ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" листопада 2024 р. справа № 300/6302/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття провадження № 67501399 від 15.11.2021,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі, також - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) старшого державного виконавця Фрич Лілії Василівни про відкриття виконавчого провадження № 67501399 від 15.11.2021.
Позовні вимоги мотивовані тим, що старшим державним виконавцем Тисменицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Фрич Л.В. протиправно, в порушення п. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №67501399 від 15.11.2021, на підставі постанови Галицького районного суду м. Львова №461/2343/21 виданий 20.04.2021. Позивач стверджує, що оскільки стягувачем у виконавчому документі - постанові є державний орган, то її строк пред'явлення до виконання становить три місяці. Однак старший державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови не встановив пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який сплив 30.07.2021 та протиправно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
Позивач у вказаний строк недоліки позовної заяви усунув, зокрема, долучив заяву про визнання поважними причин пропущення строків та їх поновлення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 заяву позивача про визнання поважними причин пропущення строків та їх поновлення задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи на 16.10.2024 о 10:30 год., відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).
Також, пунктом 7 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №67501399, а також докази надіслання спірної постанови позивачу у встановленому законом порядку; письмові пояснення щодо підставності відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, поза межами 3-х місячного строку для пред'явлення його до виконання.
Представник відповідача 10.10.2024 скерував суду через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечив щодо задоволення позову. На підтвердження своєї позиції представник зазначив, що державним виконавцем 15.11.2021 відкрито виконавче провадження на підставі заяви Львівської митниці від 02.11.2021, яка надійшла до державного виконавця 12.11.2021 разом з виконавчим документом, відповідно до положень статті 26 Закону №1404-VIII, оскаржувана постанова по змісту відповідає вимогам цієї статті.
Разом із зазначеним відзивом представник відповідача долучив копії матеріалів виконавчого провадження №67501399.
15.10.2024 ОСОБА_1 направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Судове засідання по розгляду адміністративної справи №300/6302/24, яке призначене на 16.10.2024 о 10 год. 30 хв. не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючого судді Главача І.А. на лікарняному.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, заяви про розгляд справи без участі позивача та відповідача до суду не надходили.
Частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 цього Кодексу).
Суд, розглянувши справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясувавши обставини справи, встановив наступне.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2021 у справі №461/2343/21 ухвалено ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України та накладено на нього стягнення - у виді конфіскації транспортного засобу марки PEUGEOT 206, реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
07.07.2021 постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2021 у справі №461/2343/21 повернуто стягувачу - Львівській митниці без прийняття до виконання згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується відміткою на звороті постанови відділу примусового виконання рішень ЗМУ МЮ (м. Львова).
Львівська митниця Державної митної служби України 02.11.2021 повторно скерувала до Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) (вх. №6794 від 12.11.2021) для виконання постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2021 у справі № 461/2343/21, поза межами 3-х місячного строку пред'явлений до виконання.
15.11.2021 старшим державним виконавцем Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Фрич Лілією Василівною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження у ВП №67501399.
23.12.2021 відповідачем було здійснено ряд запитів до державних органів, зокрема, до Регіонального сервісного центру МВС та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області стосовно інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів за боржником та номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1
11.05.2023 старшим державним виконавцем Тисменицького ВДВС в Івано- Франківському районі Івано-Франківській області ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Шаманським Павлом Сергійовичем винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
16.05.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулькою Володимиром Ігоровичем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
15.05.2024 старшим державним виконавцем ОСОБА_2 скеровано запит до Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області про надання інформації щодо реєстраційних дій з постановки на облік ТЗ марки PEUGEOT 206, реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , а також усіх подальших реєстраційних дій щодо зміни власника (якщо такі мали місце) відносно даного ТЗ, з повідомленням інформації про власника станом на день отримання.
У відповідь на запит старшого державного виконавця ОСОБА_3 , Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ТСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС повідомив, що транспортний засіб марки PEUGEOT 206, реєстраційний номер знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 був розмитнений та поставлений на облік 02.12.2021 - власником якого є ОСОБА_4 . Також додатково повідомлено, що згідно баз даних ЄДР, за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано один транспортний засіб 09.12.2023 (на обліку) HONDA ACCORD 2354 (2006 року випуску).
