вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1008/24
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Мисюри Валентини Василівни
доДержавного підприємства «Чайка»
простягнення 839129,94 грн.
за участю представників:
сторін:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Мисюри Валентини Василівни (далі - позивач) до Державного підприємства «Чайка» (далі - відповідач) про стягнення 839129,94 грн., з яких 760000 грн. основний борг, 3040,00 грн. інфляційні втрати, 6996,16 грн. 3% річних, 69093,78 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 11.09.2023 № 11/09/23 щодо повної сплати орендної плати за користування наданою сільськогосподарською технікою у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову до 28.05.2024 та запропоновано відповідачу подати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 11.09.2023 № 11/09/23 щодо повної сплати орендної плати за користування наданою сільськогосподарською технікою у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.
У встановлений судом строк відповідач через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву від 23.05.2024 (вх. № суду 5527/24 від 23.05.2024), назвавши вказаний документ заявою, в якому заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що позивач в преамбулі позовної заяви ідентифікує себе як просту фізичну особу, не зазначаючи, що є фізичною особою - підприємцем. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (частина друга статті 799 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Оскільки, договір № 11/09/23 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем нотаріально не посвідчувався, то, на думку відповідача, в силу приписів статті 220 ЦК України є нікчемним і таким, що не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У випадку якщо суд не прийме до уваги доводи щодо нікчемності договору № 11/09/23, відповідач просить врахувати, що заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції, інфляційні нарахування та 3% річних є неспіврозмірними з основним боргом. Відповідач є державним підприємством, яке організовує виробництво високоякісної сільгосппродукції, її переробку та забезпечує потреби громадського харчування Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державного управління справами та інших органів, установ та організацій. Основними видами діяльності Державного підприємства «Чайка» є вирощування зернових культур, молочне та м'ясне скотарство, вирощування племінного молодняку великої - рогатої худоби та свиней, переробка молока, м'яса. З огляду на викладене, відповідач посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зазначає, що суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір господарської санкції до її розумного розміру.
У встановлений судом строк позивач подав до суду відповідь на відзив від 02.07.2024 (вх. № суду 7069/24 від 02.07.2024), в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, позивач зазначає, що позиція відповідача, викладена у відзиві, є не зрозуміла, так як позовна заява складена згідно діючого процесуального законодавства і позивач себе ідентифікує як «фізична особа-підприємець» а не простим громадянином. Сам-же відповідач в подальшому в відзиві зазначає, що саме між ФОП Місюра В.В., а не громадянкою ОСОБА_1 та ДП «Чайка» 11.09.2023 було укладено договір № 11/09/23 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, який був підписаний, та скріплений печаткою сторін без будь яких зауважень. Стосовно позиції відповідача про неспіврозмірність з основним боргом нарахувань штрафних санкції, інфляційних нарахувань та 3% річних, то позивач вказує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми не є неустойкою (пенею), а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Нарахування пені на прострочену суму боргу передбачено умовами договору та є видом забезпечення виконання зобов'язань. На підставі вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву не скористався, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву до суду не надав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 о 12.00.
Позивач в судове засідання не зявився, проте через систему «Електронний суд» подав клопотання від 28.10.2024 (вх. № суду 12008/24 від 28.10.2024) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. У поданому клопотанні позивач свої вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до його електронного кабінету копії ухвали в електронній формі.
Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між Фізичною особою-підприємцем Мисюрою Валентиною Василівною (далі - позивач) та Державним підприємством «Чайка» (далі - відповідач) було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 11.09.2023 № 11/09/23 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - орендодавець зобов'язався передати відповідачу - орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку з екіпажем для прибирання зеленої маси на силос (спеціалісти орендодавця, які забезпечують безперебійну роботу сільськогосподарської техніки та виконання завдань орендаря) (далі - іменуються - техніка), а орендар зобов'язався прийняти дану техніку та сплачувати орендодавцю орендну плату (п. 1.2 договору).
Найменування та перелік сільськогосподарських робіт, с/г культура, територія та строки оренди, розмір орендної плати, тощо - сторони визначають у переліку робіт із використанням орендованої с/г техніки (надалі - перелік робіт), який зазначається у додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 1.4 договору техніка, яка надається в оренду за даним договором, перебуває у орендодавця у власності.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що керування технікою, що передається у користування орендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем орендодавця, при чому екіпаж не вступає у трудові відносини з орендарем.
Підпунктом 2.1.11 п. 2.1 орендар зобов'язався своєчасно оплачувати орендну плату на умовах та у строки, згідно умов цього договору.
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 договору орендодавець зобов'язався надати в оренду техніку у технічно справному стані орієнтовно з 11 вересня 2023 року по 05 жовтня 2023 року.
У відповідності до п. 3.1 договору загальна вартість договору становить 1040000,00 грн. Сплата орендної плати здійснюється орендарем періодично, в порядку, в розмірі та у строки визначені в цьому договорі. Акти наданих послуг готуються орендодавцем на підставі даних системи GPS-моніторингу встановлених орендодавцем.
Орендар здійснює сплату орендної плати, згідно графіку зазначеного в п. 3.4 договору, шляхом перерахування грошових коштів в гривні України на поточний рахунок орендодавця, зазначений в договорі, або на підставі рахунків орендодавця (рахунок дійсний протягом банківського дня, в який він був наданий шляхом відправлення на електронну пошту орендаря). Платежі за цим договором вважаються здійсненими з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Графік здійснення оплати: 04.10.2023 - 80000 грн., 11.10.2023 - 80000 грн., 18.10.2023 - 80000 грн., 25.10.2023 - 80000 грн., 01.11.2023 - 80000 грн., 08.11.2023 - 80000 грн., 15.11.2023 - 80000 грн., 22.11.2023 - 80000 грн., 29.11.2023 - 80000 грн., 06.12.2023 - 80000 грн., 13.12.2023 - 80000 грн., 20.12.2023 - 80000 грн., 27.12.2023 - 80000 грн. Всього 1040000 грн.
Згідно з п. 4.1 договору строк оренди (користування технікою) за цим договором становить 20 днів - з 11.09.2023 по 05.10.2023.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що передача техніки в оренду та повернення з оренди здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця.
Орендар зобов'язаний повернути за актом приймання-передачі техніку орендодавцю протягом 1 (одного) дня з дати закінчення строку оренди (п. 5.4 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом одного року з дати його підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 4.3 договору).
В додатках №№ 1, 2 до договору сторони погодили перелік робіт із використанням орендованої сільськогосподарської техніки, строк оренди та розмір орендної плати.
На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування наступну техніку: комбайн кормозбиральний Claas JAGUAR-840, 1998 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 з екіпажем, комбайн кормозбиральний Claas JAGUAR-840, 1999 року випуску, заводський номер НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , про що свідчить акти приймання-передачі від 11.09.2023, від 15.09.2023, від 21.09.2023, від 29.09.2023, які є додатками №№ 3, 4, 5, 6 до договору. Вказані акти підписані в двосторонньому порядку позивачем та уповноваженим представником відповідача, підписи яких скріплені печатками сторін.
На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у період з 11.09.2023 по 29.09.2023 послуги з оренди техніки в повному обсязі, про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2023 № 33, відповідно до якого вартість послуг з оренди сільськогосподарської техніки склала 1040000 грн. Вказаний акт підписаний в двосторонньому порядку позивачем та уповноваженим представником відповідача, підписи яких скріплені печатками сторін.
Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 30.09.2023 № 33 на суму 1040000 грн. для оплати послуги з оренди техніки.
Відповідач частково здійснив сплату орендної плати за користування наданою сільськогосподарською технікою, сплативши на користь позивача 280000 грн., на підтвердження чого позивач надав банківську виписку, яка залучена до матеріалів справи. В призначенні здійснених платежів, відповідач посилався на виставлений позивачем рахунок від 30.09.2023 № 33, договір № 11/09/23 та за послуги комбайна.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної сплати орендної плати за користування наданою сільськогосподарською технікою у встановлений договором строк, позивач виставив відповідачу претензію від 26.01.2024 вих. № 1 щодо сплати заборгованості з орендної плати за користування наданою сільськогосподарською технікою.
Отримання вказаної претензії відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечено.
Оскільки відповідач всупереч умов договору оренди не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо повної сплати орендної плати за користування наданою сільськогосподарською технікою у встановлений договором строк, за ним рахується заборгованість в розмірі 760000 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю оренди техніки.
Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Стаття 798 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повної сплати орендної плати за користування наданою сільськогосподарською технікою у встановлений договором строк, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 760000 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 760000 грн. основного боргу.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 760000 грн. за період прострочення січень 2024 року складають 3040 грн., 3% річних з простроченої суми 760000 за загальний період прострочення з 27.12.2023 по 16.04.2024 складають 6996,16 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а відтак вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач посилаючись на п. 6.2 договору просить суд за несвоєчасну сплату орендної плати стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочення з 27.12.2023 по 16.04.2024 становить 69093,78 грн.
Згідно з п. 6.2 договору за несплату/несвоєчасну сплату орендної плати орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від загального розміру орендної плати за кожен день прострочення, що діяла в період нарахування пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи. Вимога позивача у вказаній частині є доведеною та обґрунтованою.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції, інфляційні нарахування та 3% річних є неспіврозмірними з основним боргом. Відповідач є державним підприємством, яке організовує виробництво високоякісної сільгосппродукції, її переробку та забезпечує потреби громадського харчування Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державного управління справами та інших органів, установ та організацій. Основними видами діяльності Державного підприємства «Чайка» є вирощування зернових культур, молочне та м'ясне скотарство, вирощування племінного молодняку великої - рогатої худоби та свиней, переробка молока, м'яса. З огляду на викладене, відповідач посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зазначає, що суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір господарської санкції до її розумного розміру
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку (своєчасної поставки товару) з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку (своєчасної поставки товару) не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки (пені, штрафу) направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 917/991/22).
Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Розмір пені, який просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.
Беручи до уваги викладене, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність, розумність, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання, задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, з огляду на недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, зважаючи на те, що відповідач є державним підприємством, яке виробляє сільгосппродукцію, стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми пені матиме надмірний характер для відповідача, а відтак суд зменшує розмір пені на 50% від заявленого до стягнення розміру пені в сумі 69093,78 грн., а саме: зменшує суму пені, що підлягає стягненню до 34546,89 грн.
Нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, а тому їх стягнення з відповідача має компенсаційний характер, і у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору. Крім того, зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних нарахованих відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України не передбачено положеннями чинного законодавства, а можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою Великої Палати Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, яку суд не застосовує в даному випадку з огляду на те, що в справі № 902/417/18, позивачем була заявлена до стягнення з відповідача сума річних у визначеному сторонами за договором розмірі від простроченої суми, який був значно більший 3% річних (договірний розмір річних), а у даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для зменшення сум інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню.
Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 11.09.2023 № 1/09/23, укладений між сторонами у справі є нікчемним, позаяк договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягав нотаріальному посвідченню не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на те таке.
Відповідно до положень ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом від 11.09.2023 № 1/09/23, укладений між Фізичною особою-підприємцем Мисюрою Валентиною Василівною та Державним підприємство «Чайка».
Згідно приписів ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
З огляду на викладене, безпідставними є твердження відповідача про необхідність нотаріально посвідчення укладеного між сторонами правочину, а відтак і його нікчемність.
За вказаних обставин, відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається у якості підстав для відмови в задоволенні доведених позивачем позовних вимог.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 760000 грн. основного боргу, 3040 грн. інфляційні втрати, 6996,16 грн. 3% річних, 34546,89 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 34546,89 грн. пені суд відмовляє з огляду на зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Фізичної особи-підприємця Мисюри Валентини Василівни до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 839129,94 грн., з яких 760000 грн. основний борг, 3040 грн. інфляційні втрати, 6996,16 грн. 3% річних, 69093,78 грн. пені задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (вул. Гоголя, 62А, с. Дударків, Бориспільський р-н, Київська обл., 08330, ідентифікаційний код 31245250) на користь Фізичної особи-підприємця Мисюри Валентини Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) 760000 (сімсот шістдесят тисяч) грн. основного боргу, 3040 (три тисячі сорок) грн. інфляційних втрат, 6996 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 16 коп. 3% річних, 34546 (тридцять чотири тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 89 коп. пені, 12586 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог Фізичної особи-підприємця Мисюри Валентини Василівни до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 34546,89 грн. пені відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 06.11.2024.
Суддя Ю.В. Подоляк