06 листопада 2024 року Справа № 480/10297/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Опімах Л.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10297/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,-
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 343953 від 04.09.2023. Позовні вимоги мотивує тим, що 10.08.2023 відповідачем була проведена перевірка належного позивачу транспортного засобу MERSEDES-BENS, державний номер НОМЕР_1 . В акті перевірки зазначено, що під час здійснення регулярних пасажирських перевезень за міжобласним міжміським маршрутом «Суми-Чернігів» були відсутні документи, визначені ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв ( тахографів) на автомобільному транспорті , а саме протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено постанову № 343953 від 04.09.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
Позивач вважає, що ця постанова не відповідає вимогам Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки статтею 39 цього Закону визначено вичерпний перелік документів, які повинні бути в автомобільного перевізника, водія, що здійснюють пасажирські перевезення. Водій мав при собі всі необхідні документи. У свою чергу, на транспортному засобі тахограф відсутній, оскільки водій працює за індивідуальною контрольною книжкою водія, передбаченою Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 N 340. Крім того, у цьому транспортному засобі заводом-виробником не передбачено встановлення тахографа. До того ж, наявність обов'язку у водія встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) є обов'язковою умовою для здійснення міжнародних перевезень, при цьому в даному випадку перевезення здійснювалося виключно в межах України і є внутрішнім. Вважає, що відповідачем щодо нього застосовані штрафні санкції в сумі 17000,00 грн незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства, тому спірна постанова підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що за результатами перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті виявлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме на момент перевірки у водія відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено Акт. Зазначає, що відповідно до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 N 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Отже, відсутність щоденних реєстраційних листів режиму праці і відпочинку водія ТЗ (тахокарт) підтверджує той факт, що автобус, який використовувався автомобільним перевізником для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, всупереч вимогам п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів не обладнаний діючим та повіреним тахографом. Таким чином, позивач допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку з чим до нього застосовано штраф. Вважає, що прийнявши оскаржувану постанову, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступого.
Судом встановлено, що 10.08.2023 посадовою особою відповідача була проведена перевірка належного позивачу транспортного засобу MERSEDES-BENS, державний номер НОМЕР_1 , під час якої виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме встановлено, що під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за міжобласним міжміським маршрутом «Суми-Чернігів» у водія були відсутні документи, визначені ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв ( тахографів) на автомобільному транспорті , а саме протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. За наслідками проведеної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №033627 від 10.08.2023 (а.с. 10).
На підставі акту перевірки відповідачем винесено постанову № 343953 від 04.09.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн (а.с.6).
Суд вважає, що вказана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню з огляду на таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону).
Перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, наведений у статті 39 Закону. Так, для автомобільного перевізника документами для регулярних пасажирських перевезень є: ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
У спірних правовідносинах водій здійснював перевезення за індивідуальною контрольною книжкою водія, оскільки на транспортному засобі тахограф відсутній.
У свою чергу, індивідуальна контрольна книжка як один з документів, передбачених статтею 39 Закону, який повинен бути у водія, який керує транспортним засобом, віднесена до інших документів, передбачених законодавством України.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 N 385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за N 946/18241 (далі - Інструкція).
Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 N 340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N 811/18106, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
У спірних правовідносинах транспортний засіб MERSEDES-BENS, державний номер НОМЕР_1 , що використовується позивачем, не обладнаний тахографом. Вказане відповідачем не заперечується.
Під час проведення перевірки водієм транспортного засобу було надано інспектору, зокрема, індивідуальну контрольну книжку водія (а.с.11-14).
Таким чином, виконуючи вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та Наказу N 340, у водія транспортного засобу були наявні всі необхідні документи для здійснення перевезення вантажу.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на час проведення перевірки у водія транспортного засобу були наявні усі документи, на підставі яких він виконував перевезення.
Отже, висновок відповідача про допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем як автомобільним перевізником не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що на час проведення перевірки у водія транспортного засобу MERSEDES-BENS, державний номер НОМЕР_1 , були наявні усі документи, на підставі яких він виконував перевезення, що підтверджується матеріалами справи, а також беручи до уваги, що відповідачем у справі не надано суду жодного доказу на підтвердження своєї позиції та не доведено правомірності своїх дій, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд враховує, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, не дотримався вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", тому таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Стеценком В.М. 12.09.2023 укладено Договір-доручення № 57 про надання правничої допомоги адвокатом (а.с.26). Відповідно до умов Додаткової угоди до договору-доручення № 57 про надання правничої допомоги адвокатом розмір гонорару адвоката за 1 годину роботи становить не менше 0,1 мінімальної заробітної плати на день оплати. На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 6700,00 грн надано розрахункову квитанцію № 419428 від 15.09.2023 (а.с.19, 26,27).
Опис виконаних адвокатом робіт викладено в Акті прийняття виконаних послуг (робіт) до Договору про надання професійної правничої допомоги адвоката № 57, відповідно до якого обсяг наданої правової допомоги становить: підготовка матеріалів та складання адміністративного позову - 1 мінімальна заробітна плата - 6700,00 грн (а.с.21).
При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, зокрема, неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У даному випадку суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений адміністративний позов, вчинено процесуальні дії, безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи. При цьому розмір витраченого часу та вартість погоджена сторонами у договорі та не спростована відповідачем.
Позивач документально підтвердив, що він сплатив кошти на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним. У свою чергу, відповідач всупереч вимогам ч. 7 ст. 134 КАС України не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті 7773,60 грн в рахунок відшкодування судових витрат, зокрема: 1073,60 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.19) та 6700,00 грн - витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № 343953 від 04.09.2023 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 7773,60 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах