СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/7910/24
ун. № 759/23464/24
06 листопада 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 вивчивши клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 , про тимчасовий доступ до речей та документів, поданого у межах кримінального провадження №42024110000000307 внесеного до ЄРДР 05.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
До Святошинського районного суду міста Києва 06.11.2024 року надійшло вказане клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, у межах кримінального провадження №42024110000000307 внесеного до ЄРДР 05.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Вирішуючи питання про призначення даного клопотання до судового розгляду, слідчий суддя зазначає наступне.
За вимогами ч. 3 ст. 26, ч. 2 ст. 132 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом, при цьому клопотання про застосування чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається виключно до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться виключно орган досудового розслідування, а не його окремі підрозділи чи слідчі, їх групи, і аж ніяк не за місцем проведення досудового розслідування. Будь-яких винятків з цього приводу закон не містить, не передбачає таких і положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів видно, що досудове розслідування у провадженні №42024110000000307 здійснює ІНФОРМАЦІЯ_1 , як слідчий підрозділ Національної поліції України з чіткими повноваженнями згідно з кримінальним процесуальним законодавством самостійного органу досудового розслідування, який за відкритими даними офіційного вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розташований за адресою: АДРЕСА_1 - за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, орган досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва, як наслідок процесуальними повноваженнями слідчого судді вказаного суду не охоплюється розгляд клопотань цього органу досудового розслідування по суті.
Більш того, за даними Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 № 570 від 06 липня 2017 року «Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України» (із змінами та доповненнями), серед вичерпного переліку слідчих підрозділів, які згідно з кримінальним процесуальним законодавством є органами досудового розслідування, згадки про будь-які структурні підрозділи слідчих управлінь ГУНП в областях немає (п. п. 1 та 2 згаданого Положення).
Фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування (окремих слідчих чи їх групи) не є визначальним фактором для вирішення питання щодо місця розгляду слідчим суддею клопотань слідчого чи прокурора, оскільки територіальна підсудність повинна визначатись не за фактичним місцем розташування слідчого у конкретній справі, а за місцем знаходження відповідного державного органу, в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
На це системно та послідовно звертав свою увагу і Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 554/5111/20; у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 643/7208/20; у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 487/7605/19.
Частиною 1 ст. 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, - ч. 2 ст. 1 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретне кримінальне провадження розглядалося і вирішувалося законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом, як того вимагають стаття 7 Загальної декларації прав людини та частина перша статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Правилами про підсудність забезпечується також рівність усіх громадян перед законом і судом (стаття 24 Конституції України та стаття 10 КПК України). Чітко встановлена законом підсудність як прояв цієї конституційної засади набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (рішення у справі «Фельдман проти України»).
Частиною шостою статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцезнаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та має наслідком скасування судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 1978 року № 7360/76 у справі «Лео Занд проти Австрії» зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом», у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом», орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
Постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання прокурора у зв'язку з недотриманням при поданні такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК (якщо воно не підлягає розгляду в цьому суді), не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ані до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, зокрема, з огляду й на те, що вказане рішення слідчого судді не створює жодних перепон щодо повторного звернення слідчого чи прокурора з відповідним клопотанням до повноважного місцевого суду.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Під час кримінального провадження слідчий суддя, керівник органу досудового розслідування, слідчий, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України).
Враховуючи викладене, дане клопотання не підлягає розгляду в даному суді, відтак підлягає поверненню з цих підстав.
Керуючись ст.ст. 3, 26, 131, 132, 159-164, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 , про тимчасовий доступ до речей та документів, поданого у межах кримінального провадження №42024110000000307 внесеного до ЄРДР 05.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - повернути особі, що його подала.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1