про роз'яснення судового рішення
05 листопада 2024 року 320/21588/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про роз'яснення рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві з 01.07.2021 здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" без обмеження розміру пенсію максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024.
Вирішуючи питання щодо роз'яснення рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Так, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вбачається, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
З аналізу статті 254 КАС України вбачається, що вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим Кодекс адміністративного судочинства України не містить, а зі змісту приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Пунктом 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 “Про судове рішення в адміністративній справі» передбачено, що роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Суд звертає увагу, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що повинні здійснювати його виконання.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013 зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Суд зазначає, що підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акту є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
Водночас, суд, роз'яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
При цьому, процесуальна процедура роз'яснення судового акту виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
В свою чергу, з урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Виходячи з аналізу поданої позивачем заяви про роз'яснення судового рішення вбачається, що пенсійним органом при проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі виконання судового рішення було застосовано до максимального розміру суми пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами.
Аналізуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що при здійснені перерахунку пенсії позивача, відповідачем безпідставно було обмежено суму максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне звернути увагу, що принцип “належного урядування» має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу “належного урядування» забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип “належного урядування» підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Відповідно до правової позиції, висловленої ЄСПЛ в Рішенні по Справі “Рисовський проти України» (Заява №29979/04): Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП], заява N 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 08.04.2008, і “Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010, і “Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онерїлдіз проти Туреччини», п.128, та “Беєлер проти Італії», п.119).
Принцип “належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі», п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis, рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії», п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis, зазначене вище рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі “Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007, та у справі “Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип “належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі “Москаль проти Польщі», п.69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.53, та “Тошкуце та інші проти Румунії», п.38).
Таким чином, з огляду встановлення в ході судового розгляду обставин відсутності підстав для застосування при перерахунку та виплаті щодо пенсії позивача обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, суд вважає за необхідне роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, що перерахунок та виплата ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" без обмеження розміру пенсію максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, має здійснюватись без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.248, 254, 256 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі №320/21588/23 - задовольнити.
Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, що перерахунок та виплата ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" без обмеження розміру пенсію максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, має здійснюватись без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими до статтями 293-296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Колеснікова І.С.