05 листопада 2024 року м.Київ № 640/2040/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства економіки України щодо відмови ОСОБА_1 у сплаті 10 місячних посадових окладів на підставі посадового окладу заступника керівника самостійного управління, служби центрального органу виконавчої влади в розмірі 12 120 грн, згідно довідки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 5 лютого 2018 року № 2102-12/4609-09;
- зобов'язати Міністерство економіки України здійснити перерахунок грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі посадового окладу заступника керівника самостійного управління, служби центрального органу виконавчої влади в розмірі 12 120 грн, згідно довідки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 5 лютого 2018 року № 2102-12/4609-09, та виплатити несплачену її частину в сумі 92 610,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Аблов Є.В.) від 25.03.2019 адміністративну справу №640/2040/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 прийнято адміністративну справу №640/2040/19 до провадження судді Літвінової А.В.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
07.07.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.07.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 11.07.2023 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у справі № 826/2772/16 зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів. 26 грудня 2018 року на виконання зазначеної вище постанови Міністерство економічного розвитку і торгівлі України сплатило позивачу 28590 гривень (10 місяців х 2859,00 грн) на підставі посадового окладу заступника начальника самостійного управління - начальника відділу центрального органу виконавчої влади станом на дату звільнення позивача. 23.01.2019 позивач через «гарячу лінію» Урядового контактного центра до Міністерства економіки України (Відповідача) подав заяву про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів із розрахунку 12 120,00 грн місячного посадового окладу. Однак, Міністерство економіки України відмовив у такій виплаті. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач, не погоджуючись з позицією ОСОБА_1 , надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (3723-ХІІ) (далі - Закон) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Отже, необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі вищезазначеної норми Закону є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи. Тобто, така грошова допомога має разовий характер і передбачена спеціальним законодавством. Разом з тим, пунктом 24 розділу II Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 37 Закону, що набрали чинності з 01.05.2014 та виключено норму ч. 13 ст. 37 Закону. У п. 3 наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (далі - Агенство держайна України) від 12.09.2013 № 592к «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначено про те, що у разі призначення пенсії державного службовця виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі ст. 37 Закону. Відповідач звертає увагу суду, що у 2016 році неможливо було здійснити виплату грошової допомоги без рішення суду, оскільки вже було виключено норму ч. 13 ст. 37 Закону. Тому, на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/2772/16 26.12.2018 було нараховано та здійснено виплату позивачу грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів - 28 590,00 грн. Для розрахунку розміру суми грошової допомоги було взято за основу посадовий оклад 2 859, 00 грн. працівника на дату звільнення з державної служби помножений на 10 місяців. Враховуючи, що пенсію призначено з 13.09.2013, отже і розмір посадового окладу обчислюється станом на дату виникнення правових підстав для виплати вищезазначеної грошової допомоги. Відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій навів обґрунтування аналогічні тим, що викладені в обґрунтування позовних вимог.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача.
Також, суд враховує, що згідно п. 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 №838) Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 №504 "Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України" постановлено, перейменувати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України.
Отже, суд враховує зміну назви відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство економіки України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
Наказом Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном № 592к від 12.09.2013 позивача було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу документального забезпечення та контролю Управління документального забезпечення роботи та контролю, у зв'язку з реорганізацією на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
07 квітня 2015 року позивач звернувся із заявою до УПФУ в Святошинському районі м. Києва про переведення з 13.09.2013 року пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII у редакції станом на 13.09.2013.
Проте, листом від 10.04.2015 за №588/8-П УПФУ в Святошинському районі м. Києва, відмовило позивачу посилаючись на те, що пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII виплачується при досягненні пенсійного віку.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року по справі №759/6670/15-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року, визнано неправомірними дії УПФУ в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про державну службу" та зобов'язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про державну службу" починаючи з 13.09.2013 року у редакції Закону, яка діяла на вказану дату.
03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як правонаступника прав та обов'язків Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів. Проте, листом від 16.02.2016 № 2102-13/4163-09 отримав відмову з посиланням на відсутність правових підстав.
У подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 826/2772/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.
26 грудня 2018 року на виконання зазначеної вище постанови Міністерство економічного розвитку і торгівлі України виплатило позивачеві 28590 гривень (10 місяців х 2859,00 грн), що підтверджується випискою з банку.
23.01.2019 через «гарячу лінію» Урядового контактного центра до Міністерства економіки України (Відповідача) позивачем було подано заяву про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів із розрахунку 12 120,00 грн місячного посадового окладу.
Листом Міністерства економіки України від 07.02.2019 №2102-12/5443-09 було повідомлено позивача про відмову в додаткових виплатах, з тих мотивів, що інших судових рішень по суті спору до нього не надходило.
