Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/404/24
Провадження № 2/935/485/24
Іменем України
29 жовтня 2024 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Янчук В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кумечко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності,-
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Василевська О.А., звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що сторони з 25.11.1997 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, про що зроблено актовий запис № 2083. За час подружнього життя 29.08.2017 за спільні сумісні грошові кошти сторонами за договором купівлі - продажу було придбане майно, в тому числі і 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами: загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м., до нього належить сарай літ. «Б», літня кухня літ. «В», навіс літ. «Г», вбиральна літер. «У», огорожа №1/2, криниця літ. «к»., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаним договором сторонами було придбано 2/3 частини даного нерухомого майна та було оформлено на відповідача - ОСОБА_2 . Інша частина в розмірі 1/3 також оформлена на відповідача за заповітом. Під час укладення договору купівлі - продажу був присутній ОСОБА_1 і, як чоловік надав свою згоду дружині на укладення договору купівлі продажу. 29 червня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано. Зважаючи на викладене, оскільки спірне майно придбане подружжям у період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, беручи до уваги рівність часток дружини та чоловіка при поділі майна, ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на 1/3 частину (1/2 частину від 2/3 частини) вищевказаного нерухомого майна.
Ухвалою Коростишівського районного суду від 19 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду . Витребувано у приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Чевкоти О.А. належним чином завірену копію договору купівлі-продажу від 29.07.2018, реєстр № 939.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Василевська О.А. не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. До суду, представник позивача подала заяву, відповідно до якої просить здійснювати розгляд справи у відсутність позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. До суду, відповідач подала заяву, відповідно до якої просить здійснювати розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за відсутності сторін, що відповідає положенню частини 3 статті 211 ЦПК України.
У відповідності з частиною 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі особи, які беруть участь у справі, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, розглянувши заяви по суті справи сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Частиною першою статті 57 СК України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що сторони з 25 листопада 1997 р., перебували у шлюбі, який розірвано 29 червня 2022 р., і вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ( а.с. 6,7) та сторонами не заперечується.
Позивач ОСОБА_1 , дав згоду дружині ОСОБА_2 на купівлю за ціну і на умовах за її розсудом 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що договір купівлі - продажу укладається дружиною в інтересах сім'ї на умовах, які попередньо подружжя обговорили і вважають вигідними для них, укладення цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню. Вказана обставина підтверджується копією заяви позивача ОСОБА_1 від 17.08.2017 р. (а.с.42)
У період шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.08.2017, який посвідчено приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Чевкотою О.А., зареєстровано в реєстрі 939, відповідачем ОСОБА_2 було придбано 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями ( частку у праві власності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 40-41). Вказана обставина також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.8,9)
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Наведені вище обставини вказують на те, що 2/3 частини житлового будинку, який є предметом спору, були придбані сторонами за час перебування у шлюбі, за рахунок коштів отриманих у спільних інтересах і, відповідно, є об'єктом спільної власності сторін у справі.
Таким чином, аналіз досліджених в судовому засіданні об'єктивних доказів дає суду підстави зробити висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, наведених судом вище.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57, 60, 69-71 СК України, ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст. 13, 81, 200, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 (1/2 від 2/3 частин, що належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 ) частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено: 06 листопада 2024 р.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Суддя В.В. Янчук