Не погоджуючись із постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та його діями щодо винесення такої постанови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач, покликаючись на те, що строк пред'явленням виконавчого документу - постанови Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2021 у справі №461/2343/21, три місяці, який обраховується з 30.04.2021 та закінчується 30.07.2021, що вказано на постанові, пропущено стягувачем. Відтак, позивач вважає, що у старшого державного виконавця Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Фрич Л.В. не було законних підстав приймати до примусового виконання постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2021 у справі №461/2343/21та відкривати виконавче провадження №67501399.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини першої ст. 3 Закону №1404-VIII постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно із статтею 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відтак, з огляду на те, що стягувачем у постанові від 20.04.2021 №461/2343/21 є держава, тому строк пред'явлення її до виконання, як зазначено у вказаній постанові, становить три місяці з дати набрання законної сили - 30.04.2021, а саме, до 30.07.2021.
Як встановлено судом, вперше Львівською митницею звернуто виконавчий документ - постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2021 у справі № 461/2343/21 до примусового виконання 07.07.2021 в порушення вимог п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", який повернуто без прийняття до виконання. Вдруге вказаний виконавчий документ подано 02.11.2021 (зареєстровано 12.11.2021), що свідчить про порушення тримісячного строку його пред'явлення до виконання.
Щодо можливого переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання суд зазначає наступне.
Згідно частин третьої, п'ятої розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/208023 (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частина четверта статті 4 Закону № 1404-VIII, яка має назву "Вимоги до виконавчого документа" та встановлює таке.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
З наведених норми вбачається, що без відкриття виконавчого провадження виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби тоді, коли його подано без дотримання вимог Закону № 1404-VIII та Інструкції (пункти 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10 Закону № 1404-VIII), або коли існують об'єктивні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (пункти 3, 4, 5, 11 Закону № 1404-VIII), які у останньому випадку відповідають положенням пунктів 3, 4, 8 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII і є підставою для закриття виконавчого провадження, а приписи статей 39 - 41 Закону № 1404-VIII не передбачають таких наслідків закінчення виконавчого провадження, як переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404 передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною п'ятою статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, які не спираються на приписи частини четвертої статті 4 Закону № 1404, а є такими, що відповідають приписам статті 37 цього Закону.
Так, частинами першою, четвертою, п'ятою статті 37 Закону № 1404, яка має назву "Повернення виконавчого документа стягувачу" визначено таке.
Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Аналізуючи вищенаведену норму права суд дійшов висновку, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства; по-друге, на відміну від положень статті 4 Закону № 1404, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення, зокрема тоді, коли законодавець у частині четвертій статті 4 Закону № 1404 лише використовує фразу "виконавчий документ повертається стягувачу", унормовуючи підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
Аналізуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку, що пред'явленням до виконання виконавчого документа є лише такі дії, які відповідають вимогам Закону №1404-VIII та Інструкції.
Перебіг строку пред'явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб'єкта його виконання тощо.
Вказані висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду наведених у в постановах від 28.01.2021 по справі № 922/5723/14 та від 05.03.2021 по справі № 902/1326/13, і підлягають застосуванню в даній справі.
З огляду на викладене вище, строк пред'явлення до виконання постанови Галицького районного суду від 20.04.2021 у справі №461/2343/21 закінчився 30.07.2021, а звернення стягувача згідно повідомлення про повернення виконавчого документа №17690 від 07.07.2021 не переривало строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2021 №67501399, суперечать вищенаведеним нормам та свідчать про порушення вимог статті 12 Закону № 1404-VIII.
Щодо реєстрації місця проживання позивача, то, як встановлено судом ОСОБА_1 повідомлений про судовий розгляд про притягнення його до адміністративної відповідальності належним чином, про що зазначено у постанові Галицького районного суду від 20.04.2021 у справі №461/2343/21. При цьому, станом на день розгляду адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та ухвалення цієї постанови, останній був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (до 30.08.2021).
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття провадження № 67501399 від 15.11.2021 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3831532603.1 від 19.08.2024. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 250, 271, 272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Тисменицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Фрич Лілії Василівни про відкриття виконавчого провадження №67501399 від 15.11.2021.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019).
Суддя Главач І.А.