Справа № 606/1888/24
(Заочне)
06 листопада 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 10.09.2019. У сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказала, що дитина залишилась проживати з нею. 04.07.2020 позивач уклала шлюб вдруге і змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Від цього шлюбу народилася дочка ОСОБА_6 . Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23.04.2019 ухвалено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 21.02.2019, до досягнення ним повноліття.
В зв'язку з зміною віку дитини ОСОБА_3 та збільшенням його потреб, розмір аліментів, що стягується на ОСОБА_3 є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, дитина потребує значних витрат, які позивач не має можливості забезпечити за власні кошти та за присудженні аліменти. Крім того, на даний час присуджений розмір аліментів є меншим ніж визначений законодавством мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років у 2024 році.
Позивачу відомо, що відповідач є фізично здоровим і має можливість сплачувати аліменти.
За таких підстав відповідно до статті 181 СК України просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на 1/4 частку заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 10.09.2024 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, яке надалі було відкладено, у зв'язку з неявкою відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, однак у позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності. Заперечень щодо заочного розгляду справи не висловлювала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за адресою його зареєстрованого місця проживання, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання суд не повідомив. Тому судом, у відповідності до статті 280 ЦПК України, проведено розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлено заочне рішення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі "батьки" батьком вказано ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_7 .
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10.09.2019 позов задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_7 змінено прізвище на « ОСОБА_4 ». Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання його матері у АДРЕСА_1 .
На виконання рішення Теребовлянського районного суду від 23.04.2019, яким ухвалено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 , аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 21.02.2019, до досягнення ним повноліття, 23.04.2019 видано виконавчий лист у справі №606/442/19.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 04.07.2020, та після його реєстрації ОСОБА_9 змінила прізвище на " ОСОБА_5 ", що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 46.
ОСОБА_3 зареєстрований та проживає з матір'ю ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_8 , їх спільною дитиною ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , та навчається у І класі Довгенської ЗОШ І-ІІ ст. Теребовлянської міської ради, що підтверджується копіями довідок Гумниського старостинського округу Теребовлянської міської ради від 04.09.2024 за № 16/4-08/211 та Довгенської ЗОШ І-ІІ ст. Теребовлянської міської ради від 05.09.2024 за № 01-25/54.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини другої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, враховуючи зміст статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним і може бути змінений за рішенням суду за наявності підстав, визначених вказаною нормою. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
При цьому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (зокрема, статті 182, 183 СК України).
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок неодноразово наводив Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 22.05.2019 у справі № 444/2619/16-ц; від 18.09.2019 у справі №127/12177/17-ц.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими статтею 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
Частина друга статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Позовні вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини, її гармонійного розвитку. В будь-якому випадку, відповідно до частини третьої статті 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини належить їх стягувачу.
Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу батька.
Суд враховує, що з моменту ухвалення судового рішення від 23.04.2019 змінився вік дитини ОСОБА_3 , дитина підросла та для свого інтелектуального та соціального розвитку, а також для забезпечення належних умов проживання та навчання потребує більших витрат, розмір раніше визначених на утримання дитини ОСОБА_3 аліментів є недостатнім для забезпечення дитині належного життєвого рівня.
Відтак, зважаючи на зміну з часу ухвалення судового рішення від 23.04.2019 мінімально необхідного рівня матеріального забезпечення дитини відповідного віку, на збільшення витрат на утримання дитини, що впливає на майновий стан позивача, а також на рівний обов'язок батьків утримувати дітей, суд вважає, що достатніми та фінансово можливими для відповідача для забезпечення належного рівня життя дитини будуть аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно.
При цьому, відповідач не скористався правом на подання відзиву та правом бути присутнім у судовому засіданні і надавати пояснення, а також не надав заперечень щодо позовних вимог та докази на їх спростування.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує в порядку статті 141 ЦПК України.
На підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, визначеному КМУ.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогами щодо стягнення аліментів, то судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 4, 12, 141, 247, 265, 430 ЦПК України, статтями 180, 182, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року у цивільній справі № 606/442/19.
Стягувати з ОСОБА_2 , в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. копійок на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя А.В.Мельник