Справа №522/17526/24
Провадження №2-а/522/267/24
05 листопада 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП,-
07 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП, у якій позивач просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення від 27.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 15 жовтня 2024 року.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію журналу обліку протоколів про адміністративні правопорушення, який містить відомості про реєстрацію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наслідками розгляду якої було винесено постанову №АВ/18298 від 27.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.3 ст.210 КУпАП.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенанта ОСОБА_2 уповноважено на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Ухвала суду від 08.10.2024 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 09.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Копія позовної заяви з додатками була доставлена до електронного кабінету відповідача 09.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Додатково, належним чином засвідчена копія ухвали про відкриття провадження надсилалася за місцезнаходженням відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення вручене 17.10.2024 року.
У судове засідання, призначене на 15 жовтня 2024 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Повістка на 15.10.2024 року була доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 09.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У зв'язку з неявкою учасників справи, судове засідання призначене на 15 жовтня 2024 року було відкладено на 05 листопада 2024 року.
У судове засідання, призначене на 05 листопада 2024 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Повістка на 05.11.2024 року була доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 16.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У зв'язку з неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
23 вересня 2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №С/17793 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 23 вересня 2024 року о 12 годині 30 хвилин в умовах особливого періоду, а саме, під час дії правового режиму воєнного стану та проведення мобілізації при перевірці документів на блокпосту за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено порушення п.10-1 ч.2 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку організації та ведення обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме, особа не мала при собі військово-облікових документів, разом з документом, що посвідчує особу.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.09.2024 року №АВ/18298 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 НМДГ, що становить 17 000,00 гривень.
У протоколі вказано, що 23 вересня 2024 року було виявлено солдата запасу - ОСОБА_1 , який під час дії правового режиму воєнного стану та проведення мобілізації при перевірці документів на блокпосту за адресою: м. Одеса, б-р Італійський, виявлено порушення п.10-1 ч.2 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку організації та ведення обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме, особа не мав при собі військово-облікових документів, разом з документом, що посвідчує особу
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
У ч.3 ст.210 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Окрім того, у примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести факт того, що ОСОБА_3 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проте, доказів того, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи - суду надано не було.
Окрім того, зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований, про що свідчить наступне твердження: «Солдат запасу, ОСОБА_1 »
Тобто, уповноважена на те особа встановила персональні військовозобов'язаного, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП фактично виключає протиправність діяння, проте, в супереч цієї норми, відповідачем було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Стаття 255 КУпАП, яка містить перелік осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення не містить норм, які б визначали уповноважених суб'єктів на складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 та 211 КУпАП.
Наказ МОУ «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 містить положення про те, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Тобто, працівник ІНФОРМАЦІЯ_4 може складати протокол про адміністративне правопорушення лише за наявності наказу керівника відповідного ТЦК ТА СП, яким його уповноважено на складання протоколу.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 23.09.2024 року №С/17793 вбачається, що його складено офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенантом ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенанта ОСОБА_2 уповноважено на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Проте, на момент розгляду справи будь-яка відповідь на виконання зазначеної ухвали - не надходила, а тому, у суду відсутні підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на те особою.
У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
КУпАП та наказ МОУ Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ТКЦ та СП делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Проте, зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення не вдається встановити об'єктивну та суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію журналу обліку протоколів про адміністративні правопорушення, який містить відомості про реєстрацію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наслідками розгляду якої було винесено постанову №АВ/18298 від 27.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.3 ст.210 КУпАП.
Проте, будь-яка відповідь на виконання зазначеної ухвали від ІНФОРМАЦІЯ_2 - не надходила.
Також, відповідач не скористався своїм законним правом на подання відзиву та не надав суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що встановити персональні дані призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи - не вдалося, беручи до уваги факт того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.09.2024 року №АВ/18298 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУаАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Текст рішення складено та підписано 05 листопада 2024 року.
Суддя Косіцина В.В.
05.11.2024