05 листопада 2024 року м.Київ № 320/12898/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просить суд:
- стягнути з Офісу Генерального прокурора місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021 у № 640/23433/19 про поновлення на посаді прокурора ОСОБА_1 за період з 03 березня 2021 року по 19 лютого 2024 року у сумі 1 287 263.36 грн. (1 700,48 грн. х 757 р.д.).
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскільки відповідач не виконує рішення суду в справі №640/23433/19 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, останній у силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) має право на отримання середнього заробітку за час невиконання (затримки виконання) такого судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній стверджує, що в межах спірних правовідносин ОГП діяв у відповідності до вимог законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що для стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі необхідним є встановлення судом вини роботодавця. Разом з тим позивачем не вчинялись дії, спрямовані на виконання рішення суду в справі №640/23433/19, зокрема, не було подано заяву до ОГП про добровільне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, що слугувало б підтвердженням його волевиявлення продовжувати фактичну службу на відповідній посаді прокурора. Також позивач не скористався правом звернення до органів державної виконавчої служби. ОГП акцентує увагу на тому, що позивачем не вживалися будь-які дії, спрямовані на добровільне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.20211 щодо поновлення його на посаді в Генеральній прокуратурі. Також позивач не скористався правом звернення до органів державної виконавчої служби, не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відмову роботодавця виконувати рішення суду та його умислу, спрямованого на такі дії чи бездіяльність. Офісом Генерального прокурора ОСОБА_1 02.09.2022, 22.11.2022, 25.01.2023, 27.07.2023 направлялись листи з проханням прибути до Офісу Генерального прокурора для вирішення питання щодо виконання рішень суду в частині поновлення його на посаді. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі № 640/23433/19, наказом Генерального прокурора від 20.02.2024 № 204ц скасовано наказ Генерального прокурора України від 29.10.2019 № 1293ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора третього відділу організації процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, та поновлено його на вказаній посаді з 31.10.2019. При цьому відповідач зазначає, що затримка з виконання рішень суду також зумовлена тим, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України, позивачем 22.10.2020 отримано свідоцтво за № 9534/10 на право зайняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Київської області, що підтверджувало відсутність наміру позивача працювати в органах прокуратури.
При цьому заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про витребування доказів залишені судом без задоволення, оскільки розглядувана справа не є складною, а також відсутні інші обставини недоцільності її розгляду в спрощеному позовному провадженні, водночас наявні в матеріалах справи докази дозволяють прийняти у справі законне та обґрунтоване судове рішення.
09.05.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де ним зазначено про те, що зміст відзиву на позовну заяву не спростовує тверджень ОСОБА_1 , які викладені ним у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом Генерального прокурора України від 29.10.2019 № 1293 ц, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача було звільнено з посади прокурора третього відділу організації процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.10.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021, зміненим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, у справі №640/23433/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди позов задоволено та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора третього відділу організації процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31 жовтня 2019 року; стягнуто з Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2019 по 02.03.2021 в сумі 569 660,80 грн. (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят гривень 80 копійок).
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі № 640/23433/19, наказом Генерального прокурора від 20.02.2024 № 204ц скасовано наказ Генерального прокурора України від 29.10.2019 № 1293ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора третього відділу організації процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, та поновлено його на вказаній посаді з 31.10.2019
Проте рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №640/23433/10 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, не виконане, позивач звернувся до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Не погоджуючись з указаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і боржник.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Також і частиною 8 ст. 235 КЗпП України встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Отже законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
За змістом норм ст. 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права Верховний Суд виклав також у постановах від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 17.09.2020 у справі №130/2249/15-ц.
Так, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України, суду потрібно встановити чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення установити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Приписи ст. 236 КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Отже, наведеними положеннями визначено окремий вид спеціальної відповідальності суб'єкта (роботодавця, власника, або уповноваженого ним органу) за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Крім того Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого застосовується судом як джерело права відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», неодноразово звертав увагу на те, що «право, передбачене ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла остаточному та обов'язковому судовому рішенню залишатися без дії на шкоду однієї зі сторін» (рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі Hornsby v. Greece («Хорнсбі проти Греції»), п.40), рішення ЄСПЛ від 20.07.2004 у справі Shmalko v. Ukraine («Шмалько проти України»), п. 43).
Положення ст. 236 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2021, зміненим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, у справі №640/23433/19, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора третього відділу організації процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31 жовтня 2019 року, а також допущено рішення суду в цій частині до негайного виконання.
Натомість рішення суду в частині поновлення позивача на роботі ОГП не виконано, а отже відповідач не виконав покладений на нього законодавством обов'язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.
Водночас початком періоду затримки виконання рішення про поновлення позивача на роботі є наступний день після ухвалення судом рішення про поновлення позивача на посаді, яке звернено до негайного виконання, тобто 03.03.2021.
Ураховуючи вищезазначене, в межах спірних правовідносин необхідним є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 03.03.2021 (включно) по 19.02.2024 (включно), в межах якого були 763 робочих дня.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата для виплати вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно із п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з наданою позивачем довідкою ОГП від 04.04.2021 №21-203зп середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1700,48 грн.
Отже середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 1 297 466,24 грн (1700,48 грн х 763 роб. день).
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.121994, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Доказів понесення позивачем судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді у справі №640/23433/19 у розмірі 1 297 466 (один мільйон двісті дев'яносто сім тисяч чотириста шістдесят шість) грн 24 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.