31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 757/16790/22-ц
провадження № 61-6456св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, Держава російська федерація в особі урядуросійської федерації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Батрин О. В., від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А., від 19 березня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Держави російської федерації (далі - рф) в особі уряду рф про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником будинку площею 104,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також майна, що в ньому знаходилось.
3. 24 лютого 2022 року по всій території України росія розпочала масовані авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли, а Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
4. Із 24 лютого 2022 року росія продовжує повномасштабне вторгнення на територію України, частина якої, зокрема м. Ірпінь та інші міста Бучанського району перебували у тимчасовій окупації російськими військовими до 02 квітня 2022 року.
5. Місто Ірпінь опинилось в зоні запеклих військових дій, в ньому було зруйновано житлові будинки, об'єкти інфраструктури.
6. Позивач стверджував, що внаслідок артилерійських обстрілів його будинок був повністю зруйнований, згорів та став не придатним для подальшого проживання, у зв'язку з чим він позбавлений можливості користуватись будинком та майном, яке в ньому знаходилось.
7. В результаті зазначених подій, йому спричинено майнову та моральну шкоду, обов'язок відшкодувати яку в повному обсязі, на його переконання, лежить на державах Україні та росії.
8. Враховуючи викладене, позивач просив суд:
- стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України шкоду у розмірі 100 000 грн внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності;
- стягнути з рф майнову шкоду, заподіяну внаслідок руйнування будинку у розмірі 2 562 380,97 грн та моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
9. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з рф на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 2 562 380,97 грн та у відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
10. ОСОБА_1 оскаржив рішення Печерського районного суду м. Києва
від 26 квітня 2023 року в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні вимог до держави Україна про стягнення шкоди, внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалось.
11. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав на відсутність правових підстав для задоволення вимог до держави Україна про стягнення шкоди внаслідок невиконання позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності.
12. При цьому суди звернули увагу, що визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції.
13. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики (абзаци 8 і 9 підпункту 1 пункту 2 постанови № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації»). Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 18 грудня 2013 року № 947 був затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, який викладений у редакції постанови КМУ від 10 липня 2019 року № 623.
14. В подальшому, постановою КМУ від 02 вересня 2020 року № 767 до цього Порядку були внесені зміни, якими визначений механізм надання та визначення розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією рф. Крім того 22 травня 2023 року набув чинності Закон України № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України». Вказаний Закон визначає перелік отримувачів компенсації за знищене та пошкоджене житло, її види, механізм оцінки втрат і порядок ухвалення рішення про надання коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на його користь шкоду у розмірі 100 000 грн внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у червні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
18. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
19. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 04 березня 2020 року у справі № 237/557/18, від 18 березня 2020 року у справі № 757/43306/16, від 21 березня 2020 року у справі № 757/45419/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Вказує, що постанова КМУ № 326 від 20 березня 2022 року «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» містить лише порядок оцінки заподіяної шкоди, проте не містить ані відомостей про порядок надання компенсації, ані джерел фінансування. Україна взяла на себе обов'язок визначити правила компенсування, але фактично не компенсувала шкоду.
22. Зазначає, що постанову КМУ № 947 від 18 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання» неможливо застосовувати до цих правовідносин.
23. Звертає увагу на те, що Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» від 23 лютого 2023 року не передбачає будь-якої компенсації, у випадку самостійного відновлення (часткового відновлення) знищеного домоволодіння.
24. Посилається на те, що Постанова КМУ від 21 квітня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» передбачає можливість отримання грошових коштів на придбання будівельного матеріалу, для здійснення відновлення пошкодженого майна. Проте, не передбачає можливості будь-яких компенсацій щодо витрачених постраждалими власних коштів на таке відновлення в минулих періодах. Регламентовано максимальний розмір компенсації до 500 000 грн, що є значно меншим, ніж вартість знищеного майна позивача.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. ОСОБА_1 є власником будинку площею 104,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26. Згідно з довідкою виконавчого комітету Ірпінської міської ради про пошкодження житлового приміщення № 1258 від 27 травня 2022 року, у зв'язку з бойовими діями, які відбулись у 2022 році на території Ірпінської міської територіальної громади, житлове приміщення за адресою:
АДРЕСА_2 , було пошкоджено внаслідок влучання боєприпасу та вигорання. Житло непридатне для проживання.
