про закриття провадження
05 листопада 2024 рокуСправа № 495/2124/24
Номер провадження 2/495/1707/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Братків І. І.,
за участі секретаря судового засідання Райти Е. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
12.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 22.09.2007 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, про що вказаним відділом державної реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за № 2274 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.09.2007.
Позивач та відповідач від шлюбу мають спільну дитину, а саме: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис за № 389).
Водночас, після припинення спільного проживання відповідач взагалі перестала проявляти до дитини увагу, цікавиться його здоров'ям та розвитком. бути присутнім у її житті.
На даний час дитина проживає із позивачем та перебуває на утриманні позивача, а також перебуває на самостійному вихованні позивача.
Відповідач тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дитини
Відповідач не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, також не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей
Відповідач не сприяє засвоєнню дитини загальновизнаних норм моралі, своєю негативною й протиправною поведінкою показує поганий приклад і створює небезпеку для його життя і здоров'я. Не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною розвитку.
Відповідач не надає жодних грошових коштів на утримання дитини.
Відтак, просить суд стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача, але не більше десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення даної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
13.03.2024 суддею отримана інформація із Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача, згідно якої ОСОБА_2 з 28.02.2024 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
14.03.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду з викликом сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, у судове засідання не прибули.
В позовній заяві позивач заявляв клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач правом подання відзиву не скористалася.
Судові повістки про виклик до суду у цивільній справі направлялись за зареєстрованим місцем проживання сторін, однак повертались на адресу суду без вручення із незалежних від суду причин.
Суд вважає, за можливе розгляд справи по суті за відсутності учасників процесу, належним чином повідомлених.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд установив таке.
Згідно даних сайту Судової влади України 27.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Як встановлено з Єдиного реєстру судових рішень, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №495/1653/24 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів передано на розгляд до Фрунзенського районний суд м. Харкова, адреса: бульвар Богдана Хмельницького, 32/38, Харків, Харківська область, 61000.
Із тексту цієї ухвали вбачається, що відповідно до відповіді № 468641 від 28.02.2024 встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до відповіді № 468639 від 28.02.2024 встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Також згідно даних Єдиного реєстру судових рішень заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.09.2024 у справі №495/1653/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Вирішено стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Таке рішення набрало законної сили 21.10.2024.
Отже, вказаним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова вже вирішено питання про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їхньої неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 у тому ж розмірі, який заявлено в позовних вимогах позовної заяви, яка є предметом розгляду у цій справі.
Позивач, звертаючись із цим позовом до суду 12.03.2024, не повідомив, що у провадженні іншого суду перебуває справа за його ж позовом до того ж відповідача з тими самими позовними вимогами, хоча був зобов'язаний повідомити про таке, відповідно до вимог процесуального законодавства. Також після винесення рішення Фрунзенським районним судом м. Харкова позивач не повідомив про це Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області. В той час як Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області здійснювалося надсилання поштової кореспонденції сторонам з метою повідомлення про наступні дати судових засідань, витрачаючи кошти з державного бюджету.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1статті 5 ЦПК України).
Відповідно ч. 1 ст. 44 ЦПК, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно п. 3. ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 335/12790/16-ц, від 29.11.2019 року у справі № 3761/10016/15-ц.
Тобто, позивачем до того самого відповідача у справі №495/2124/24 заявлено ту ж саму позовну вимогу що і у справі №495/1653/24, яка вже вирішена судом і ґрунтується на ідентичних обставинах.
Таким чином, у обох справах є тотожні предмет позову, їх сторони та підстави позову.
Проаналізувавши встановлені обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки на даний час є судове рішення, що набрало законної сили за тими самими вимогами, що згідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, є обов'язком суду закрити провадження у справі.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Окрім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Враховуючи вищевикладене, а саме установлений факт зловживання процесуальними правами позивачем, що полягає у зверненні до суду з аналогічним позовом до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, неповідомлення про існування рішення, яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами позивачем та необхідність застосувати до позивача захід процесуального примусу у вигляді штрафу у вигляді двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6056 грн.
Частиною 5статті 148 ЦПК України передбачено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у відповідності до ч. 6ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. 44, 148, 255 ЦПК України, суд,
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів закрити.
Застосувати до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу, який підлягає стягненню в дохід державного бюджету у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Стягувач: Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; отримувач коштів: УК у Печерському районі/Печерський р-н/21081100; код отримувача ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .
Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу становить три місяці, починаючи з наступного дня після набрання нею законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Ірина БРАТКІВ