Справа № 314/3331/24
Провадження № 2/314/1236/2024
07.11.2024 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Капітонова Є.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, Приватний нотаріус Київської міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
До суду звернувся представник позивача з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. видано виконавчий напис від 28.05.2021 №67978. Стягувачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Еліт Фінанс». Розмір заборгованості 14947, 82 грн.
Вважає виконавчий напис вчиненим з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з чим просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, прохає суд стягнути безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 10 261, 88 грн. та збитки у розмірі 1512,16 грн., судовий збір у розмірі 2422, 40 та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає заяву такою, що підлягає задоволенню на підставі наступного:
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1статті 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст.87 Закону України «Про нотаріат» №3425-ХІІ від 02 вересня 1993 року для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному прядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено у ч.1 ст.88 вищезазначеного Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема таке стягнення здійснюється за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - постанова № 662) перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові ВП ВС від 21 вересня 2021 року, справа № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №ССNG-631088823 від 09.01.2019 у письмовій формі, який не є нотаріально посвідченим, а отже за ним не може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
За наданими суду доказами вбачається, що приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 66745694, відкритого на підставі незаконного виконавчого напису, було перераховано на користь відповідача 11774, 04 грн, з яких: 486, 00 грн - витрати виконавчого провадження, 10261, 88 грн - основна сума боргу перерахована за виконавчим документом; 1026, 16 грн - основна винагорода приватного виконавця.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Окрім того, зважаючи на задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача безпідставно набуті відповідачем грошові кошти та завдані збитки в розмірі 10261, 88 грн.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує в порядку визначномуст.141 ЦПК України.
Відносно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Разом з тим, відповідно до ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання професійної правничої допомоги від 26.06.2023 № 23099, додаток №6, акт приймання-передачі послуг №1 від 29.07.2024 на суму 10000 грн. та розрахункова квитанція № 29/07/24 про отримання гонорару на суму 10000 грн. (а.с. 36-40).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 264-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, Приватний нотаріус Київської міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис № 67978 від 28.05.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти та збитки в розмірі 10261, 88 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422, 40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
День складення повного судового рішення 07.11.2024.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2;
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5;
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26, офіс 1.2.
Суддя Євген Миколайович Капітонов
07.11.2024