Справа№487/9651/24
Провадження №1-кс/487/6141/24
Іменем України
01.11.2024 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62024080200000666 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
У клопотанні зазначено наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2023 № 222 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого навідника 3 відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки цієї ж військової частини.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з подальшим неодноразовим його продовженням та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією, та будучи забезпечений речовим, грошовим, продовольчим та іншими видами забезпечення 21 лютого 2024 року вирішив тимчасово ухилитися від військової служби та самовільно залишити місце служби, мотивуючи свої дії особистими обставинами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Реалізуючи свій умисел, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 21 лютого 2024 самовільно залишив місце служби, а саме пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який знаходився в місті Херсоні.
У подальшому, 28 жовтня 2024 року солдат ОСОБА_4 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на території міста Херсон.
Таким чином, в період з 21 лютого 2024 по 28 жовтня 2024 року солдат ОСОБА_4 без поважних причин обов'язки військової служби не виконував, до місця служби чи до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та за час відсутності на службі не вживав жодних заходів для з'явлення до місця служби, у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього. При цьому, солдат ОСОБА_4 документів, підтверджуючих поважність та законність відсутності на військовій службі командуванню військової частини НОМЕР_1 та до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі не надав.
Дії солдата ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, за ознаками самовільного залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Клопотання обґрунтоване тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дані обставини стороною обвинувачення доведені.
Як видно з матеріалів клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024080200000666 від 01.11.2024.
29.10.2024 відносно ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вручено йому 29.10.2024 р.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується доказами, доданими до клопотання, зокрема, протоколами допиту свідків.
Вивченням відомостей про особу ОСОБА_4 встановлено, що він є не судимий, відмовився від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .
Враховуючи обставини кримінального провадження, обґрунтованість підозри, відомості про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ст.177 КПК України у вигляді можливості підозрюваним: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків.
З урахуванням викладеного, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що може бути призначено ОСОБА_4 , слідчий суддя приходить до висновку, що зазначеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стану підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою до 29.12.2024 року включно.
ОСОБА_4 взяти під варту у залі суду.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинний бути звільнений з-під варти, у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду;
-не відлучатися із м. Кривий Ріг без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку їх наявності).
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - з дня отримання її копії. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1