06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1378/24 пров. № А/857/18062/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в справі № 500/1378/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Мартиць О.І.,
час ухвалення рішення - 12 червня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 12 червня 2024 року,
У березні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.11.2023 №00081950901.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що як вбачається з Наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.10.2023 №1763-п "Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 " підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на виконання доручення В.о. Голови ДПС України від 29.09.2023 №1216/99-00-02-03-04-13.
Наказ про проведення фактичної перевірки від 19.10.2023 №1763-п був пред'явлений ОСОБА_2 - діловоду, 19.10.2023, про що свідчить її підпис про ознайомлення, а також відмітка про отримання примірнику наказу.
Направлення на перевірку видані головним державним інспекторам ГУ ДПС у Тернопільській області Чайці Надії та ОСОБА_3 та службові посвідчення також пред'явлено діловоду ОСОБА_2 19.10.2023, що підтверджується її підписом про ознайомлення в направленнях.
Головне управління ДПС у Тернопільській області вважає безпідставними доводи позивача про те, що фактична перевірка повинна фіксувати порушення, які вчинено в період її проведення, а не за інші періоди, оскільки норми податкового законодавства не передбачають такого порядку здійснення фактичної перевірки, як "фіксація тільки тих фактів, які будуть виявлені на місці проведення такої перевірки", та не встановлюють такого обмеження, як "фіксація лише тих порушень законодавства, які будуть виявлені на місці та в день проведення такої перевірки і які вчиненні платником під час здійснення контролюючим органом фактичної перевірки".
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03.11.2023 №00081950901 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн за порушення частини 23 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Означене податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами фактичної перевірки, результати якої оформлені актом фактичної перевірки від 20.10.2023 №8530/19-00-09-01/2493121481.
Згідно з актом перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій модель МІНІ-ФП54.01, заводський №ПР 5401106119, фіскальний №3000108388 без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме:
- 27.12.2021 о 01:11:36 год. було реалізовано алкогольний лікер "Старий Таллін" ємністю 50 мл, міцністю 45% об. по ціні 49,00 грн, згідно фіскального чеку №792;
- 27.12.2021 о 05:20:14 год. було реалізовано дві порції коньяку "Болград 3*" ємністю 50 мл, міцністю 40% об. по ціні 27,00 грн на загальну суму 54,00 грн, три порції коньяку "Болград 3*" ємністю 50 мл, міцністю 40% об. по ціні 27,00 грн на загальну суму 81,00 грн, пляшку вина білого напівсолодкого "Маренго" ємністю 0,75 л по ціні 180,00 грн, дев'ять порцій коньяку "Шабо Ординарний 1788", порція по 0,50 мл, міцністю 40% об., по ціні 28,00 грн за порцію на загальну суму 252,00 грн, 50 мл горілки "Немирів Оригінал" міцністю 40% об. по ціні 18,00 грн, десять порцій горілки "Фінляндія журавлина", порція по 0,50 мл, міцністю 37,5% об., по ціні 42,00 грн за порцію на загальну суму 420,00 грн. В загальному реалізовано алкогольних напоїв на загальну суму 1005 грн згідно фіскального чека №794.
Перевірку призначено наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.10.2023 №1763-п "Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 " підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на виконання доручення В.о. Голови ДПС України від 29.09.2023 №1216/99-00-02-03-04-13.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Суд зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов'язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 02.04.2024 у справі №640/22507/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.
Враховуючи означене, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Підпунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Фактична перевірка відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкта з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №440/14765/21, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17.
Судовим розглядом встановлено, що в наказі Головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.10.2023 №1763-п "Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 " зазначено, що перевірку призначено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на виконання доручення В.о. Голови ДПС України від 29.09.2023 №1216/99-00-02-03-04-13.
Тобто, підставою для призначення фактичної перевірки позивача є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Судова колегія зауважує, що Верховний Суд в постанові від 02.03.2023 у справі №380/13375/21 виснував, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок.
Аналізуючи положення статей 75, 80 ПК України, суд приходить до висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб'єкта господарювання.
Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для складання акта перевірки та можливого застосування на його підставі штрафних санкцій.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 640/2254/19, від 02 березня 2023 року у справі № 380/13375/21.
Фактично у справі контролюючим органом проведено виїзну документальну позапланову перевірку, щодо якої в ПК України передбачено окремий порядок її ініціювання й проведення. Більше того, у ході проведення цієї перевірки було досліджено лише надані позивачем документи.
