Справа № 523/18345/24
Провадження №4-с/523/97/24
"05" листопада 2024 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Далеко К.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),
Адвокат Голосов Ю.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із скаргою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з належного ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна;
- зобов'язати уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати обтяження, яке накладене на майно ОСОБА_1 на підставі постанови головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пуркар Ярослава Кириловича серія та номер: 46565509 від 27.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер запису про обтяження: 9010625 (спеціальний розділ).
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження за скаргою слід відмовити, виходячи з наступного.
Статтями 124, 125 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Згідно вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частини 1 вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
Відповідно до положень статей 447, 488 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції.
Отже, в порядку цивільного судочинства може бути оскаржено рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відтак, за правилами адміністративного судочинства може бути оскаржено рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї документів, представник скаржника - адвокат Голосов Ю.В. в порядку статті 447 ЦПК України звернувся до суду із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вчинені в межах виконавчого провадження № 46565509 з примусового виконання виконавчого листа № 815/3632/14 виданого Одеським окружним адміністративним судом від 23.01.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 суми на користь ДПІ у Суворовському районі м.Одеси у розмірі 1952539, 51 грн.
Тобто, скаржник у цій справі оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення не у цивільній справі, а у адміністративній справі, за виконавчим листом виданим Одеським окружним адміністративним судом.
Таким чином, враховуючи, що скаржник подав скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вчинену під час виконання виконавчого документа, виданого Одеським окружним адміністративним судом, тому дана скарга не підвідомча Суворовському районному суду м. Одеси.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), оскільки вона підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 263, 352, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Роз'яснити скаржнику його право на звернення до Одеського окружного адміністративного суду за захистом його прав в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: К.О. Далеко