06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/524/24 пров. № А/857/20993/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (головуючий суддя Желік О.М., м.Львів) у справі №380/524/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, -
09.01.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1991 по 16.11.2017 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 12.10.1987 по 16.11.2017 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців та провести перерахунок та виплату пенсії з 06.08.2018 року з урахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, призначену відповідно до ч. 5 Перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Водночас, як зазначає позивач, при призначенні йому пенсії відповідачем не було зараховано в пільговому обчисленні (один рік за один рік і шість місяців) періодів його роботи в районах Крайньої Півночі. Позивач зазначив, що він неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, долучаючи довідку про заробітну плату №145 від 18.02.2021 та довідку про стаж №144 від 18.02.2021, видані Муніципальним Архівом «Ленінського району» Республіки Саха (Якутія) за період з 12.10.1987 по 17.12.1990 роки, однак його заява була залишена без розгляду. Зазначає, що 22.09.2023 він вкотре звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наданих для призначення пенсії Договорів та Додаткових договорів про періоди та характер роботи №75/11 від 10.03.2011, №173/11 від 30.06.2011, №305/11 від 22.12.2011, №44/12 від 13.02.2012, №29/11 від 05.03.2012, №063/13 від 08.02.2013, №476/13 від 30.10.2013, №027 від 10.01.2014, №293/14 від 28.08.2014, №490/15 від 05.11.2015, №587/16 від 23.11.2016, №306 від 11.01.2016, № А02-1420-3х/187 від 11.01.2016, а також просив врахувати до загального стажу роботу на Крайній Півночі в кратності рік за півтора. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, Головне управління ПФУ в м. Києві прийняло рішення №050650000634 від 28.09.2023 про відмову в перерахунку позивачу пенсії по стажу з урахуванням кратності з огляду на те, що згідно Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» №2783-IX, 01.12.2022 зупинено у відносинах зокрема з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки ним надано всі необхідні документи для зарахування періоду роботи в кратному розмірі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №050650000634 від 28.09.2023, яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 12.10.1987 по 16.11.2017 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, а також провести перерахунок та виплату пенсії з 22.09.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернувся позивач із заявою від 22.09.2023 щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 12.10.1987 по 16.11.2017 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців та провести перерахунок та виплату пенсії з 06.08.2018 з урахуванням виплачених сум. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №050650000634 від 28.09.2023 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по стажу з урахуванням кратності відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з огляду на наступне: відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-BP. Пенсії громадянам, які проживали та працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону №1058. До заяви ОСОБА_1 долучив наступні договори про періоди та характер роботи: №173/11 від 30.06.2011, №305/11 від 22.12.2011, № 75/11 від 10.03.2011, №063/13 від 08.02.2013, №293/14 від 28.08.2014, №490/15 від 05.11.2015, №476/13 від 30.10.2013, №44/12 від 13.02.2012, №587/16 від 23.11.2016, №027 від 10.01.2014, №29/11 від 05.03.2012, №306 від 11.01.2016, №А02-1420-3х/187 від 11.01.2016. Період дії цих договорів настає після 1 січня 1991 року, що суперечить п. 5 прикінцевих положень Закону, а отже апелянт вказує, що відсутні підстави перерахунку пенсії по стажу з урахуванням кратності. Апелянт вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії по стажу з урахуванням кратності відповідно до Закону згідно заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023 року №6888. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Згідно довідки від 22.04.2022 №1316-7000916077 ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, призначеної відповідно до ч. 5 Перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Пенсію позивачу призначено з 06.08.2018.
Позивач звернувся 22.09.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 12.10.1987 по 16.11.2017 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців та провести перерахунок та виплату пенсії з 06.08.2018 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №050650000634 від 28.09.2023 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Вказане рішення мотивовано наступним: «відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-BP.
Пенсії громадянам, які проживали та працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону №1058.
До заяви ОСОБА_1 долучив наступні договори про періоди та характер роботи: №173/11 від 30.06.2011, №305/11 від 22.12.2011, № 75/11 від 10.03.2011, №063/13 від 08.02.2013, №293/14 від 28.08.2014, №490/15 від 05.11.2015, №476/13 від 30.10.2013, №44/12 від 13.02.2012, №587/16 від 23.11.2016, №027 від 10.01.2014, №29/11 від 05.03.2012, №306 від 11.01.2016, №А02-1420-3х/187 від 11.01.2016. Період дії цих договорів настає після 1 січня 1991 року, що суперечить п. 5 прикінцевих положень Закону, а отже відсутні підстави перерахунку пенсії по стажу з урахуванням кратності.
Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії по стажу з урахуванням кратності відповідно до Закону згідно заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023 року №6888.