На переконання колегії суддів, період перевірки діяльності платника податків під час прийняття рішення владним суб'єктом про призначення фактичної перевірки має розпочинатися, та у рішенні (наказі) такий період має визначатися, не раніше дати, з котрої контролюючий орган має обґрунтовані факти, відомості та документи про невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, якими встановлено або котрі свідчать про факти сумнівності тих чи інших операцій платника податків, - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, або не раніше дати прийняття рішення про проведення такої перевірки керівником у разі її призначення з підстави здійснення функцій.
У протилежному випадку не виключено зловживань стосовно безпідставної перевірки періоду, котрий визначається владним суб'єктом на власний розсуд під час призначення саме фактичної перевірки, що свідчить про підміну одного виду перевірки іншим, а саме - фактичної на документальну перевірку платника податків, підстави та порядок призначення якої є іншими та передбачені й врегульовані приписами статті 78 ПК України, що також протирічить правовій природі інституту фактичної перевірки.
Самостійне, на власний розсуд визначення керівником контролюючого органу будь-якої дати початку періоду діяльності платника податків, з якої контролюючий орган має здійснити фактичну перевірку, без інформації про можливі порушення у той період часу, може свідчити та мати на меті фактичне намагання контролюючого органу здійснити перевірку діяльності платника податків за значний період часу, без достатніх на те підстав під час здійснення фактичної перевірки, що свідчить про суб'єктивність та необґрунтованість такого рішення.
Отже, суд попередньої інстанції підставно вважав, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки від 19.10.2023 №1763-п "Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 " періоду діяльності, що перевіряється згідно статті 102 ПК України носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу.
Таким чином, перевірка діяльності позивача за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
При цьому, отримання відповідачем інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2023 №00081950901 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17000,00 грн за порушення частини 23 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Незважаючи на те, що вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову, суд, керуючись закріпленим в статті 9 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, також вважає за доцільне надати правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем частини 23 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Відповідно до частини абзацу 7 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;
В акті перевірки зазначено, що встановлено факт реалізації алкогольних напоїв через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій модель МІНІ-ФП54.01, заводський №ПР 5401106119, фіскальний №3000108388 без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме:
- 27.12.2021 о 01:11:36 год. було реалізовано алкогольний лікер "Старий Таллін" ємністю 50 мл, міцністю 45% об. по ціні 49,00 грн, згідно фіскального чеку №792;
- 27.12.2021 о 05:20:14 год. було реалізовано дві порції коньяку "Болград 3*" ємністю 50 мл, міцністю 40% об. по ціні 27,00 грн на загальну суму 54,00 грн, три порції коньяку "Болград 3*" ємністю 50 мл, міцністю 40% об. по ціні 27,00 грн на загальну суму 81,00 грн, пляшку вина білого напівсолодкого "Маренго" ємністю 0,75 л по ціні 180,00 грн, дев'ять порцій коньяку "Шабо Ординарний 1788", порція по 0,50 мл, міцністю 40% об., по ціні 28,00 грн за порцію на загальну суму 252,00 грн, 50 мл горілки "Немирів Оригінал" міцністю 40% об. по ціні 18,00 грн, десять порцій горілки "Фінляндія журавлина", порція по 0,50 мл, міцністю 37,5% об., по ціні 42,00 грн за порцію на загальну суму 420,00 грн. В загальному реалізовано алкогольних напоїв на загальну суму 1005 грн згідно фіскального чека №794.
Фіскальні чеки взяті із системи ІКС "Податковий Блок" за період 27.12.2021.
В свою чергу, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів на підтвердження реалізації позивачем 27.12.2021 алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
При цьому, суд звертає увагу, що належним доказом на підтвердження обставин щодо видачі позивачем розрахункових документів невстановленої форми є відповідні розрахункові документи, якими у розумінні Положення №13 є фіскальні чеки, на які контролюючий орган посилається в акті фактичної перевірки.
Проте, суд вважає, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодного документу, який би свідчив про вчинені позивачем порушення.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057 затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України, яким встановлено механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів ДПС для суб'єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку №1057 система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Пунктом 2.2 розділу І Порядку №1057 передбачено, що СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.
Суд вважає, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах, що склались обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, здійснена під час проведення фактичної перевірки, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ, який оформлений під час проведення фактичної перевірки.
Отже, використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну Головного управління ДПС у Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в справі № 500/1378/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року.