Позивач, не погоджуючись з розміром місячного посадового окладу станом на день звільнення позивача (2859,00 грн), який був покладений відповідачем в основу розрахунку виплати грошової допомоги, звернувся до суду з цим позовом та просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі посадового окладу у розмірі 12 120 грн згідно довідки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 5 лютого 2018 року №2102-12/4609-09, та виплатити несплачену її частину в сумі 92 610,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до приписів ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч.13 ст.37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як ст.44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так, зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за ст.44 КЗпП, а згідно ст.37 Закону «Про державну службу».
Вказана грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту), (розділ VII зазначеного Закону).
Як зазначає Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 13 статті 37 Закону №3723-XII в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України, статті 21 Закону України №3721-XII "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року, цю норму слід розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади, відповідно до чинного законодавства, державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону №3723-XII.
При цьому, частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Крім того, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006р. №3477-IV, є джерелом права, також свідчить про недопустимість обмеження прав осіб на передбачені законом виплати.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 у справі "Комнацький проти України" вказав, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04.11.1950р. №ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
Відповідно ж до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України", якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося 12 вересня 2013 року.
Тобто, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII в редакції від 22 травня 2008 року.
Частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" в зазначеній редакції передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Виплата одноразової вихідної допомоги у відповідності до ч.13 ст.37 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 у добровільному порядку не була здійснена.
Проте відповідач здійснив нарахування та виплату вказаної грошової допомоги на виконання судового рішення у справі №826/2772/16 у розмірі 10 місячних посадових окладів - 28 590,00 грн, що підтверджується випискою з AT «ПриватБанк» від 26.12.2018.
Для розрахунку розміру суми грошової допомоги було взято за основу посадовий оклад 2859, 00 грн працівника на дату звільнення з державної служби помножений на 10 місяців.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не заперечуються сторонами по справі.
Таким чином, на момент звільнення 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 набув право на одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, що має стаж державної служби не менше 10 років.
З огляду на зазначені норми, суд приходить до висновку, що в розумінні положень статті 2 Закону України «Про оплату праці» грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка підлягала до виплати державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, є державною гарантією, яка встановлювалась Законом України «Про державну службу» на момент виходу позивача на пенсію.
Така грошова допомога охоплюється поняттям заробітної плати, яка підлягає виплаті незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування такої грошової допомоги.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що у статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для характеристики статусу особи, яка має право на таку доплату, використовується термін «державний службовець», що додатково підтверджує належність такої грошової доплати до складової заробітної плати.
Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки грошова допомога при звільненні державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію є частиною заробітної плати, то розмір спірної допомоги, яка складає 10 місячних посадових окладів, має визначатися станом на день звільнення позивача з займаної посади.
Водночас слід зауважити, що розмір посадового окладу на дату звернення ОСОБА_1 до Мінекономрозвитку (вх. ЗГ № Ф-661-16 від 29.03.2016) йому був відомий і ним не оскаржувався.
Нормативним обґрунтуванням встановлення посадового окладу в розмірі 2 859,00 грн були:
- Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зокрема, додаток 13 до постанови);
- Постанова Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 № 34 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»;
- Указ Президента України від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2010 №1128 «Про деякі заходи забезпечення виконання Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085».
Отже, сума, у розмірі 28 590,00 грн, що становить 10 місячних посадових окладів (2859,00 грн х 10) вірно обрахована відповідачем.
При цьому, відсутні жодні правові підстави для застосування відповідачем при обрахунку грошової допомоги посадового окладу заступника керівника самостійного управління, служби центрального органу виконавчої влади у розмірі 12 120 грн станом на 05.02.2018, оскільки ця вихідна допомога виплачується безпосереднього при звільненні, з урахуванням розміру посадового окладу, фактично отриманого відповідачем перед звільненням.
Той факт, що відповідач здійснив виплату вихідної допомоги лише на виконання судового рішення не змінює порядок її обрахунку та розмір місячного посадового окладу, який враховується при здійсненні такого розрахунку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.13 ст. 37 "Про державну службу" у розмірі посадового окладу 12 120 грн згідно довідки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05 лютого 2018 року №2102-12/4609-09.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі посадового окладу заступника керівника самостійного управління, служби центрального органу виконавчої влади в розмірі 12 120 грн, згідно довідки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 5 лютого 2018 року № 2102-12/4609-09, та виплатити несплачену її частину в сумі 92 610,00 грн, суд зазначає, що дана вимога є похідною від вимог позивача про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу 12 120 грн, тобто задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). А тому, також не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.