Справа №359/9054/24
Провадження №2/359/3109/2024
05.11.2024 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засівання Кулик Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
В серпні 2024 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулось до суду з вказаним позовом (а.с.1-8), який обґрунтовує тим, що 29 лютого 2024 року уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №28.02.2024-100003016. За яким ТОВ «Споживчий Центр» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язалась протягом 140 днів повернути кредит та сплатити, зі сплатою комісії у розмірі 1500 грн. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим, станом на 17.07.2024 має заборгованість у загальному розмірі 28000,00 грн., яка складається: 10000,00грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14000,00 грн. - проценти за користування кредитом; 1500,00 грн. - комісія; 2500,00 грн. - неустойки. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №29.02.2024-100003016 (а.с.13-22).
Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що кредитний договір №28.02.2024-100003016 від 29.02.2024 укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №28.02.2024-100003016 від 29.02.2024 був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті ТОВ «Споживчий центр», який отримав на свій мобільний телефон.
Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв'язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків.
Доказів визнання кредитного договору недійсними суду не надано, як і не надано доказів на спростування факту його підписання відповідачем.
Так, відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору від 29.02.2024 кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту: 10000,00 грн.; період користування кредитом - 140 днів з його надання; період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі «черговий період»); процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надано кредит.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту: 1500,00 грн. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту;
Неустойка 100 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі обумовленій Договором, що підтверджується квитанцією від 29.02.2024 про електронний переказ коштів на суму 10000,00 грн. (а.с.29).
У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором №28.02.2024-100003016 від 29.02.2024 у розмірі 28000,00 грн., яка складається з наступного: 10000,00грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14000,00 грн. - проценти за користування кредитом; 1500,00 грн. - комісія; 2500,00 грн. - неустойки (а.с.31). Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, беручи до уваги порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 10000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14000,00 грн. - проценти за користування кредитом, а всього 24000,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки комісії у розмірі 1500 грн., суд зазначає,
Умовами Заявки передбачено сплату комісії 15% від суми кредиту, яка дорівнює 1500 грн. 00 коп., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту та пов'язана з наданням кредиту.
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту належить відмовити.
Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 2500,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжного інструкції №СЦ00013716 від 23 серпня 2024 року вбачається, що при пред'явленні позову до суду ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 гривень. Позов задоволений частково. Тому, з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2076,24 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 85,71%.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» розташованого за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором №28.02.2024-100003016 у загальному розмірі 24000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» розташованого за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 2076,24 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Чирка С.С.