06 листопада 2024 року
м. Київ
справа №140/12465/23
адміністративне провадження № К/990/39543/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21 квітня 2023 року №000482-09, в частині застосування штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Волинській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2023 року залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 1 грудня 2023 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
12 грудня 2023 року на адресу суду надійшла заява Головного управління ДПС у Волинській області про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги. Його доводи полягають в тому, що скаржником вживаються заходи щодо усунення недоліку апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року скаржнику продовжено строк для усунення Головним управлінням ДПС у Волинській області недоліку апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року, зазначених в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2023 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 18 грудня 2023 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Однак, у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області повернуто особі, яка її подала.
12 січня 2024 року Головне управління ДПС у Волинській області вдруге звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2024 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання документа про доплату судового збору.
Іншою ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення
Копію зазначених ухвали скаржник отримав 19 січня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що вважає повторне звернення з апеляційною скаргою до суду з пропуском строку встановленого законом у зв'язку з відсутністю фінансування є вагомою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головним управлінням ДПС у Волинській області, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області у цій справі.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що апелянтом не виконано вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, зокрема, не наведено інших поважних причин значного пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено та як наслідок відмовлено апелянту у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі.
28 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №140/12465/23.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху усунити недоліки касаційної скарги шляхом надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
В межах наданого судом строку від скаржника надійшла заява про продовження процесуального строку. Скаржником зазначено про відсутність коштів для сплати судового збору, на підтвердження надано копію виписки по рахункам за 19 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2023 року продовжено Головному управлінню ДПС у Волинській області строк для усунення недоліків касаційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Головним управлінням ДПС у Волинській області надіслано заяву про продовження процесуального строку. Контролюючим органом вказано, що у зв'язку із веденням на території України воєнного стану Головне управління ДПС у Волинській області, як державний орган бюджетного асигнування, обмежене у фінансуванні витрат на сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №140/12465/23 повернуто особі, яка її подала.
4 червня 2024 року Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №140/12465/23.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки касаційної скарги, а саме надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати до суду оригінал платіжного документа; надати докази надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
В межах наданого судом строку Головним управлінням ДПС у Волинській області через систему «Електронний суд» надіслано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що первісна касаційна скарга була подана в межах 30-денного строку з дня складення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, контролюючий орган не допустив необ'єктивного зволікання з повторним поданням касаційної скарги. Також податковим органом вказано, що запровадження воєнного стану в державі, відсутність достатнього фінансування не є внутрішньою організацією роботи податкового органу, в умовах введеного воєнного стану Головне управління ДПС у Волинській області об'єктивно позбавлене можливості щодо сплати такого судового збору
Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №140/12465/23 повернуто особі, яка її подала.
17 жовтня 2024 року на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд в ухвалі від 21 жовтня 2024 року визнав, що наведені у ньому доводи позбавляли можливості його вирішити. Цією ухвалою Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
На виконання вимог цієї ухвали суду від Головного управління ДПС у Волинській області 30 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Подана скаржником заява про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивована тим, що касаційні скарги у цій справі ним вже подавались неодноразово, проте, повернуті Верховним Судом з підстав невиконання скаржником вимог статті 330 КАС України та роз'ясненням, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду. Посилається на оскарження судових рішень у найкоротші терміни та вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим просить його поновити. У касаційній скарзі скаржник також посилається на рішення Європейського суду з прав людини та зазначає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим просить його поновити.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після ухвалення додаткової постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад чотири місяці, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.
Верховний Суд в ухвалі від 21 жовтня 2024 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Звернення з касаційною скаргою є третім, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений митним органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для їх повернення.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Приведені витяги з вищезазначених постанов Верховного Суду, з огляду на їх зміст, не доводять наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх