05 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6766/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого Максима Глібовича про закінченню виконавчого провадження без виконання рішення суду та ухваленню постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2024 року ВП №73966853;
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого Максима Глібовича по закінченню виконавчого провадження без виконання рішення суду та ухваленню постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2024 року ВП№ 73966853;
- зобов'язати відкрити виконавче провадження по виконавчому листу №340/1029/23 виданого 17.01.2024 року.
Позов вмотивовано тим, що згідно зави позивача та виконавчого листа виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом по справі №340/1029/23 державним виконавцем Бялим Максимом Глібовичем відкрито виконавче провадження ВП №739666853. На підставі рішення суду Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України, здійснили позивачу перерахунок грошового забезпечення станом на 01.01.2022 рік, але перерахунок здійснено на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, а не за постановою апеляційної інстанції, тобто перерахунок здійснили виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні, а не з прожиткового мінімуму працездатних осіб який становив на 01.01.2022 рік - 2481 гривну. У зв'язку з тим, що державним виконавцем Бялим Максимом Глібовичем не здійснено перевірку виконання судового рішення, останнім винесено постанову від 12.03.2024року ВП№73966853 про закінчення виконавчого провадження, яку вважає незаконною та протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 23.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.14-15).
Відповідач відзив на позовну заяву та витребуваних доказів не надав.
Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа правом подання пояснень щодо позову не скористалася.
Ухвалою суду від 31.10.2024 року повторно зобов'язано відповідача подати до суду належними чином завірені копії усіх матеріалів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, а також матеріали виконавчого провадження ВП №73966853, а також надати докази на підтвердження надіслання та вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 .
04.11.2024 року від відповідача до суду надійшли матеріали виконавчого провадження.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1, 2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 12.03.2024 року (а.с.9).
Відповідачем до матеріалів справи долучено реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції за березень 2024 року з якого вбачається, що на адресу ОСОБА_1 направлялась поштова кореспонденція, проте, перевірити її вміст та пересвідчитись щодо її отримання позивачем у суду не виявилось за можливе.
Враховуючи не надання до суду належних доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови, суд доходить висновку, що строк звернення із даним позовом до суду не пропущено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Кіровоградським окружним адміністративним судом 01 травня 2023 року у справі 340/1029/23 винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.02.2022 року із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного 2022 року 2102 грн., а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 відповідно до п.4 ст.9 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. №704 та виплатити різницю яка виникне в результаті такого перерахунку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 в адміністративній справі №340/1029/23 змінено. Абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: “Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2022 року із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного 2022 року, а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 відповідно до п.4 ст.9 Закону України “Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та виплатити різницю яка виникне в результаті такого перерахунку.» В іншій частині рішення залишено без змін.
17.01.2024 року Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист (а.с.30).
Це виконавчий лист пред'явлений позивачем для виконання до Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.29).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.01.2024 року відкрито виконавче провадження ВП №73966853 (а.с.33).
Вказану постанову направлено до фінансового управління штабу Збройних сил України (а.с.34).
25.01.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП №73966853 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.36).
Листом від 11.03.2024 року фінансове управління штабу Збройних сил України повідомило Відділ примусового виконання рішень УЗПВР у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року з внесеними змінами постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №340/1029/23 виконано у добровільному порядку (а.с.37-38). Вказано, що стягувачеві ОСОБА_1 на виконання рішення суду було нараховано 17 343,87 грн. різниці грошового забезпечення з 01 лютого 2022 року. Крім того, згідно пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України Фінансовим управлінням із нарахованої суми утримано військовий збір у розмірі 1,5 відсотка (477,04 грн.). 25 січня 2024 року зазначені кошти Фінансовим управлінням були перераховані на рахунок стягувача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією від 22 січня 2024 року № 209 (а.с.39).
12.03.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.41).
Не погодившись з цією постановою та діями державного виконавця, позивач звернуся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).
Згідно зі ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону №1404-VIII).
За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII ).
Відповідно до пп.1, 10, 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.
Стаття 26 Закону №№1404-VIII визначає початок примусового виконання рішення, зокрема, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 63 Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 39 Закону №1404-VIII передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема відповідно до п.9 ч.1 провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені ст. 40 Закону № 1404-VIII.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, суд зазначає, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.03.2024 року, на підставі листа Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 11.03.2024 №305/705 та доданих до нього документів, державним виконавцем зроблено висновок проте, що рішення суду виконано в повному обсязі.
Проте, суд не погоджується з такою позицією державного виконавця та зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 в адміністративній справі №340/1029/23 змінено, зокрема в частині визначення посадового окладу та інших видів грошового забезпечення позивача, розмір яких визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного 2022 року.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посадовий оклад позивача, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця тощо, з 01.02.2022 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не “на 1 січня 2018 року».
При цьому, апеляційним судом не прийнято посилання суду першої інстанції на те, що статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні, оскільки, як вказані положення не містять застережень щодо його застосування, як розрахункової величини для визначення, грошового забезпечення у відповідності до положень Закону №2011 та Постанови №704. Також, як зазначалось, Постанова №704 визначає, що розміри грошового забезпечення - посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, визначаються виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, буд яких додаткових застережень щодо застосування прожиткового мінімуму визначеного для окремих соціальних і демографічних груп, не містить.
До того ж, апеляційний суд констатував, що висновки суду першої інстанції, що розміри складових грошового забезпечення у 2022 році визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, не ґрунтуються на приписах законодавства.
Тому апеляційний суд постановив: «Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2022 року із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного 2022 року, а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 відповідно до п.4 ст.9 Закону України “Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та виплатити різницю яка виникне в результаті такого перерахунку.
Як вбачається з розрахунку щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , який був доданий боржником до листа від 11.03.2024 №305/705 (а.с.49), Фінансовим управлінням здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.02.2022 із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного 2022 року - суми 2101,00 грн., що не відповідає судовому рішенню - постанові апеляційного суду, де суд вказав, що застосування вказаної величини до позивача не ґрунтується приписах законодавства.
Крім того, у даному розрахунку зазначено лише про посадовий оклад та оклад за військовим званням, а не вказано про інші види грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного 2022 року, який відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становить 2481,00 грн.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року у справі №619/562/18 належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Відкривши 25.01.2024 року виконавче провадження ВП №73966853, державний виконавець був зобов'язаний вчинити, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", дії, спрямовані на примусове виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №340/1029/23 на підставі виконавчого листа виданого 17.01.2024.
Таким чином, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що право позивача порушено саме спірною постановою від 12.03.2024, якою закінчено виконавче провадження без перевірки повного виконання судового рішення. Тому, постанова державного виконавця прийнята необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а позов про визнання її протиправною та скасування необхідно задовольнити.
Відповідно до статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Отже, з огляду на приписи вказаної норми, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження спричинює його відновлення і у такому разі обов'язок по вчиненню дій, спрямованих на примусове виконання рішення, виконавець має в силу закону. Тому додаткове накладення на виконавця подібного обов'язку на підставі рішення суду, як про це просить позивач, є необґрунтованим і така вимога не може бути задоволена.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.
Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 14, 243-246, 250, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 43315602), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990368) про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого Максима Глібовича від 12 березня 2024 року про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні №73966853.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА