Справа № 420/26708/24
06 листопада 2024 року м. Одеса
У залі судових засідань №11
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
при секретарі судового засідання - Товтин В.Р.
за участю сторін:
позивача - не з'явився
представника відповідача - Белінської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Кандзюби Олега Володимировича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Кандзюби Олега Володимировича про визнання протиправної бездіяльності члена Вищої ради правосудця ОСОБА_2 щодо не підготовки висновку та проекту рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №1135/3дп/15-24 від 17.04.2024 року, та не передачі висновку та проекту рішення разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату ВРП для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення, зобов'язання члена Вищої ради правосудця ОСОБА_2 підготувати висновок та проект рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №1135/3дп/15-24 від 17.04.2024 року, та передати висновок та проект рішення (ухвали) разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату Ради для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення.
Під час розгляду справи, суддя дійшов до висновку про необхідність заявити самовідвід щодо її розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з ч. 1 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Свиди Л.І. у цій справі.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 року, суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом.
У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах стороннього спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд, відіграє практика Європейського суду з прав людини, в контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997 року) відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому, ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики Європейського суду з прав людини, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Європейський суд з прав людини напрацював критерії, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці Європейського суду з прав людини визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо («П'єрсак проти Бельгії»); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант («Прокол проти Люксембургу»); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі («Дактарас проти Литви»); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення («Макгоннелл проти Сполученого Королівства»), тощо.
У справі «Деміколі проти Мальти» було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання.
Відповідно до висновку Розділу Е. Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» розподіл справи повинен здійснюватися на підставі об'єктивних і прозорих критеріїв.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів (пункти 1.1-1.6).
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не уявляється за можливе винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, нормами національного законодавства та положеннями міжнародно-правових актів забезпечується невід'ємне процесуальне право особи - право на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи те, що у позивача існують побоювання щодо неупередженості та об'єктивності судді, що також може викликати у сторін побоювання у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді цієї справи та в подальшому може викликати сумнів у правосудності ухваленого рішення, тому суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. підлягає самовідводу.
Такі мотиви заявленого самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають приписам ст. 36 КАС України, ст. 15 Кодексу суддівської етики.
Вищевказані обставини обумовлюють необхідність головуючим суддею усунути ймовірну недовіру до суду, забезпечивши в очах розумного спостерігача впевненість у відсутності невідповідного упередження або впливу на суд.
Суддею враховується, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Наведений правовий висновок відображений в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року по справі № 805/1812/14.
Таким чином, заявлений самовідвід судді Свиди Л.І. підлягає задоволенню, як обґрунтований.
Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання балансу інтересів між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів сторін і цілями, для досягнення яких буде спрямоване рішення по справі, а також для унеможливлення обставин які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної справи, суддя вважає заяву про самовідвід обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 248 КАС України, суддя, -
Заяву про самовідвід судді Свиди Л.І. по справі №420/26708/24 - задовольнити.
Адміністративну справу №420/26708/24 за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Кандзюби Олега Володимировича про визнання протиправної бездіяльності члена Вищої ради правосудця ОСОБА_2 щодо не підготовки висновку та проекту рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №1135/3дп/15-24 від 17.04.2024 року, та не передачі висновку та проекту рішення разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату ВРП для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення, зобов'язання члена Вищої ради правосудця Кандзюбу Олега Володимировича підготувати висновок та проект рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №1135/3дп/15-24 від 17.04.2024 року, та передати висновок та проект рішення (ухвали) разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату Ради для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення передати до Відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складений і підписаний 06.11.2024 року.
Суддя Леонід СВИДА