06 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4759/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 27537,90 грн., на користь тг м. Мала Виска, за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у Кіров.обл./тг м.МВиска/18010200; банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; ЗКПО банка: 37918230; рахунок: UA 868999980314050617000011469; код платежу: 50 18010200 (місцевий бюджет), назва податку: под на нерух майно, відмінне від зем ділянки, сплач фізособами, які є власниками об'єктів житл нерух; Призначення платежу: *;140;РНОКПП; погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг, який в добровільному порядку відповідач не погасив, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу.
Ухвалою судді від 13.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у цій справі, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У період з 02.10.2024 по 21.10.2024, 25.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Приписами пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Позивач зазначає, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків за відповідачем обліковується не заявлений до суду податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 27537,90 грн.
Так, суд убачає, що на виконання вимог п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, позивач, як контролюючий орган сформував та надіслав відповідачу податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №0051005-2409-1113 від 12.04.2023, яким визначив відповідачу грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2022 рік в сумі 27537,90 грн. (а.с.10).
Вказане податкове повідомлення-рішення направлене відповідачу засобами поштового зв'язку та отримане останнім 21.11.2023 (а.с.10).
Згідно з електронної системи «Діловодство спеціалізованого суду» (Кіровоградського окружного адміністративного суду), а також згідно Єдиного державного реєстру судових рішень станом на день розгляду цієї справи відсутня інформація про звернення відповідача з позовом про оскарження вказаного ППР.
Оскільки в добровільному порядку відповідач не погасив вказану заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Суд зауважує, що у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України.
Так, відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Вказане повноваження контролюючого органу кореспондується також з положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Отже, законодавством встановлено обов'язок контролюючого органу вчиняти дії щодо забезпечення стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
Разом з тим, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зазначене узгоджується також з встановленим приписами статті 59 ПК України обов'язком контролюючого органу надіслати платнику податків, у якого виник податковий борг, податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Тому обов'язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу є надіслання платнику податків податкової вимоги.
Нормами пункту 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Зазначене кореспондується з пунктом 6 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи в розумінні статті 45 ПК України визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
У позовній заяві, місцем проживання/перебування ОСОБА_1 позивач зазначив: АДРЕСА_1 .
Після надходження вказаної справи до суду на виконання та відповідно до частин 3 та 4 статті 171 КАС України суддею сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру про встановлення реєстрації місця проживання відповідача у цій справі.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації відповідача з 27.10.2023 вказано - АДРЕСА_2 (а.с.16).
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.
Суд убачає, що на податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 14.05.2024 за №0001566-1306-1128 (а.с.11). Зазначена податкова вимога була скерована на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.11, 12).
Водночас, як встановлено судом вище, зареєстрованою адресою проживання відповідача є АДРЕСА_2 .
За таких обставин, оскільки податкова вимога форми "Ф" від 14.05.2024 за №0001566-1306-1128 направлялась на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, вказане рішення податкового органу вважається не врученим, а відповідач вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового зобов'язання.
Станом на день формування податкової вимоги та скерування такої не за адресою місця реєстрації відповідача, останній не міг знати про суму нарахованого йому податкового боргу.
В постанові від 10 червня 2021 року по справі №826/14316/18 Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
Оскільки встановлені у справі обставини підтверджують те, що податкова вимога форми "Ф" від 14.05.2024 за №0001566-1306-1128податковим органом не була надіслана відповідачу на його адресу, відтак суд доходить висновку про передчасність звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача спірного податкового боргу у зв'язку з його несплатою.
При цьому суд наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної ПК України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.
З огляду на викладене, а саме відсутність доказів, які б надали можливість пересвідчитись, що податковим органом було належним чином повідомлено відповідача про наявність податкового боргу, визначеного податковою вимогою форми "Ф" від 14.05.2024 за №0001566-1306-1128, суд стверджує, що позивачем порушено порядок надіслання податкової вимоги, а відтак, у нього відсутнє право вимагати сплату боргу в судовому порядку.
Оскільки податкова вимога, направлялась відповідачу не за місцем його реєстрації сума заборгованості, яка заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже не може бути стягнута за рішенням суду.
Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року під час розгляду адміністративної справи №826/14316/18 (адміністративне провадження №К/9901/4565/20).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наведених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ ВП 43995486) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК