Справа № 420/23505/24
06 листопада 2024 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши матеріали адміністративної справи позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), у якому, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 88% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 р та проведення перерахунку з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 25.06.2021 року № 33/36-1247, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою “Територіальне медичне об єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» з основним розміром 70 %;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 25.06.2021 року № 33/36-1247, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» у розмірі 88% грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Ухвалою суду від 31.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року позовну заяву залишено без руху згідно частини 13 статі 171 КАС України та надано позивачу п'ятиденний термін з дня отримання даної ухвали з подання заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку та відповідних доказів.
01.11.2024 року на виконання даної ухвали суду представником позивача надана заява, в прохальній частині якої просить вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк, обгрунтовуючи, в свою чергу тим, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, покликаючись на судову практику Верховного Суду.
Вирішуючи дану заяву позивача, подану на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, суд враховує наступне.
Як вже зазначалось судом в ухвалі від 28 жовтня 2024 року, в межах даних спірних правовідносин, оскаржуючи дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року та з 01.12.2019 року, які були вчиненні що найменш у квітні 2018 року та березні 2022 року відповідно та звернувшись до суду з даними позовними вимогами 25.07.2024 року, позивач пропустив встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Як вбачається з вказаної заяви, то представник позивача повторно стверджує, що до заявлених ним позовних вимог не застосовуються строки звернення до суду, визначені ст. 122 КАС України, оскільки право позивача щодо перерахунку пенсії не може бути обмежено будь-яким строком.
Натомість, суддя зауважує, що в ухвалі від 28.10.2024 року судом були спростовані вказані твердження представника позивача, з огляду саме на останню правову позицію Верховного Суду.
Зокрема, за правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 460/19702/23 дійшов висновку, що пенсійні виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
Натомість, позивачем повторно у наданій заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в період з 01.05.2018 по 24.07.2024 р. та з 01.10.2022 по 24.07.2024 р. звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду 31.03.2021 року справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. ( постанова).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вказані норми кореспондуються з положеннями ч. 8 ст. 240 КАС України, згідно з якими суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом , а заява не містить підстав пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, суд дійшов висновку про застосування процесуальних наслідків, передбачених ч. 8 ст. 240 КАС України, шляхом залишення вказаних позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 4, 122, 123, 171, 240, 243, 248, 250 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Копію ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя В.А. Дубровна