04 листопада 2024 року
м. Київ
справа №990/282/24
адміністративне провадження №П/990/282/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Приходько Н.І.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Басая В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Президента України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
29 серпня 2024 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Президента України ОСОБА_2 (далі - Президент України, відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя від 22 липня 2021 року № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва;
- зобов'язати Президента України розглянути подання Вищої ради правосуддя від 22 липня 2021 року № 1667/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона пройшла всі стадії, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України № 1402-VIII) для призначення на посаду судді.
Водночас Президент України у порушення норм статті 128 Конституції України та статті 80 Закону України № 1402-VIII не розглянув подання Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 22 липня 2021 року № 1667/0/15-21 про призначення її на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва та не видав відповідний указ, чим вчиняє тривалу протиправну бездіяльність.
На думку ОСОБА_1 , встановлений статтею 80 Закону України № 1402-VIII тридцятиденний строк, є достатнім, оскільки у процедурі добору кандидатів на посаду судді Президент України не наділений повноваженнями проводити перевірку подання ВРП, а лише зобов'язаний видати на його підставі указ про призначення на посаду судді.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
30 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника Президента України на позовну заяву. Відповідач зазначив про порушення ОСОБА_1 строку, визначеного у частини п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. В прохальній частині відзиву представник відповідача просить суд залишити позов без розгляду.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що в листі Офісу Президента України від 17 лютого 2022 року № 22/005706-18, 22/014695-18 ОСОБА_1 повідомлено, що подання ВРП про призначення її на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва надійшло до офісу 26 липня 2021 року. Оскільки з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду тільки у серпні 2024 року, тому, на думку відповідача, позивачка порушила встановлений КАС України місячний строк на звернення до суду.
04 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачка вважає клопотання відповідача про залишення позову без розгляду необґрунтованим, оскільки предметом спору є триваюче порушення її прав, у виді невиконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку протягом законодавчо визначеного строку.
Зазначила, що протягом всього часу з моменту надходження до відповідача подання ВРП вона неодноразово направляла звернення до Офісу Президента України (далі - Офіс) про результати розгляду цього подання. Але отримувала відповіді, що подання ВРП про призначення її на посаду судді опрацьовано профільними структурними підрозділу Офісу Президента України, підготовлений проєкт відповідного указу, який передано в установленому порядку Главі держави для доповіді.
У процесі періодичного моніторингу сайту Президента України на предмет видачі Указів нею встановлено, що з моменту введення воєнного стану та до 08 травня 2024 року жодних указів про призначення суддів не видавалось. Зважаючи на те, що Президент України є гарантом Конституції України та усвідомлюючи важливу роль Президента України як глави держави та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України в умовах війни, його виняткову завантаженість з об'єктивною необхідністю активної участі в зовнішніх та внутрішніх відносинах, направлених на посилення обороноздатності держави, захисту державного суверенітету, забезпечення діяльності державних інституцій задля перемоги, ОСОБА_1 мала законні переконання про неухильне дотримання ним вимог Конституції України, закону, та, відповідно, видання Указу про призначення її на посаду судді.
Після того, як у травні 2024 року Президент України підписав 24 Укази про призначення 114 суддів, серед яких не було позивачки, вона звернулась з відповідною заявою про відновлення її порушеного права шляхом видання відповідного Указу.
Проте, станом на час звернення до суду, подання ВРП щодо призначення позивачки суддею, досі не розглянуто Президентом України.
У судовому засіданні 04 листопада 2024 року представник відповідача підтримав заявлене клопотання про залишення позову без розгляду. Позивачка заперечувала проти його задоволення з підстав наведених у відповіді на відзив на позовну заяву.
Вирішуючи заявлене представником Президента України клопотання, колегія суддів КАС ВС виходить з такого.
Предметом спору в цьому позові є протиправна бездіяльність Президента України, яка полягає у невиданні указу про призначення позивачки на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва за поданням Вищої ради правосуддя, внесеного згідно рішення від 22 липня 2021 року №1667/0/15-21.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України та Закону України № 1402-VIII.
Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
Частинами першою та другою статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП.
ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов'язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
Відповідно до статті 80 Закону України № 1402-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.
Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРП.
Таким чином, в силу вимог закону Президент України зобов'язаний видати указ про призначення судді упродовж тридцяти днів із дня отримання подання ВРП. Отже, з наступного дня після закінчення вказаного строку, в разі невидання Президентом України відповідного указу, права особи на призначення суддею вважаються порушеними.
Стаття 118 КАС України передбачає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина перша статті 122 КАС України визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 120 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, професійна діяльність суддів.
Частина четверта статті 123 КАС України передбачає, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві та відповіді на відзив позивачка наполягає, що відповідачем вчиняється триваюче правопорушення, а тому вважає, що вона не пропустила строк звернення до суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у виді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Отже, порушення може вважатись тривалим у разі тривалого та безперервного невиконання суб'єктом владних повноважень обов'язків, передбачених законом.
У контексті цього питання варто наголосити, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
Як вбачається зі змісту позову у цій справі, позивачка просить визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невидачі указу про її призначення на посаду, видати який в силу Закону України № 1402-VIII відповідач має не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя.
Колегія суддів КАС ВС вважає, що з огляду на предмет спору та наведені сторонами обставини можна дійти висновку, що спірні правовідносини мають триваючий характер, а тому суд відхиляє довід представника відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та відмовляє у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 118, 122, 123, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання представника Президента України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії у справі № П/990/282/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Суддя Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Бевзенко В.М
Коваленко Н.В.
Стародуб О.П.