36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.11.2024 Справа № 917/1445/24
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (адреса 03150, м.Київ, вул. Казимира Малевича,31, ЄДРПОУ 31650052)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "САЛАМАНДРА" (адреса 36019, м. Полтава, вул.Колективна,10, ЄДРПОУ 21870998)
про стягнення 36300.85 грн.,
без виклику представників сторін,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "САЛАМАНДРА" про стягнення 36300.85 грн. страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Ухвала була надіслана в електронний кабінет відповідача. Згідно довідки про доставку електронного листа документ доставлено до електронної кабінету 03.09.24.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1445/24.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) було укладено електронний Договір добровільного страхування наземного транспорту за продуктом «Автоцивілка PRO» (далі - Поліс) №21138298 (внутрішній № 6DPXHGV) від 21.08.2023року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля NISSAN X-Trail д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно умов договору страхування, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), що сталася внаслідок зіткнення (контакту) застрахованого ТЗ з іншим транспортним засобом-учасником ДТП, яке сталося з вини водія іншого ТЗ-учасника ДТП, особа та вина якого встановлена у порядку, визначеному законом (п.1.1 ч.1 розділ 2 Пропозиції) та п.4.2. Договору №6DPXHGV від 21.08.2023року.
Кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунка СТО, обраної Страховиком (п.4.2 ч.4 розділ 2 Пропозиції).
Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків, але не може перевищувати страховій сумі/ліміту відповідальності Страховика на дату настання страхового випадку (п.4.4 ч.4 розділ 2 Пропозиції).
За участю автомобіля NISSAN X-Trail д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля DAF XF 105.450 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 02.04.2024р. в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).
В результаті ДТП зазначені транспортні засоби (далі - ТЗ) отримали механічні пошкодження).
Згідно з Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 23.04.2024 року по справі №760/8523/24, особою винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_2 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до рахунку СТО №УККЗ020320/0000043668 від 05.04.2024р., складеного ФОП Дієсперов В.В. вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ складає 43 544,13 грн.
Відновлювальний ремонт транспортного засобу NISSAN X-Trail д.н.з. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердження чого є Наряд-Замовлення (має юридичну силу акта виконаних робіт) №УККЗ020320 від 10.05.2024р., яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 43 544,03 грн.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2357209-1 від 19.04.2024р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 43 544,03грн
Згідно умов Договору, на підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 43 544,03грн. Перерахування грошових коштів здійснювалось наступним чином: 43 544,03 грн. було перераховано на рахунок СТО;
Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом № 2357209-1 від 19.04.2024року та платіжною інструкцією № 23852 від 19.04.2024р.
Відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 219950247 (надалі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Позивач вказує, що 23.04.2024р. направив на адресу Відповідача заяву на виплату страхового відшкодування за вих.№1844/2024/ел/ТС від 23.04.2024р., проте Відповідачем не відшкодовано борг навіть частково.
Згідно розрахунку позивача, здійсненого відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «ВУСО» з Відповідача становить 36 300,85 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхового відшкодування.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
У Постанові Верховного суду України від 06.07.2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 43 544,03грн. Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом № 2357209-1 від 19.04.2024року та платіжною інструкцією № 23852 від 19.04.2024р.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки наявний перехід права вимоги від страхувальника до страховика, що характеризується заміною кредитора: потерпілий, яким є страхувальник передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного) законодавства України.
Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.
Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 219950247, за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.
Позивач за заявою страхувальника сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 43 544,03 грн, та набув право вимоги до страхової компанії, яка застрахувала відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, - до ПрАТ «СК «Саламандра».
Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик (в даному випадку відповідач) в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже ПрАТ «СК «Саламандра» (як страхова компанія, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF XF 105.450 д.н.з. НОМЕР_2 ) має відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Аналогічну правову позицію зазначив Верховний суд у постанові від 12.03.2018 року , справі № 910/5001/17, а також у постанові від 06.02.2018 року по справі № 910/3867/16 тс постанові від 01.02.2018 року по справі № 910/22886/16.
Щодо розміру суми страхового відшкодування, належної з Відповідача, суд враховує, що позивач у позові вказав, що сума страхового відшкодування, належного з Відповідача до сплати Позивачу складає 36 300,85 грн.
