Справа № 420/13726/24
06 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування фінансових санкцій № 0071160903 від 10 серпня 2023 року; визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0002531-1302-2122 від 29 лютого 2024 року; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про опис майна у податкову заставу № 0002531-1302-2122 від 29 лютого 2024 року мотивуючи це тим, що він здійснює підприємницьку діяльність в приміщені магазину у якому займає тільки його частину, а іншу частину приміщення -50 кв.м. займає фізична особа -підприємець ОСОБА_2 , яка здійснює продаж алкогольних та тютюнових виробів на що має ліцензію. Та у нього працює найманий працівник ОСОБА_3 з 8.00 до 12.00год., а з 13.00 до 15.00год вказаний працівник працює у ФОП ОСОБА_2 23.05.2023 року ст.інспектором з ЮП СП Бериславського РВП ГУ НП в Херсонській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.156 КУпАП без дослідження обставин та документів, а саме що продаж здійснювалась продавцем у період коли вона працювала у ФОП ОСОБА_2 яка має на це ліцензію, а не у нього. Також відповідачами не враховано, що протокол складений на ОСОБА_3 був розглянутий Борозенською сільською радою Херсонської області та яка 09.06.23р. винесла постанову, якою закрила адміністративну справу відносно ОСОБА_3 , в зв'язку з відсутністю допустимих доказів про вчинення нею адміністративного правопорушення згідно ч.2 ст.156 КУпАП.
Також він не отримував податкове повідомлення-рішення від ГУ ДПС в Полтавській області, так як його направляли на адресу де він не мешкає, так як є внутрішньо переміщеною особою, та зареєстрований за іншою адресою, та так як він не здійснював реалізацію тютюнових виробів особі яка не досягла 18 років без ліцензії, то оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню як й рішення про опис майна у податкову заставу прийняте на підставі неправомірної ППР та податкової вимоги.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22.05.2024 року позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 11.06.2024 року продовжений розгляд справи.
Ухвалою суду від 13.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.09.2024 року позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 25.09.2024 року заяву про відвід судді повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 03.10.2024 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування фінансових санкцій № 0071160903 від 10 серпня 2023 року - залишено без розгляду.
10.06.2024 року від представника відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області до суду надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що на підставі отриманого від Бериславського РВ ГУ НП в Херсонській області адміністративного матеріалу до позивача вжито заходів за порушення ст.15-3 Закону України від 19.12.1995року №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» застосовано штрафні санкції у розмірі 6800грн. відповідно до абз.14. ч.2 ст.17 ЗУ №481 -продаж тютюнових виробів неповнолітній особі, та в розмірі 17000грн. у відповідності до абз.17 ч.2 ст.17 ЗУ №481 -торгівля тютюновими виробами без ліцензії . Згідно надісланих матеріалів від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшов адміністративний матеріал від Бериславського РВ ГУ НП в Херсонській області, з якого стає відомо, що 23.05.2023 працівниками ювенальної поліції виявлено факт реалізації неповнолітньому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тютюнових виробів, а саме сигарет «Winston ZStyle», громадянкою ОСОБА_3 - продавцем у магазині ФОП ОСОБА_1 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 . Відносно продавчині складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП (серія ВАБ № 920138 від 23.05.2023). У зв'язку з порушенням ч. 1 ст. 15-3 ЗУ № 481/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосована штрафна санкція в розмірі 6800 гривень у відповідності до абзацу 14 ч. 2 ст. 17 ЗУ № 481/95-ВР, рішення про застосування фінансової санкції № 0071160903 від 10.08.2023. ЗУ № 481/95-ВР не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання з тим, хто саме здійснив правопорушення (офіціант, бармен, продавець чи інший працівник господарської одиниці), а визначає, що необхідною умовою для відповідальності суб'єктів господарювання, передбаченої ч. 2 ст. 17 вказаного Закону, є факт реалізації алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, й при цьому без наявності відповідної ліцензії. Згідно ліцензійного реєстру ФОП ОСОБА_1 на дату здійснення реалізації цигарок (23.05.2023) не мав ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , здійснює господарську діяльність в магазині що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 .
23.05.2023 працівниками ювенальної поліції виявлено факт реалізації неповнолітньому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тютюнових виробів, а саме сигарет «Winston ZStyle», громадянкою ОСОБА_3 - продавцем у магазині ФОП ОСОБА_1 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 . Відносно продавчині складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП (серія ВАБ № 920138 від 23.05.2023). У зв'язку з порушенням ч. 1 ст. 15-3 ЗУ № 481/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосована штрафна санкція в розмірі 6800 гривень у відповідності до абзацу 14 ч. 2 ст. 17 ЗУ № 481/95-ВР, рішення про застосування фінансової санкції № 0071160903 від 10.08.2023р.
