СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16217/24
пр. № 2/759/5132/24
29 жовтня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
06 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позов обґрунтований тим, що 24.04.2013 позивачка та відповідач уклали шлюб, зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, про що 24.04.2013 було складено відповідний актовий запис № 236. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15.08.2022 шлюб було розірвано. У ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є спільна дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка змоги працювати не має, оскільки вимушена постійно здійснювати догляд за дитиною, а відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати свою дитину, маючи реальну змогу сплачувати аліменти.
13.08.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання на 05.09.2024.
У судове засідання, призначене на 05.09.2024, учасники справи не з'явились, у зв'язку з чим суд відклав судове засідання на 01.10.2024.
У судове засідання, призначене на 01.10.2024, учасники справи не з'явились, у зв'язку з чим суд відклав судове засідання на 29.10.2024.
26.09.2024 ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, у тому числі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вирішуючи питання про проведення заочного розгляду справи, суд зазначає таке.
Поштовий конверт, яким відповідачу на його зареєстроване місце проживання суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».
Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.
Також суд повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 19).
З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
З огляду на те, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а також ураховуючи те, що позивачка проти ухвалення заочного рішення не заперечила, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд установив таке:
-24 квітня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 24.04.2013 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №236;
-під час шлюбу у подружжя народилась дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 22.07.2014 Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 446;
-дитина проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання № 45239286 від 26.11.2019.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також на достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності суд дійшов таких висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 51 Конституції України встановлює обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).
Згідно з частиною 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
У справі, що розглядається:
-малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований і проживає з позивачкою;
-відповідач допомогу на утримання дитини не надає, а відтак позивачка вправі вимагати покладення на відповідача аліментних зобов'язань;
-визначений позивачкою розмір аліментів узгоджується з відповідними приписами сімейного законодавства, є прийнятним і реальним до виконання.
-відповідач у судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не подав відзиву на позов та не надав суду будь-яких доказів, якщо у нього такі існували, що спростовують доводи позивачки і надані нею докази в обґрунтування позовних вимог
З огляду на те, що відповідач безумовно зобов'язаний утримувати свою дитину, створювати необхідні умови для її розвитку та життя, проте добровільно таку допомогу не надає, суд задовольняє позов повністю
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час подання позову дорівнює 1211,20 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, позивачка звільнена від сплати судового збору.
Доказів понесення інших витрат сторони не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Доказів звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.
За таких обставин, судовий збір в сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2024 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Повне рішення суду складене 05 листопада 2024 року.
Суддя Ю.В. Кравченко