27. Актом про пожежу, складеним комісією у складі головного інспектора ВПБ УЗНС ГУ ДСНС України у Київській області майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 , фахівця СП та МЗДНК ЦЗД ГУ ДСНС України в Київській області майора служби цивільного захисту ОСОБА_4 , фахівця ВЗК за УПВПБ ЦЗД ГУ ДСНС України у Київській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_5 від 01 червня 2022 року, встановлено, що внаслідок бойових дій та потрапляння боєприпасів, їх частин, виникла пожежа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого житловий будинок знищено повністю, а саме: покрівля, міжповерхове перекриття по всій площі будинку, підлога, вікна та двері, внутрішнє оздоблення стін та стелі житлових кімнат, речі домашнього вжитку, побутова та кухонна техніка, меблі, комунікації.
28. Відповідно до акту про знищення житла від 15 квітня 2022 року, в результаті артилерійського обстрілу міста Ірпінь збройними силами російської федерації у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 влучив снаряд та почалась пожежа, внаслідок чого житловий будинок повністю знищено, виглядає непридатним для проживання і таким, що не підлягає відновленню. Також зруйновані надвірні будівлі (літерація відповідно до технічної документації) сарай літера «В», вбиральня літера «Г», накриття літера «Р», літній душ літера «Т», частково огорожа №1-3, замощення I.
29. Згідно зі звітом від 02 червня 2022 року № 208-06/22-ЕЗ про проведення попереднього обстеження для оцінки технічного стану та експлуатації придатності будинку за адресою:
АДРЕСА_2 , складеного головним архітектором проекта ОСОБА_6 , відповідальним виконавцем ОСОБА_8, інженер технічного нагляду ОСОБА_7 встановлено, що будинок непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйновані об'єкти).
30. Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від
07 червня 2022 року оціночна вартість будинку площею 104,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , складає
2 562 380 грн 97 коп.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
35. Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
36. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
37. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
38. За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
39. Відповідно до статті 1 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
40. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов'язком, на порушення Україною якого позивачне скаржився, держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
41. У справі, що переглядається, судами враховано, що на виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення права власності Державою Україна вжиті заходи для юридичного оформлення механізму компенсації за зруйноване чи пошкоджене майно фізичних та юридичних осіб. Зокрема, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 326 від 20 березня 2022 року «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації»; постанову № 380 від 26 березня 2022 року «Про збір, обробку та облік інформації про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації»; постанову № 473 від 19 квітня 2022 року «Про затвердження Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд».
42. Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики.
43. Крім того 22 травня 2023 року набув чинності Закон України № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України», який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
44. Отже держава Україна взяла на себе позитивний обов'язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, пошкодження чи знищення майна через збройну агресію рф.
45. Натомість у розглядуваній справі ОСОБА_1 у позові не навів фактів, за яких можна було б стверджувати про порушення державою Україна позитивних обов'язків щодо забезпечення його права власності, а тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, з якими погоджується Верховний Суд.
46. Також у позові відсутні відомості про те, що позивач звертався до компетентних органів України задля отримання компенсації за зруйноване житло та отримав відмову і позовна заява не обґрунтована такими обставинами, а отже не доведено, що запроваджені наразі державою правові механізми є недієвими.
47. Висновки Верховного Суду у постановах від 04 березня 2020 року у справі № 237/557/18, від 18 березня 2020 року у справі № 757/43306/16, від 21 березня 2020 року у справі № 757/45419/16, на які заявник посилався в касаційній скарзі, зроблені за іншого правового регулювання, яке існувало в Україні до початку
24 лютого 2022 року чергової фази збройної агресії росії проти України - повномасштабного вторгнення на суверенну територію.
48. Водночас висновки судів в оскаржених судових рішеннях узгоджуються із висновками Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 755/5192/22 за подібними вимогами фізичних осіб, квартира яких розташована у смт. Гостомель Київської області була зруйнована у 2022 року, до держави Україна про відшкодування шкоди внаслідок невиконання позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності.
49. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
50. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
51. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
52. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
53. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
54. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович