06 листопада 2024 року
м. Київ
справа №420/16121/23
адміністративне провадження № К/990/36056/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №420/16121/23 за позовом ОСОБА_1 до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, третя особа комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" про визнання протиправною бездіяльність,
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, третя особа комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" про визнання протиправною бездіяльність щодо надання відповіді на її звернення та складення протоколу за статтею 212-3 КУпАП України стосовно КП "ЖКС "Чорноморський".
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, позивачка звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 3 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку.
Скаржниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд ухвалою від 1 жовтня 2024 року залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржниці строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Верховного Суду: 1) касаційної скарги у новій редакції, в якій зазначити обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України та виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України; 2) додати копії касаційної скарги у новій редакції відповідно до кількості учасників справи.
В межах наданого строку скаржниця надала уточнену касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
В уточненій касаційній скарзі, як підставу для відкриття касаційного провадження, скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права в частині невірного трактування поняття дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Варто зауважити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржницею в уточненій касаційній скарзі від 20 жовтня 2024 року чітко не зазначено передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Окрім того, оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржниця не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що скаржниця не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 1 жовтня 2024 року про залишення її без руху у повному обсязі, а отже, касаційну скаргу належить повернути.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №420/16121/23 за позовом ОСОБА_1 до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, третя особа комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" про визнання протиправною бездіяльність, - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Л.О. Єресько,
Судді Верховного Суду