Бериславським РВП ГУ НП в Херсонській області направлено до Головного управління у Полтавській області подання щодо накладення штрафних санкцій за допущені порушення ФОП ОСОБА_1 ..
За результатами розгляду отриманих матеріалів Головним управлінням ДПС в Полтавській області прийнято рішення про застосування до позивача , фінансових санкцій за порушення ст.15-3, ч.21 ст.15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 №00711609803 від 10.08.2023 року на суму 23800грн., яке було відправлено позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням та отримано особисто позивачаем18.08.23р. (копія знаходиться в матеріалах справи).
29.02.2024 року Головним управлінням ДПС у Херсонській області складена податкова вимога №0002531-1302-2122 на суму боргу 23800грн. по штрафним санкціям.
Також в.о. начальника ГУ ДПС в Херсонській області ОСОБА_5 прийнято рішення про опис майна платника податків ОСОБА_6 у податкову заставу №0002531-1302-2122(а.с.79).
Рішення було відправлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача та отримано 18.04.2024 року, про що свідчить трекінг Укрпошти(а.с.81).
З вказаними вимогою та описом майна у податкову заставу позивач не погодився та звернувся до суду з позовом.
Джерела права та висновки суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).
За визначенням п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання та з метою вжиття заходів щодо її погашення, Головне управління ДПС в Херсонській області на адресу ФОП ОСОБА_1 направило податкову вимогу форми "ф" від 29.02.2024 року №0002531-1302-2122 на суму податкового боргу 23800 грн. разом з рішенням про опис майна у податкову заставу (а.с.80), яку направлено на адресу позивача, та отримано ним (а.с.81).
За приписами п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Стаття 88 (п.88.1) ПК України передбачає, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п.88.2).
Відповідно до п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Більш детально механізм застосування податкової застави податковими органами визначає Порядок застосування податкової застави податковими органами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок №586, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У межах спірних правовідносин суд не надає правову оцінку підставам виникнення у платника податку податкового боргу, так як Рішення про застосування фінансових санкцій від 10.08.2023 р. №0071160903 на час направлення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна в податкову заставу не були скасовані.
Водночас, суттєвим для вирішення цього спору є інформування контролюючим органом позивача про виникнення у нього податкового боргу та направлення податкової вимоги, адже відповідно до п.12 розділу І Порядку №586 повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.
Відповідно до п. 42.1 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Пункт 42.2 ст.42 ПК України передбачає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п.42.4 ст.42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закон України «Про електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закон України «Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
При цьому п.42.5 ст.42 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із п. 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, в тому числі про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Таким чином, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов'язаний подати відповідному контролюючому органу заяву для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або заяву про внесення змін до Державного реєстру, в тому числі щодо місця проживання. Натомість, докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання відсутні.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 826/11455/15, невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання(від 21 2023 160/13606/20 .)
Доказів інформування позивачем контролюючий орган про зміну своїх персональних даних суду не представлено.
Позивач у позові вказує, що податкову вимогу форми «Ф» №0002531-1302-2122 від 29.02.2024 року про сплату податкового боргу розмірі 23800грн. та Рішення про опис майна у податкову заставу від 29.02.2024 року №0002531-1302-2122 були отримані позивачем від відповідача через засоби поштового зв'язку 18.04.2024 року та підтверджується матеріалами справи.
Та як встановлено раніше судом Рішення ГУ ДПС в Полтавській області про застосування фінансових санкцій №0071160903 від 10.08.2023 року було отримано позивачем 18.08.2023р. (а.с.77) та на час складання податкової вимоги набуло статус узгодженого.
Доказів погашення податкового боргу за штрафними санкціями накладеними на позивача відповідачем позивач суду не надав.
При цьому суд враховує, що суд розглядає справу в межах обставин якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та визначених ним у позові.
Підстави припинення податкової застави встановлені ст.93 ПК України матеріали справи не містять, що в свою чергу зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність порушень з боку відповідача при складанні податкової вимоги та прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу.
Щодо розподілу судових витрат, то враховуючи те, що суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рнокпп НОМЕР_1
Відповідач: Головне управління ДПС в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4), код ЄДРПОУ 44057192.
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, проспект Незалежності (проспект Ушакова), 75) код ЄДРПОУ 43995495.
Суддя Е.А.Іванов
.