В обгрунтування цього позивач зазначив, що відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 219950247, за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
При цьому, за страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2357209-1 від 19.04.2024р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 43 544,03грн, виплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 23852 від 19.04.2024р.
Розрахунок заявленої до стягнення суми позивач здійснив згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондудержавного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092.
Суд враховує, що спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.
У даному випадку відновлювальний ремонт транспортного засобу NISSAN X-Trail д.н.з. AA8128PO здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердження чого є Наряд-Замовлення (має юридичну силу акта виконаних робіт) №УККЗ020320 від 10.05.2024р., яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 43 544,03 грн.
Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Тобто, матеріальний збиток, це вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.
Відповідно до п.7.38 Методики, значення (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк уксплуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ:
Відповідно до п. 7.39 Методики, Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а). якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б). якщо складові частини кузова , кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкоджені у вигляді деформації; в). якщо КТЗ експлуатувалось в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (таксі)
Відповідно до п.7.41 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення Ез приймається рівним 0,7.
Згідно свідоцтва про реєстрацію серія СХМ №614901, транспортний засіб NISSAN XTrail д.н.з. НОМЕР_1 2011 року випуску, отже строк експлуатації зазначеного ТЗ на момент ДТП складає 13 років.
Відповідно до п. 8.2. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн.; Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт ,грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.03.2018 р. справі № 910/5001/17, від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Згідно із ч.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тобто, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість складових частин тільки коли запасні частини замінюються на нові, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу нових складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, якщо пошкоджені складники замінюються складниками які уже були у використанні (б/в), то страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує повну вартість даних складових частин.
Згідно із Наряд-Замовленням № УККЗ020320/УКСН012948 від 10.05.2024 року при виконанні відновлювального ремонту а/м NISSAN X-Trail д.н.з. AA8128PO, були використані (п.64 наряд-замовлення) бампер задній Б/В, на загальну суму 7 225,00 грн., тобто складова частина яка вже була у використанні та на яку не може бути нараховано знос.
Відповідно до Наряд-Замовленням № УККЗ020320/УКСН012948 від 10.05.2024 року:
Ср = 16 989,26 грн.; См = 8 982,37 грн.; Сс Б/В (сума б/в складників, на які не нараховується ЕЗ, п.64 наряд-замовлення)= 7 225,00 грн.
Сс (сума нових складників, на які нараховується ЕЗ) = 10 347,40 грн.
Розрахунок за формулою:
Сврз = 16 989,26 + 8 982,37 + 7 225,00 + 10 347,40 * (1 - 0,70) = 36 300,85 грн.
Відповідно до Полісу ЕР 219950247 ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до абз. 18 ст. 2 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно проведеного розрахунку, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «ВУСО» з Відповідача становить 36 300,85 грн.
Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ч. 1 ст. 79ГПК України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідач вказаний розрахунок не спростував, свого розрахунку до матеріалів справи не надав, відзив із запереченнями в цій частині не направив.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика з врахуваннях зносу та за вирахуванням франшизи, відповідач повинен виплатити позивачу 36 300,85 грн страхового відшкодування.
Згідно з п. 36.1 ст.36 Закону страховик (відповідач) керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Пункт 36.2. ст.36 Закону зазначає, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження і розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 ці Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
При цьому слід зауважити, що відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 2 липня 2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Така ж позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 23/279 від 28 серпня 2012 року та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 4 листопада 2014 року.
Крім того, у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому, у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.
Як вказує позивач, та не спростовує відповідач, 23.04.2024р., ПрАТ «СК «ВУСО» направило на адресу Відповідача заяву на виплату страхового відшкодування за вих.№1844/2024/ел/ ТС від 23.04.2024р.
Однак, зазначена заява була залишена Відповідачем без задоволення.
З огляду на вищевикладене, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повинен відшкодувати позивачу 36 300,85 грн страхового відшкодування.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «САЛАМАНДРА» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21870998, вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36019) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31650052, вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150) 36 300,85 грн. страхового відшкодування, 2 422,40 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.