Справа № 357/2741/24
Провадження № 2/357/2142/24
05 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши в загальному позовному провадженів залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
В лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2024 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Після усунення недоліків позовної заяви та отримання відомостей на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача, ухвалою судді від 05.04.2024 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 28 травня 2024 року.
Протокольною ухвалою від 22.07.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 05.09.2024 року.
05 вересня 2024 року за вх. № 46257 судом отримано від адвоката Сем'янівської О.О. клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.
Так, такими доказами є: копія листа КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» на адвокатський запит; копія довідки КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» про перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під наглядом лікаря-нарколога з приводу вживання засобу зі шкідливими наслідками з 2019 року; копію Вимогу ГУНП в Київській області, згідно якої щодо ОСОБА_3 було направлено обвинувальні акти до суду за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України; вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2021 року та ухвалу колегії судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 16.02.2022 року.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сем'янівська О.О. підтримала своє клопотання, просила його задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання свого представника, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засідання стосовно заявленого клопотання не заперечував.
Представник третьої особи Служби у справах дітей БМР Степашкіна В.В. в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, про що в матеріалах справи міститься розписка.
05 вересня 2024 року за вх. № 46283 судом отримано лист, за підписом начальника служби ОСОБА_5 , в якому просила проводити засідання, яке призначене на 15 годину 30 хв. 05.09.2024 року без представника служби у справах дітей Білоцерківської міської ради.
Неявка належним чином повідомленого представника третьої особи, не перешкоджає розгляду клопотання щодо поновлення строку для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи,клопотання адвоката Сем'янівської О.О. стосовно поновлення строку для подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи, приходить до наступного.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За положеннями ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ( ч. 8 ст. 83 ЦПК України ).
Так, матеріали справи не дають підстави вважати, що позивач ( представник ) повідомляли суд письмово про неможливість подати доказ та відповідні причини.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
За положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, відповідно до вимог ст. 127 ЦПК України.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Питання щодо поновлення процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
За твердженнями представника позивача поважність причин не подання доказу в межах строку встановленого ЦПК України стала та обставина, що під час підготовки позовної заяви до суду, позивачці не була відома достовірна інформація щодо місця перебування відповідача, а саме де відповідач відбував кримінальне покарання та на підставі якого вироку, оскільки з 2015 року відповідач вів антисоціальний спосіб життя та не підтримував зв'язку з дружиною та дітьми. Лише, після звернення в липні 2024 року до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 357/4305/20, при ознайомленні було встановлено, що ОСОБА_3 був засудженим та у справі є відомості про перебування останнього під наглядом лікаря-нарколога з приводу вживання наркотичного засобу зі шкідливими наслідками з 2019 року.
Разом з тим, аналізуючи заяву представника позивача про поновлення строку для подання доказів, судом не було встановлено поважних причин не подання вищевказаних доказів разом із позовом, оскільки позивач ( представник ) не була позбавлена можливості звернутися до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи під час підготовки позовної заяви до суду.
Окрім того, суд не сприймає посилання представника позивача, що з об'єктивною неможливістю було подати докази разом з позовною заявою через те, що ці докази містять персональні дані відповідача і інформація зазначена в них являється конфіденційною, оскільки такі докази були отримані позивачем ( представником ), що в свою чергу свідчить, про можливість отримання таких доказів.
Також суд бере до уваги, що в порушення приписів ч. 4 ст. 83 ЦПК України заявник не повідомляв письмово суд про те, який доказ не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк та не зазначив докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Крім того, слід зазначити, що нормами ст. 83 ЦПК України, а саме частиною 5 встановлено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що підстави для задоволення клопотання в частині поновлення строку на подачу доказів відсутні.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Відповідно до ч. 7 ст. 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 43, 44, 126, 127, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи, - відмовити.
Додатки додані до клопотання пропоновлення строку для подання доказів, - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов