06 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 140/35135/23
адміністративне провадження № К/990/39477/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №140/35135/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд:
-визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати з 25 лютого 2022 року до 31 грудня 2022 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
-зобов'язати провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 25 лютого 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. Грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати з 1 січня 2023 року до 1 вересня 2023 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов'язати провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 1 січня 2023 року до 1 вересня 2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. Грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року до 1 вересня 2023 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25 лютого 2022 року до 31 грудня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року до 1 вересня 2023 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 16 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд».
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки, шляхом подання до суду: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності та документ про сплату судового збору.
На виконання вказаної ухвали суду, скаржником 25 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надіслано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №4999 від 24 жовтня 2024 року про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. Водночас, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності скаржником не надано.
Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Отже, станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року, скаржником не усунуто в повному обсязі (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження).
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №140/35135/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду