вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/978/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024, повний текст якого складено та підписано 26.03.2024
у справі № 910/978/24 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
про стягнення шкоди в сумі 100 000 грн
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення шкоди в порядку суброгації в розмірі 100 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком транспортного засобу Picasso, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Mazda 3, державний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про відкриття судом першої інстанції провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Євроінс Україна». У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядалася судом першої інстанції за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/978/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» шкоду в порядку суброгації в розмірі 97 400,00 грн та судовий збір в сумі 2949,28 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди в порядку суброгації в розмірі 2600,00 грн відмовлено. Судовий збір в сумі 78,72,00 грн залишено за позивачем.
Рішення мотивоване тим, що позивач довів належними та допустимими доказами те, що до нього перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Mazda 3, державний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України. Водночас при розрахунку позовних вимог позивачем не було вирахувано суму франшизи в розмірі 2600 грн, тоді як відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України «Про страхування». Отже суд дійшов висновку, що позов про стягнення шкоди в порядку суброгації підлягає задоволенню частково на суму 97400 грн, за вируванням розміру франшизи в сумі 2600 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі або закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що у нього відсутні підстави для виплати позивачу страхового відшкодування, оскільки на підставі звернення ОСОБА_1 від 15.02.2021 відповідач виплатив йому страхове відшкодування у розмірі 127 400 грн (в межах ліміту, з вирахуванням франшизи - 2 600 грн). Отже процес переходу зобов'язання шляхом заміни кредитора на позивача не відбувся через відсутність самого зобов'язання, яке було належним чином виконано відповідачем відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договору страхування ОСЦПВ. Також скаржник послався на те, що він не є належним відповідачем у справі та заборону двічі притягувати його до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/978/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/978/24. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.
25.04.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/978/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 10.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 10.06.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 призначено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/978/24 до розгляду на 02.09.2024. Постановлено витребувати у позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" оригінали наступних документів: договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FO-00845682 від 16.11.2020; полісу №АР/9260798 (строк дії з 17.11.2020 по 16.11.2021); заяви про настання події від 26.01.2021. Зобов'язано позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" у строк до 26.08.2024 (включно) надати до суду належним чином засвідчені копії зазначених документів (читабельні), а саме: договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FO-00845682 від 16.11.2020, полісу №АР/9260798 (строк дії з 17.11.2020 по 16.11.2021) та заяви про настання події від 26.01.2021.
Вимоги зазначеної ухвали позивачем не виконано, отже суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за наявними у справі доказами.
02.09.2024 суддя Євсіков О.О. з метою недопущення сумнів у його неупередженості, що можуть виникнути у зв'язку з тим, що він є клієнтом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" як застрахована особа, заявив самовідвід від розгляду справи №910/978/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/978/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/978/24 задовольнити. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи №910/978/24. Матеріали справи № 910/978/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з задоволенням заяви судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/978/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 справу №910/978/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. (головуючий суддя), судді Алданова С.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/978/24 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.10.2024.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/978/24.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/978/24 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Буравльов С.І., Алданова С.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 09.10.2024.
Явка представників учасників справи
В судове засідання 09.10.2024 представники сторін не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
12.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого останній посилається на те, що його представник перебуватиме у відпустці з 26.09.2024 по 11.10.2024.
Колегія суддів дійшла висновку про відхилення зазначеного клопотання за відсутності обґрунтованих поважних причин.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
У розгляді клопотання судом враховано, що явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась; його позиція викладена у апеляційній скарзі; представник скаржника не надав доказів на підтвердження наведених в ньому обставин, а саме перебування його представника у відпустці з 26.09.2024 по 11.10.2024. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач, як юридична особа, не позбавлений права залучати інших представників для представництва Товариства.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Отже, суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00845682, предметом якого є страхування транспортного засобу Citroen C4 Picasso, державний номер НОМЕР_1 .
25.01.2021 року о 16 год. 25 хв. в м. Умань по вул. Челюскінців, 8, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Citroen C4 Picasso, державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу Mazda 3, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2021 року по справі №705/968/21 винним у вчинення дорожньо-транспортної пригоди було визнано водія транспортного засобу Mazda 3, державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_2 .
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 25.01.2021, відповідно до норм чинного законодавства, була визначена позивачем страховим випадком.
На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку, акту огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції, заяви про виплату страхового відшкодування, Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №09920/34/921 від 06.04.2021 про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 100 000 грн.
Позивач, на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником здійснив виплату страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №173696 від 08.04.2021 на суму 100 000 грн.
Відповідно до матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу Mazda 3, державний номер НОМЕР_3 станом на 25.01.2021 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» згідно полісу №АР985310. Зі змісту позовної заяви та витягу з бази даних МТСБУ вбачається, що ліміт відповідальності страховика згідно полісу №АР985310 становить 130 000 грн, а франшиза 2600 грн.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
За приписами ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 25.01.2021 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля №АР985310, до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Суд першої інстанції встановив, що Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Mazda 3, державний номер НОМЕР_3 , тобто, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Одночасно, надаючи оцінку розміру страхового відшкодування, яке заявлено до стягнення з відповідача, судом правильно враховано наступне.
Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 5, п.6 ч.4 ст. 6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.
Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.
Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст. 22 та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі, визначають, які саме витрати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.
Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст. 22 та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-00845682, та визначаючи розмір відшкодування правильно застосував до спірних правовідносин вимоги ч. 22.1 ст.22, ст. 29, пункт 32.7 статті 32 цього Закону.
Також суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір стягнення на суму франшизи та встановив, що позов про стягнення в порядку суброгації підлягає задоволенню частково на суму 97400 грн, ( за вируванням розміру франшизи в сумі 2600 грн).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду справи
За результатами апеляційного перегляду справи колегія констатує, що відповідач не простував висновки суду першої інстанції та зазначає, зокрема, наступні висновки.
Щодо доказів поданих позивачем
На стадії апеляційного перегляду справи, з ініціативи суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 постановлено витребувати у позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" оригінали наступних документів: договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FO-00845682 від 16.11.2020; полісу №АР/9260798 (строк дії з 17.11.2020 по 16.11.2021); заяви про настання події від 26.01.2021. Зобов'язано позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" у строк до 26.08.2024 (включно) надати до суду належним чином засвідчені копії зазначених документів (читабельні).
Ухвала обґрунтована тим, що копії зазначених доказів неналежної якості.
Вимоги зазначеної ухвали позивачем не виконано.
Проаналізувавши зазначені обставини, та дослідивши подані до справи докази у їх сукупності, та враховуючи правові позиці сторін щодо обставин справи, які ним визнаються колегія дійшла до наступних висновків.
Статтею 91 ГПК України серед іншого передбачено, наступне:
1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
3. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява, разом із копіями письмових доказів сформована та подана позивачем у системі «Електронний суд» з накладенням електронного цифрового підпису.
Вимога суду апеляційної інстанції подати оригінали та належним чином завірені копії доказів, що викладена в ухвалі від 16.07.2024 була обґрунтована тим, що ці копії неналежної якості. Водночас колегією встановлено, що неналежна якість копій письмових доказів, які залучені до матеріалів справи, обумовлена переведенням їх у паперову форму судом першої інстанції при формуванні матеріалів справи у паперовому вигляді. В системі «Електронний суд» зазначені документи є читабельними.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не вимагав подання оригіналів доказів, копії яких подані позивачем з позовною заявою. Разом з цим, відповідач також не заявляв, що подані позивачем копії письмових доказів не відповідають оригіналам.
Зазначені процесуальні дії відповідач мав вчинити у строк, визначений ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з дотриманням вимог ст.74, 80,161,165,167 ГПК України.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 цього кодексу встановлює, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за наявними у справі доказами у їх сукупності, з урахуванням фактів, які визнані апелянтом в апеляційній скарзі та дотриманням вимог, визначених у ч.1 ст. 75 та ст. 86 ГПК України без застосування вимог ч. 6 ст. 91 ГПК України щодо оригіналів доказів, не поданих позивачем, оскільки вимога їх надання викликана не обставинами, зазначеними у цій нормі, а виникла у зв'язку з неналежною якістю виготовлених паперових копій, залучених до справи, при формуванні її у паперовому вигляді судом першої інстанції.
Щодо доказів, поданих відповідачем разом з апеляційною скаргою
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.022024 відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику сторін). Відповідачу встановлено строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов. Ця ухвала була доставлена відповідачу на його електронного кабінету 07.02.2024 (а.с.49).
У відповідності до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач у встановлений судом строк не подав суду відзив на позов, разом із доказами, що підтверджують його правову позицію.
Рішення у справі ухвалено судом першої інстанції 26.03.2024.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач, на підтвердження своїх доводів, разом з апеляційною скаргою подав в суд апеляційної інстанції копії наступних письмових документів: платіжної інструкції № 9479 від 25.06.2021, полісу № АР/0985310, страхового акту № 35798/21, розрахунку № 35798/21 від 14.06.2021, заяви про страхове відшкодування, повідомлення ОСОБА_1 (б/н) від 26.02.2021 про ДТП за участю транспортного засобу, власник якого може бути потерпілою особою, пояснення ОСОБА_1 до повідомлення від 26.02.2021, звіту № 10398 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 29.03.2021, ремонтної калькуляції № 10398 від 29.03.202, скріншоту про коефіцієнт функціонального зносу, звіту про оцінку № 10398 від 29.03.2021,ремонтної калькуляції № 10398 від 29.03.2021, висновку експертного дослідження № 10398/1 від 29.03.2021, акту огляду транспортного засобу від 05.03.2021, акту № В-37612/21 про відмову у виплаті страхового відшкодування/страховій виплаті від 02.07.2021, листа ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» № 2181/ДВЗ від 02.07.2021 та копію Загальних умов страхового продукту «Повний автозахист» (публічна частина договору комплексного страхування ПрАТ «Страхова група» ТАС»»).
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі №916/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Водночас у справі що переглядається скаржник не навів жодних доводів, про наявність поважних причин неподання зазначених доказів суду першої інстанції у встановлений ним строк.
Посилаючи в апеляційні скарзі на додані до апеляційної скарги докази, скаржник не подав суду апеляційної інстанції належного клопотання про залучення цих доказів до матеріалів справи, а також не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, керуючись вимогами частини третьої статті 269 ГПК України колегія не приймає усі перелічені докази, подані скаржником суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою, та роз'яснює скаржнику, що ці докази судом апеляційної інстанції у процедурі апеляційного перегляду справи не враховуються.
Щодо інших доводів апеляційної скарги відповідача
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідач послався на те, що на підставі звернення ОСОБА_1 від 15.02.2021 відповідач, 25.06.2021 виплатив йому страхове відшкодування у розмірі 127 400 грн (в межах ліміту, з вирахуванням франшизи - 2 600 грн). Отже, на його думку процес переходу зобов'язання шляхом заміни кредитора на позивача не відбувся через відсутність самого зобов'язання, яке було належним чином виконано відповідачем відповідно до Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договору страхування ОСЦПВ.
Ці доводи колегія відхиляє з наступних підстав.
Скаржник, посилаючись на здійснення ним 25.06.2021 оплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 не звернув увагу на те, що позивач на цей час, а саме 08.04.2021, вже виконав свій обов'язок, та перерахував на користь цієї особи страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 173696 від 08.04.2021 (а.с.19).
Разом з цим, колегія звертає увагу на те, що до моменту виплати потерпілому спірного страхового відшкодування відповідачем у червні 2021 року, останній був освідомлений про те, що позивач вже здійснив виплату страхової суми на користь ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн, адже 20.04.2021 відповідач отримав від позивача заяву про виплату йому страхової суми в порядку регресу. Ці обставини відповідач визнав, зазначивши про це в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, обставини справи свідчать про те, що станом на 25.06.2021, тобто на час оплати скаржником страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 , вже виникли відносини суброгації, а право перейшло до позивача. У цьому випадку скаржник не врахував, що під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Колегія констатує, що помилкові дії скаржника у спірних правовідносинах відносяться на його відповідальність та не свідчать про відсутність суброгації. Разом з цим, є безпідставними посилання скаржника на подвійне стягнення за одне й те саме правопорушення. Враховуючи доводи апеляційної скарги про те, що потерпілий безпідставно отримав страхове відшкодування у більшому розмірі, ніж це передбачено у спірних правовідносинах, колегія зазначає, що відповідач не позбавлений права вимагати повернення суми зайво сплаченого відшкодування, у тому числі у судовому порядку.
За результатами апеляційного перегляду справи висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідачем не спростовані.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/978/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 01.11.2024.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
С.І. Буравльов