Номер провадження 2/754/3744/24
Справа №754/6903/24
Іменем України
07 листопада 2024 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Краснощоки О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 10.08.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії у розмірі 200000,00грн. АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши у розпорядження відповідачу кредитні кошти. У свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. У подальшому 20.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу, на підставі якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним Договором від 10.08.2017 у розмірі 67450,58грн. У зв'язку з тим, що первісний кредитор, виконав свої зобов'язання за кредитом перед відповідачем у повному обсязі, надавши кредитні кошти, а відповідач порушує свої зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», як правонаступник первісного кредитора просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 67450,58грн, судові витрати та витрати на правову допомогу.
16.05.2024 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
18.07.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що позовна заява не містить розшифрування вказаної суми заборгованості, зокрема тіла кредиту, процентів та комісії, що свідчать про те, що позивач не обґрунтував належним чином правові підстави своїх вимог. У матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів (тіла кредиту). Вказує, що з позовної заяви а також доказів доданих до матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено оферту на укладання угоди про надання кредиту, відповідно до якої у позивача виникло зобов'язання на надання відповідачу кредиту. Однак оферта на укладання угоди про надання кредиту, позивачем замінюється поняттям "кредитним договором", що за своєю суттю, формою та змістом є категорично різними документами. Також зазначає, що жодними доказами не підтверджується надання банком грошових коштів кредиту позичальнику. А в матеріалах справи міститься лише квитанція про перерахування коштів, що не може бути підтвердженням про надання кредиту. У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитом, про те це не може бути свідченням укладання угоди на умовах, що подані у вигляді копії кредитного договору. Відповідач додатково зазначає, що на підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора, позивачем надано копію договору факторингу, однак не надано реєстру боржників та акту приймання - передачі прав вимоги. Також відповідач зазначає, що позивач звернувся з позовною заявою до суду із пропущеним строком звернення. А відтак відповідач пропустив строк позовної давності, визначених ЦПК України. На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
30.07.2024 до суду від ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що у зв'язку із грубим порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним Договором, щодо вчасної сплати платежів по кредиту та відсоткам, Товариство з метою захисту свого майнового права, прийняло рішення про стягнення суми боргу. Щодо тверджень відповідача про неправомірність доказів укладання кредитного Договору звертають увагу суду, що виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. З виписок по особовому рахунку відповідача можна побачити, що відповідач виконував платежі по кредитному Договору. Кредитний договір не оспорювався, а часткове виконання свідчить про правомірність цього Договору. Щодо строків позовної давності зазначають, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норми на період воєнного стану", у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність визначена ЦК України, продовжується на строк його дії. На підставі наведеного позовну заяву просять задовольнити у повному обсязі.
Представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в судове засідання, призначене на 30.10.2024 не з'явився. У матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі їх представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 30.10.2024 не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. У позові просить відмовити у повному обсязі.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
10.08.2017 ОСОБА_1 шляхом надсилання Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії до ПАТ «Альфа Банк, пропонує Банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії в розмірі 200000,00грн, та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 35,99%.
10.08.2017 ПАТ «Альфа Банк» шляхом підписання Акцепту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії в розмірі 200000,00грн, та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 35,99%.
Згідно із п. 3.3 Акцепту та Оферти визначено, що мета кредиту - особисті потреби. Тип кредиту - кредитування рахунку.
20.12.2021 між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу № 4, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору.
Відповідно до Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 4 від 20.12.2021, до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором № CCNG-630702557 від 10.08.2017 у загальному розмірі 67450,58грн.
Стаття 11 ЦК України регламентує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Разом з тим, положеннями ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Щодо переходу прав вимоги, яке перейшло до позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», як нового кредитора, від ПАТ «Альфа Банк», суд установив таке.
Так з матеріалів справи убачається, що 10.08.2017 шляхом підписання Оферти та Акцепту між ПАТ «Альфа Банк»та ОСОБА_1 було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії.
Однак згідно із наданих до суду копій Оферти та Акцепту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, на них міститься лише дата укладання угоди. Номер угоди на документах не зазначений. Також номер угоди не зазначений і на Паспорті споживчого кредиту.
Також з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2021 між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу № 4. Відповідно до Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 4 від 20.12.2021, до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором № CCNG-630702557 від 10.08.2017 у загальному розмірі 67450,58грн.
Тобто на час укладення Договору факторингу № 4 від 20.12.2021, відбувся перехід права вимоги від ПАТ «Альфа Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до боржника ОСОБА_1 саме за кредитним Договором № CCNG-630702557 від 10.08.2017.
Однак матеріали справи не містять підтвердження укладання Договору № CCNG-630702557 від 10.08.2017 між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , та існування такого договору.
Крім того, в матеріалах справи відсутнє підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитної картки із встановленим кредитним лімітом в розмірі 200000,00грн, саме за кредитним Договором № CCNG-630702557 від 10.08.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.
Отже з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що до нього перейшло право вимоги за Офертою та Акцептом підписаними 10.08.2017 між ПАТ «Альфа Банк»та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.
Отже суд відмовляє у задоволенні позову, як такого, що заявлений неналежним позивачем.
Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 203, 215, 512-519 ЦК України, статтями 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження за адресою: місто Київ, площа Солом'янська, буд.2
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2024, відповідно до частин 5 статті 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко