Справа №478/1162/24 пров. №1-в/478/280/2024
06 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX,
ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Клопотання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений 05.03.2024 року вироком Херсонського міського суду Херсонської області за ч.4 ст.185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просила подання задовольнити.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1342 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2684 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2684 грн, вчинене у 2023 році.
Відповідно до вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2023 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: 20.03.2023 року на суму 8490,34 грн., та його дії кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України; 20.05 2023 року на суму 3944,80 грн., 21.06.2023 року на суму 10735,10 грн., 30.06.2023 року на суму 1959,55 грн., 17.08.2023 року на суму 8715 грн., 25.08.2023 року на суму 15361,04 грн, 09.09.2023 року на суму 16353, 40 грн., та його дії кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України; 19.08.2023 року заволодів майном, вартістю 1869 грн, та його дії кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України; 08.09.2023 року здійснив крадіжку на суму 1484,80 грн., однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, та його дії кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинені ОСОБА_4 30.06.2023 року, 19.08.2023 року, та 08.09.2023 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
ОСОБА_4 викрав майно: 20.03.2023 року - вартістю 8490,34 грн., 20.05 2023 року -вартістю 3944,80 грн., 21.06.2023 року -вартістю 10735,10 грн., 17.08.2023 року - вартістю 8715 грн., 25.08.2023 року - вартістю 15361,04 грн, 09.09.2023 року - вартістю 16353, 40 грн., що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та дії ОСОБА_4 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи часткову декриміналізацію діянь, вчинених засудженим, введену новим Законом, на підставі ч.2 ст.74 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України, що мало місце 19.08.2023 року, та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, що мало місце 08.09.2023 року.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2024 року окремо за епізодом крадіжки від 30.06.2023 року на суму 1956,55 грн, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.185 КК України, і вчинені ОСОБА_4 крадіжки за епізодами від 20.03.2023 року, від 20.05.2023 року, від 21.06.2023 року, від 17.08.2023 року, від 25.08.2023 року, та від 06.09.2023 року на день розгляду подання відповідає цій правовій кваліфікації, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання, призначеного вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, на підставі ст. 74 КК України.
Керуючись ст. ст.5, 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного йому вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 05.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 04.10.2023 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1