Справа №478/1299/21 пров. №1-в/478/409/2024
06 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,
ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений: 29.09.2021 року вироком Казанківського районного суду Миколаївської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; 22.11.2021 року вироком Казанківського районного суду Миколаївської області за ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироків відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримала, просила задовольнити.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. За ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначено остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок набрав законної сили 01.11.2021 року.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.11.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців. Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з 09.09.2021 року, тобто з моменту його затримання.
Вирок набрав законної сили 23.12.2021 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX від 14.11.2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року у розмірі 2102 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1051 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2102 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2102 грн, вчинене у 2020 році.
Відповідно до вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна в кінці листопада 2020 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 369 грн 93 коп.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинене ОСОБА_4 в кінці листопада 2020 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративного правопорушення, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15 грудня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1135 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2270 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2270 грн, вчинене у 2021 році.
Відповідно до вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: на початку лютого 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 800 грн; на початку лютого 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 800 грн; в лютому 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 250 грн; в кінці січня 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 500 грн; в ніч з 15.02.2021 року на 16.02.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 356 грн 67 коп.; в другій половині лютого 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 768 грн 20 коп.; 18.02.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1048 грн; 20.02.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 340 грн; в ніч з 22.02.2021 року на 23.02.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1858 грн; 25.02.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 2000 грн; в кінці лютого 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 437 грн 33 коп.; на початку березня 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 433 грн 33 коп.; на початку березня 2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 626 грн 67 коп.; 17.03.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 263 грн 10 коп.; 18.03.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 366 грн 67 коп.; 15.06.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 366 грн 67 коп.; 17.06.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 545 грн 11 коп.; 18.06.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 540 грн.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинені ОСОБА_4 в період лютого 2021 року по 18.06.2021 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Згідно вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року ОСОБА_4 14.03.2021 року викрав майно, вартістю 3166 грн 33 коп., що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та дії ОСОБА_4 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.11.2021 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна: 24.08.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 826 грн 67 коп.; 25.08.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 593 грн 33 коп.; 28.08.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 2022 грн; 28.08.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 275 грн; з початку серпня 2021 року по 28.08.2021 року заподіявши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду в загальному розмірі 1525 грн 05 коп.; 29.08.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 510 грн; 30.08.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1392 грн 48 коп.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинені ОСОБА_4 в період серпня 2021 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи часткову декриміналізацію діянь, вчинених засудженим, введену новим Законом, на підставі ч.2 ст.74 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.11.2021 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року окремо за епізодами крадіжок вчинених в період з лютого 2021 року по 18.06.2021 року, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією зач.3 ст.185 КК України і вчинена ОСОБА_4 крадіжка за епізодом від 14.03.2021 року на день розгляду подання відповідає цій правовій кваліфікації, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання, призначеного вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року, за вчинення кримінальногого правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на підставі ст.74 КК України.
Визначаючи остаточне покарання, суд застосовує положення ч.4 ст.70 КК України, так як ОСОБА_4 належить відбувати покарання, призначені йому вироками Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року та від 22.11.2021 року.
Керуючись ст. ст.5, 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного йому вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного йому вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.11.2021 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.11.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, із врахуванням положень ст. 72 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.11.2021 року та вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.09.2021 року, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяці.
Строк покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з 09 вересня 2021 року, тобто з моменту його затримання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1