Справа № 297/4147/24
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
06 листопада 2024 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника слідчого відділу Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12024071060000710 від 01.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , громадянки України, із вищою освітою, фізичної особи-підприємця, одруженої, раніше не судимої,
Заступник начальника слідчого відділу Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до суду, яке погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 строком на 60 діб із визначенням розміру у сумі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 гривень, а також покласти обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України 2 громадянам України, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом надання засобів та вказівок останнім за наступних обставин.
Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_5 , реалізовуючи свої злочинні наміри, погодилася сприяти у незаконному переправленні вказаних двох осіб через державний кордон України.
В подальшому, 27.09.2024 року ОСОБА_5 на власному автомобілі марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » приїхала у м. Львів, де попередньо домовившись по мобільному телефону з ОСОБА_9 близько 14 години здійснила його посадку до вищевказаного автомобіля неподалік Стрийського вокзалу. Після цього, останні направились до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розміщений за адресою: АДРЕСА_3 , де на них очікував ОСОБА_8 , з яким попередньо зв'язалась ОСОБА_5 та наказала очікувати біля готелю. Після цього, ОСОБА_10 рухаючись автодорогою на вищевказаному транспортному засобі підібрала до автомобіля ОСОБА_8 та вони втрьох направились в Закарпатську область до готелю «Леон», що в с. Березинка, Мукачівського району.
В ході руху ОСОБА_10 вказала ОСОБА_8 передати грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 1000 гривень, а в подальшому після телефонної розмови із невстановленою особою наказала передати ще 7700 доларів США.
Крім того, проїжджаючи контрольно-пропускний пост «Нижні Ворота» при в'їзді в Закарпатську область, ОСОБА_5 , з метою не викриття пасажирів наказала їм сховатись в салоні автомобіля та близько 18:00 години доставила їх до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де поселила їх до готельного номеру НОМЕР_2 , де ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали до 29.09.2024 року.
В подальшому, 29.09.2024 року близько 06 години 30 хвилин на мобільний телефон ОСОБА_8 надійшов телефонний дзвінок від невстановленої особи, яка наказала їм виходити на вулицю та чекати, після чого під'їхала невідома на даний час особа на невстановленому на даний час транспортному засобі та посадивши ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до автомобіля відвезла останніх до гаражного кооперативу у м. Мукачево, де на них очікував ОСОБА_7 , який наказав останнім переодягнутись у військову форму та проінструктував про подальший незаконний перетин кордону та маршрут їх руху після доставки в безпосередню близькість до державного кордону, та їх поведінку у разі затримання, після чого посадив останніх до автомобіля марки «SKODA», модель «OCTAVIA», реєстраційний номер « НОМЕР_3 » направився в напрямку с. Косино Берегівського району, при цьому оминаючи встановлені по ходу руху пости, де в подальшому наблизившись до державного кордону в напрямку 231 прикордонного знаку, ОСОБА_7 висадив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з автомобіля та показавши останнім напрямок руху в бік державного кордону покинув місце події, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ході руху до державного кордону були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_6 при спробі незаконного перетину державного кордону України на відстані 100 метрів до державного кордону.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
31.10.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, раніше не судиму, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: допитами свідка; протоколами пред'явлення осіб для впізнання та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України та на території України.
2.Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрювана ОСОБА_5 з урахуванням відомих їй обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
Крім того, на даний час всі співучасники кримінального правопорушення не встановлені, що надасть можливість ОСОБА_5 координувати дії останніх.
3.Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину, до якого може бути застосовано виключно покарання у вигляді реального позбавлення волі до 9 років.
Вивченням особи підозрюваної на даний час встановлено, що ОСОБА_5 тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали її утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 дані про особу підозрюваної з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. При цьому, зазначив, що клопотання є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам КПК України.
Заступник начальника слідчого відділу ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити. При цьому, уточнив, що у прохальній частині клопотання помилково вказано п. 4 та п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, тому просив їх виключити. Також, зазначив, що відомості про неможливість тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 відсутні.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні вважав клопотання таким, що не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, обставини викладені у ньому не відповідають дійсності та не знайшли свого підтвердження, тому у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 слід відмовити. Крім цього, долучив до матеріалів справи письмові заперечення. У своїх запереченнях захисник вказує, що у змісті клопотання відсутнє будь-яке обґрунтування доведеності того, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, описані можливі ризики та поведінка підозрюваної не мають жодного доведення допустимим доказом. Також, зазначив, що твердження сторони обвинувачення стосовно невиконання підозрюваною процесуальних обов'язків та недотримання умов застосованого до неї запобіжного заходу базується лише на умовних припущеннях. Крім цього, захисник зазначив, що враховуючи характеризуючі дані підозрюваної, наявність чоловіка пенсіонера та неповнолітньої дитини дають можливість застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Однак, у разі обрання судом до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою захисник просив визначити мінімальний розмір застави, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрювана ОСОБА_5 в судовому засіданні погодилась із позицією свого захисника.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховано вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France ), 12369/86, 26 червня 1991 року).
Водночас практика Європейського суду з прав людини не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Між цим, Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» вказав, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування надано та доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, позитивна характеристика по місцю проживання підозрюваної ОСОБА_5 та наявність чоловіка пенсіонера і неповнолітньої дитини не спростовують наявність ризиків, зазначених органом досудового розслідування.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а в разі доведення її вини в ході судового слідства, останній загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, а також враховуючи особисті обставини життя, факт того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому суд вважає, що існує ризик її переховування від органів досудового розслідування та суду.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, враховуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
При цьому, суд вважає, що в разі внесення підозрюваним застави, на нього слід покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 309, ч. 2 ст. 376, ст. 395 КПК України, суд -
Уточнене клопотання заступника начальника слідчого відділу Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12024071060000710 від 01.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відноснопідозрюваної ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів з моменту її затримання із визначенням розміру застави.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання нею обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_5 повинна бути звільнена з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, вона та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на неї наступні обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Строк дії ухвали закінчується 05 січня 2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11