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ громадяни у країни мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв?язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що особа, яка подала заяву на зарахування пільгового стажу має надати документи, які підтверджують наявність пільгового трудового стажу. Документом, що підтверджує наявність пільгового трудового стажу є трудова книжка. У разі відсутності у трудовій книжці інформації, яка б містила відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, то документом, який підтверджує наявність такого стажу може бути уточнююча довідка з підприємства, де працював заявник.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР», від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, указу Президії Верховної Ради Союзу РСР», від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» робітникам, переведеним, направленим або запрошеним на роботу в районі Крайньої Півночі, в умовах, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, на умовах укладання ними трудових угод про працю в цих районах на строк п?ять років, а на островах Північно-Льодовитого океану - два роки, надаються додатково наступні пільги: зараховуються один рік роботи у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при розрахунку стажу, який дає право на отримання пенсії за віком та інвалідності.
Згідно п. 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про розширення пільг для осіб, працюючих у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, передбачених п. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п?яти до трьох.
Аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів зазначає, що особа, яка працювала в районах Крайньої Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі не менше трьох років до 01.01.1991 має право на пільговий розрахунок її стажу. Так, підставою для отримання пільгового стажу є сам факт роботи особи на Крайній Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі на умовах укладання нею трудової угоди не менше ніж на три роки.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пп. 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 доповнює, що за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до п. 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування», період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Підпунктом «д» п. 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до п. 1, 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені ст. 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави апеляційному суду вважати, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №396/153/17(2-а/396/13/17).
Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором. При цьому, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тому, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності (форма РС-право) номер ПС: 050650000634 на дату звернення 06.08.2018, загальний страховий стаж складає 30 років 8 місяців 3 дні, до якого зокрема зараховано наступні періоди роботи в районах Крайньої Півночі: з 12.10.1987 по 17.12.1990, з 19.12.1990 по 16.05.1991, з 23.05.1991 по 22.07.1991, з 26.07.1991 по 19.06.1992, з 19.06.1992 по 22.04.1994, з 09.06.1994 по 15.02.1995, з 28.12.1998 по 25.06.1999, з 29.12.1999 по 06.07.2000, з 18.07.2000 по 11.01.2001, з 29.01.2001 по 13.09.2001, з 23.01.2003 по 28.07.2003, з 28.12.2003 по 02.07.2004, з 28.12.2004 по 02.07.2005, з 27.12.2005 по 02.07.2006, 28.12.2006 по 02.07.2007, з 30.12.2007 по 01.10.2009, з 25.01.2010 по 30.07.2010, з 11.03.2011 по 30.06.2011, з 01.07.2011 по 14.09.2011, з 26.12.2011 по 06.02.2012, з 13.02.2012 по 23.07.2012, з 09.02.2013 по 06.08.2013, з 01.11.2013 по 30.08.2014, з 01.09.2014 по 21.10.2014, з 24.11.2014 по 06.11.2015, з 07.11.2015 по 28.09.2016, з 15.10.2016 по 27.10.2016, з 24.11.2016 по 16.11.2017, що підтверджується також записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та вкладками до неї.
Також, позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою від 22.09.2023 про перерахунок пенсії долучено договори про періоди та характер роботи №75/11 від 10.03.2011, №173/11 від 30.06.2011, №305/11 від 22.12.2011, №44/12 від 13.02.2012, №29/11 від 05.03.2012, №063/13 від 08.02.2013, №476/13 від 30.10.2013, №027 від 10.01.2014, №293/14 від 28.08.2014, №490/15 від 05.11.2015, №587/16 від 23.11.2016, №306 від 11.01.2016, № А02-1420-3х/187 від 11.01.2016.
Колегія суддів зауважує, що відповідач у рішенні про відмову у перерахунку пенсії покликається на те, що період дії долучених позивачем договорів про періоди та характер роботи настає після 1 січня 1991 року, а отже відсутні підстави перерахунку пенсії по стажу з урахуванням кратності. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем не враховано того факту, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі розпочався ще з 12.10.1987 року. Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що записи трудової книжки не містять виправлень, є розбірливими, чіткими та зрозумілими. Трудова книжка має виключний пріоритет перед іншими документами для визначення пільгового стажу. Періоди роботи в районах Крайньої Півночі, які надають позивачу пільги, підтверджуються архівними довідками, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов?язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 6 Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, для встановлення права на пенсію громадянам враховують трудовий стаж, набутий на території колишнього СРСР до 13.03.1992.
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Тобто, дія вказаної Угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
На час виникнення спірних правовідносин Україна була членом Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а відтак Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф в кратному розмірі.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень. При цьому, оскаржуваним рішенням відповідач визнав, що громадянам, які працювали на території російської федерації, стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 рік.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 12.10.1987 по 16.11.2017 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців та провести перерахунок та виплату пенсії з 22.09.2023 з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 380/524/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний