ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2317/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;
Секретар судового засідання (за доручення головуючого судді): Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від ФОП Лисенко О.В. - Мусієнко А.Ю.;
Від ФОП Маринеско С.М. - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 (повний текст складено 26.04.2024)
по справі №916/2317/22
за позовом Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни
до Фізичної особи-підприємця Маринеско Світлани Миколаївни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Пономаренко Андрія Віталійовича
про стягнення 862709,98 грн,
(суддя першої інстанції: Бездоля Д.О., дата та місце ухвалення рішення: 16.04.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)
Фізична особа-підприємець Лисенко Ольга Василівна (далі - ФОП Лисенко О.В.) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Маринеско Світлани Миколаївни (ФОП Маринеско С.М.), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 801998,00 грн., 3% річних у розмірі 7580,53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 53131,45 грн.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору суборенди нерухомого майна від 01.03.2020 в частині взятих на себе зобов'язань щодо дотримання правил пожежної безпеки, невтручання в систему електромереж без належного на це дозволу, що призвело до нанесення позивачу збитків у заявленій до стягнення сумі.
Так, збитки, які є предметом спору у цій справі, за твердженням позивача, виникли у зв'язку з пожежею, яка мала місце 11.05.2022 на об'єкті, переданому позивачем в користування відповідачу на підставі вищевказаного договору, а сама пожежа, за позицію позивача, виникла з вини ФОП Маринеско С.М., оскільки остання здійснила несанкціонований ремонт об'єкту оренди, пов'язаний з втручанням в електричні мережі з переобладнанням таких електромереж шляхом «скрутки» фрагментів мідної електромережі та встановленням автоматичних електричних розмикачів, що не реагують на великі перехідні опори.
Свої доводи щодо вини відповідача у спричиненні збитків позивач обґрунтовує висновком з дослідження технічної причини виникнення пожежі, 11.05.2022 в торгівельному павільйоні ФОП Марінеско С.М., за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В від 20.05.2022 № 28/28/11.05.2022, а розмір шкоди позивачем визначений з урахуванням технічного висновку про технічний стан будівельних конструкцій приміщень міні-ринку (нежитлової будівлі літ «Б»), за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В та пошкоджень після пожежі, складеним ПП «Інженер Сервис».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22 у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати, понесені позивачем, покладено на останнього; стягнуто з ФОП Лисенко Ольги Василівни на користь ФОП Маринеско Світлани Миколаївни витрати, пов'язані з проведенням почеркознавчої експертизи, в сумі 4588 грн. 80 коп.
Суд першої інстанції, приймаючи до уваги, що подані позивачем докази не містять категоричного висновку щодо причини виникнення пожежі, враховуючи, що при проведенні у справі експертизи позивач ухилився від подання на вимогу суду необхідних для проведення експертизи матеріалів без надання пояснень та доказів неможливості їх подання, дійшов висновку про недоведеність позивачем в межах цієї справи обставини протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками.
Також суд першої інстанції вказав, що розмір збитків позивачем визначений з урахуванням технічного висновку про технічний стан будівельних конструкцій приміщень міні-ринку (нежитлової будівлі літ «Б»), за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В та пошкоджень після пожежі, складеним ПП «Інженер Сервис» (а.с. 50-80, т.1). Разом з цим, як встановлено судом, цей висновок стосується не лише приміщення 1-2, площею 30,7 кв.м., і не містить розрахунку обсягів та вартості комплексу робіт, які необхідно виконати після пожежі для відновлення пошкоджень до стану, який був до пожежі. Висновок містить посилання, що обсяги відновлювальних робіт наведено у дефектному акті, що додається, при цьому такий дефектний акт позивач до поданого ще 14.09.2022 позову не недав, а ухвалою від 01.04.2014 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання доказів. Суд звернув увагу, що жоден з учасників справи також не заявив суду клопотання про необхідність проведення у справі експертизи щодо обсягів пошкоджень та вартості відновлювальних робіт. Інших доказів, на підтвердження розміру завданих позивачу збитків внаслідок пожежі, позивачем суду не подано.
Місцеий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено суду розміру збитку, понесеного у спірних правовідносинах внаслідок пожежі, у зв'язку з чим у позові відмовлено повністю.
16.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, в результаті чого ухвалено незаконне та необгрунтоване судове рішення.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що відповідач, як орендар, зобов'язався забезпечити дотримання правил протипожежної безпеки в орендованому приміщенні і взяв на себе відповідальність за схоронність приміщення, а також розміщеного в ньому устаткування, обладнання, інженерних мереж тощо.
Приймаючи до уваги результати огляду та дослідження місця пожежі, характер розвитку пожежі, електричне та горюче навантаження в торговельних павільйонах, відсутність інших стаціонарних джерел запалювання в осердку пожежі, аналіз ознак спрямованості горіння, версію виникнення пожежі в результаті аварійного режиму роботи електрообладнання, що в свою чергу призвело до займання горючих матеріалів та розповсюдженню пожежі, апелянт вважає найбільш вірогідною.
На думку ФОП Лисенко О.В., безпосередньою причиною пожежі стало те, що відповідач не дотримувався правил протипожежної безпеки, зокрема допускав перевантаження електричних мереж, самовільно без дозволу позивачки втрутився в систему електроспоживання, встановив електричну щитову та розмикаючу апаратуру без необхідного проєкту, чим порушив правила пожежної безпеки та підпункти 4.3.6-4.3.8 пункту 4.3 укладеного між сторонами договору суборенди.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції повинен був надати оцінку кожному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємозв'язку, що дало б змогу дійти обгрунтованого висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що висновок старшого інженера Дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спецального призначення є належним доказом по справі і підтверджує вину відповідача за спричинену пожежу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2317/22.
23.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № Одеської області матеріали справи №916/2317/22.
04.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Маринеско Світлани Миколаївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На переконання відповідача судом прийнято рішення з дотриманням норм матеріального права, воно є обгрунтованим та правомірним.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22 призначено на 22.07.2024 року об 11-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 виправлено описку в п.1 резолютивної частини ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 у справі №916/2317/22, замінено невірно зазначену дату яку призначено розгляд справи з “22.07.2024 року об 11-30 год.» на “25.07.2024 року об 14-30 год.».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни на 16.09.2024 о 15-00 год.
В судовому засіданні 16.09.2024 оголошено перерву по справі №916/2317/22 до: 28.10.2024 року о 12-00 год.
28.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про проведення експертизи, в якому позивач зазначає про необхідність повторного проведення пожежно-технічної та електро-технічної експертизи в частині питань, на які не було надано відповіді під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до п.7 ч. 2 ст.258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу.
Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.
При цьому, позивачем у поданому до суду клопотанні про призначення експертизи не обгрунтовано причини пропуску строку на його подання, який встановлений в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, та не заявлено клопотання про поновлення такого строку.
Відповідно до ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Зважаючи на наведене, колегія суддів залишає відповідне клопотання позивача без розгляду.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції. Представник відповідача в судове засідання 28.10.2024 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на праві спільної часткової власності з 05.02.2020 позивачу - ОСОБА_1 та третій особі - ОСОБА_2 належить міні-ринок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 267,4 кв.м., а саме: ОСОБА_2 - 139/1000 частки, а ОСОБА_1 - 861/1000 частки, що підтверджується наявними у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, сформованим 05.02.2020, та Договором купівлі-продажу від 05.02.2020 № 157, укладеним між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Голуба Нива» (а.с. 20-25, т.1).
07.02.2020 між ОСОБА_2 (далі - сторона 1) та ОСОБА_1 (далі - сторона 2) укладений Договір про встановлення порядку користування нерухомим майном (а.с. 18-19, т.2), за умовами якого сторони за взаємною згодою вирішили встановити наступний порядок користування нежитловими приміщеннями (павільйонами) міні-ринку: стороні-1 виділяється нежитлові приміщення (павільйони) № 2-1, 2-2, 2-9, 2-10, загальною площею 36,3 кв.м.; стороні 2 виділяються всі інші нежитлові приміщення (павільйони) згідно з технічним паспортом, складеним КП «БТІ» Одеської міської ради 27.01.2020.
01.03.2020 між ФОП Лисенко О.В., ФОП Пономаренко А.В. (далі - орендодавці) та ФОП Маринеско С.М. (далі - орендар) укладено Договір суборенди нерухомого майна (а.с. 31-34, т.1; а.с. 68-69, т.2 далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавці передають, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - павільйон, загальною площею 30,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці, за адаресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 2.1. Договору вступ орендаря в право користування об'єктом настає з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. В акті приймання-передачі вказується технічний стан об'єкта. Об'єкт передається орендодавцем в стані, придатному для використання. Його технічний стан задовільний, без явних і схованих недоліків основних і допоміжних конструкцій, електричних мереж, про що зазначається в акті приймання-передачі. На період оренди орендар є повністю відповідальним за стан комунікацій, що знаходяться в об'єкті.
Згідно з підп. 4.1.4. п. 4.1. Договору орендодавці, зокрема, зобов'язані забезпечити належний стан основних конструкцій об'єкту, зокрема, покрівлі об'єкту протягом дії цього договору (для чого здійснювати періодичний огляд та ремонт покрівлі як поточний так і капітальний - за необхідності).
За умовами підп. 4.3.6., 4.3.7., 4.3.8. п. 4.3. Договору орендар зобов'язується, зокрема: забезпечити відповідне виконування правил протипожежної безпеки, встановити нагляд за їх дотриманням; усувати (відновлювати) пошкодження, які будуть заподіяні з вини орендаря та його працівників; орендар несе відповідальність за неналежне виконання правил протипожежної безпеки згідно з законодавством; не встановлювати без згоди орендодавців будь-яке сантехнічне, електричне, телекомунікаційне чи інженерне обладнання або не встановлювати в об'єкті устаткування чи обладнання, потужність яких перевищує показники, встановлені для безпечного функціонування об'єкту та доведені до відома орендаря; не допускати перевантаження електричних мереж та виключати будь-які дії, які можуть порушити правила безпеки та охорони праці.
Відповідно до п. 5.7. Договору протягом всього строку оренди орендар несе матеріальну відповідальність за схоронність майна орендодавців, отриманого орендарем в оренду (тобто самого приміщення, а також розміщеного в ньому устаткування, обладнання, інженерних мереж і т.п.).
Згідно з п. 7.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі та діє протягом року. У разі, якщо в термін за 30 днів до закінчення строку ді договору жодна зі сторін не вимагатиме його розірвання, договір вважається пролонгованим на такий самий термін без обмеження кількості разів.
01.03.2020 між ФОП Лисенко О.В., ФОП Пономаренко А.В. та ФОП Маринеско С.М. був підписаний акт приймання-передачі до договору оренди від 01.03.2020 (а.с. 35, т.1; а.с. 70, т.2), за яким відповідачем було прийнято у користування об'єкт оренди. У акті також зафіксовано, приміщення передаються у технічно справному стані, придатному для їх подальшого використання, претензії у орендаря до технічного стану приміщень та інженерних мереж відсутні.
23.09.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відшкодування вартості витрат за спожиту електроенергію № 12-Е (а.с. 77, т.2), згідно з п. 3.1. якого відповідач зобов'язався: забезпечити належний технічний стан та експлуатацію електроприладів; своєчасно та в повному обсязі відшкодувати вартість витрат за спожиту ним електроенергію (згідно наданого власником рахунку до сплати за спожиту електроенергію за тарифами електропостачальної компанії); не під'єднувати інших споживачів; дотримуватись правил електробезпеки та пожежної безпеки.
Під час розгляду справи відповідачем була заперечена обставина підписання вищевказаних договорів та акту, що стало підставою для проведення у справі почеркознавчої експертизи.
Для проведення почеркознавчої експертизи відповідачем долучались додаткові документи із зразками підписів ОСОБА_3 (а.с. 86-89, 112, т.2; а.с. 21-40, т.3).
14.09.2023 судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Мазур О.І. був складений висновок експерта № КСЕ-19/116-23/14585-ПЧ (а.с. 30-50, т.4), в якому експерт зробив наступні висновки:
- підпис від імені ОСОБА_3 в графі «орендар» у договорі суборенди нерухомого майна від 01.03.2020, ймовірно виконаний ОСОБА_3 ;
- підпис від імені ОСОБА_3 в графі «арендатор» в акті приймання-передачі (до договору оренди від 01.03.2020) від 01.03.2020, ймовірно виконаний ОСОБА_3 ;
- підпис від імені ОСОБА_3 в графі «споживач ___ Маринеско С.М.» у договорі про відшкодування вартості витрат за спожиту електроенергію № 12-Е від 23.09.2020, ймовірно виконаний ОСОБА_3 . При цьому, як зазначив судовий експерт, встановити більшу кількість збіжних окремих ознак, значних в ідентифікаційному плані та відповісти на питання у категоричній формі, не вдалось по причині простоти та стислості будови досліджуваних підписів, що обмежує об'єм графічного матеріалу, який міститься в них.
В цей же час, заперечуючи проти доводів відповідача щодо не підписання договору та акту, позивач подав до матеріалів справи платіжні доручення та банківську виписку (а.с. 44-46, 76, т.2), на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів за користування приміщенням за договором у період березень-квітень 2022 року.
Також позивач надав договір суборенди нерухомого майна від 01.03.2018 з актом (а.с. 91-93, т.2), які містять відомості щодо їх укладення між позивачем та відповідачем.
Відповідно до акту про пожежу від 11.05.2022 (а.с. 78, т.4), який складений за участю уповноваженого представника ДСНС, а також громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 :
- 11.05.2022, орієнтовно о 15:30, виникла пожежа у торгівельному павільйоні за адресою: АДРЕСА_1 ;
- власник ОСОБА_1 ; орендар ОСОБА_3
- пожежа виникла у місці електричної мережі, що живить світильники, штепсельні розетки та стаціонарні електроприймачі;
- пожежу виявлено 11.05.2022 о 15:37 ОСОБА_5 ;
- повідомлення про пожежу надійшло 11.05.2022 о 15:38 до пожежно-рятувальних підрозділів від ОСОБА_5 ;
- пожежу ліквідовано 11 травня 2022 року о 15:57;
- пожежею знищено електричну мережу, підвісну стелю, пластикові панелі вікон, прилад обліку електроенергії, стелю, утеплювач на площі 30 кв.м.;
- пожежею пошкоджено бойлер, частково дах;
- прямі збитки від пожежі орієнтовні - встановлюються;
- побічні збитки від пожежі орієнтовні - 94159,00 грн;
- причина пожежі ймовірна - аварійний режим роботи електричної мережі.
Як вбачається з наявного у справі висновку №28/28/11.05.2022 з дослідження технічної причини виникнення пожежі, яка сталася 11.05.2022 в торговельному павільйоні ФОП Марінеско С.М., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38-49, т.1), складеного старшим інженером ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області капітаном служби цивільного захисту Артемом Шаповаловим та погодженого начальником ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області підполковником служби цивільного захисту Олексієм Панкратовим:
- 11.05.2022 о 15:38 до ОКЦ ГУ ДСНС України в Одеській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6 про пожежу, яка виникла в торговельному павільйоні ФОП Марінеско С. М., що розташовувався за адресою: АДРЕСА_1 ;
- пожежа виникла в одноповерховій будівлі, де розташовувались торгівельні павільйоні, власником даної будівлі являвся ФОП Лисенко О.В. На момент виникнення пожежі орендаторами павільйонів були ФОП Стоянова М.Г., ФОП Байрамова М.К. та ФОП Марінеско С.М.;
- площа пожежі склала біля 30 кв.м.;
- при проведенні детального огляду електроприладів на місці пожежі та при опитуванні свідків було встановлено, що в середині торговельного павільйону, який орендувався ФОП Марінеско С.М., було здійснений розподіл і збільшення ліній електромережі, на яких були встановлені додаткові електричні автоматичні розмикачі. Ці розмикачі були встановлені в розподільному електричному щиті, що знаходився на південній стіні павільйону (див. фото 9). Комутація окремих ліній електромережі всередині торговельного павільйону ФОП Марінеско С.М. здійснювалась методом механічного з'єднання («скрутки») (див. фото 4,5,8). В ході проведення детального динамічного огляду місць з'єднань, сліди, що утворюються в результаті виникнення аварійних режимів роботи, спостерігались в районі розташування комутаційної коробки (дози). Дана коробка розташовувалась над розподільним електричним щитом в торговельному павільйоні ФОП Марінеско С.М., на рівні стелі (див. план-схему місця пожежі). Дані сліди аварійного режиму роботи були виражені кольорами окислу рожевого кольору та підвищеною крихкістю мідної електромережі. Других подібних або характерних слідів, що утворюються в результаті аварійних режимів роботи електрообладнання, на місці пожежі не спостерігались;
- під час огляду району знаходження осередку пожежі, в даному районі спостерігались фрагменти мідної електромережі, які між собою були з'єднані методом «скрутки». При детальному огляді, на даних провідниках, а саме в місцях їх з'єднання, спостерігалась підвищена крихкість та утворення окислу рожевих кольорів (див. фото 8), що свідчило про утворення в даних місцях великих перехідних опорів, які супроводжувались високою температурою, про що свідчить зміна їх фізичних властивостей, які спостерігались на момент проведення огляду місця пожежі. Великі перехідні опори виникають через нещільне з'єднання. В даному торгівельному павільйоні використовували для зберігання продуктів харчування морозильні вітрини та камери, електроживлення яких здійснювалось через автоматичні електричні розмикачі, які не реагують на великі перехідні опори, а реагують лише на виникнення короткого замкнення, електричної дуги, іскріння, що може утворитись в подальшому розвитку аварійного режиму роботи у вигляді великого перехідного опору. Крім того, у багатьох випадках великі перехідні опори не роблять ніякого впливу струмоприймачів, не фіксуються вимірювальними приладами і тому можуть залишитися непоміченими. В ході встановлення причини виникнення пожежі, під час опитування співробітниками торгівельного павільйону ФОП Мирінеско С.М., було встановлено, що вони неодноразово спостерігали стрибки або відключення електроенергії. Приймаючи до уваги результати огляду та дослідження місця пожежі, характер розвитку пожежі, електричне та горюче навантаження в торговельних павільйонах, відсутність інших «стаціонарних» джерел запалювання в осередку пожежі, аналіз ознак спрямованості горіння, версію виникнення пожежі в результаті аварійного режиму роботи електрообладнання, що в свою чергу призвело до займання горючих матеріалів та розповсюдженню пожежі, слід вважати найбільш вірогідною;
- внаслідок дії високої температури пожежі було локально знищено та пошкоджені горючі будівельні конструкції даху, які розташовувались в районах розташування приміщень торгівельного павільйону ФОП Марінеско С.М., торгівельного павільйону ФОП Стоянова М.Г., торгівельного павільйону ФОП Байрамова М.К., а також підсобного та побутового приміщень будівлі (див. фото 2,3,6,10). Також продуктами горіння та високою температурою пожежі було пошкоджено: будівельні конструкції, електроприлади, обладнання, предмети меблювання та товар, що розташовувався в даних приміщеннях на момент виникнення пожежі;
- висновок містить таке заключення: 1) осередок пожежі, яка сталась в торгівельному павільйоні ФОП Марінеско С.М., за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився в південно-західній частині даного торгівельного павільйону, в районі розташування електричної комутаційної коробки (дози); 2) найбільш ймовірною причиною виникнення даної пожежі є аварійний режим роботи електрообладнання (великий перехідний опір).
У відповіді на запит позивача (а.с. 169-зворотна сторінка - 170, т.1) Головним управлінням Національної поліції в Одеській області повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей за фактом виникнення пожежі до реєстру досудових розслідувань, оскільки факти не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Посилаючись на складений працівниками ДСНС акт, Управління поліції вказало, що: «Приймаючи до уваги результати огляду та дослідження місця пожежі, характер розвитку пожежі, горюче навантаження в приміщеннях, відсутність «стаціонарних» джерел запалювання в осередку пожежі, аналіз ознак спрямованості горіння, версію виникнення пожежі в результаті аварійного режиму роботи електропровідників, що в свою чергу призвело до займання горючих матеріалів та розповсюдження пожежі, слід вважати найбільш вірогідною. Висновок: найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є аварійний режим роботи електричної мережі».
За замовленням позивача Приватним підприємством «Інженер Сервіс» був складений технічний висновок про технічний стан будівельних конструкцій приміщень міні-ринку (нежитлові приміщення літ «Б»), за адресою: АДРЕСА_1 та пошкоджень після пожежі (а.с. 50-80, т.1), яким встановлено, що:
- проведення обстеження виконано 13.05.2022 після пожежі, що сталася 11.05.2022;
- фізичний знос елементів і конструкцій будівлі - 48%, що відповідно до класифікації діючих норм відповідає технічному стану - «задовільному»;
- для забезпечення подальшої експлуатації будівлі необхідно провести комплекс робіт, що включають: конструкції даху - повна заміна конструкцій, а саме: дерев'яних елементів крокв'яної системи (балки, крокви, стійки, решітування); покрівельне покриття - повна заміна пароізоляції, утеплювача з мінераловатних плит, гідроізоляції, покрівельного покриття з металопрофілю, заміна підшивки карнизу з металопрофілю; стіни - очищення поверхонь від продуктів горіння; ґрунтування поверхонь, чистове оздоблення поверхонь; підлоги - очищення поверхонь від продуктів горіння; стелі - повна заміна елементів підвісної стелі типу «Армстронг»; заповнення віконних та дверних прорізів - заміна пошкоджених склопакетів; інженерне забезпечення - заміна електропроводки, електрофурнітури, світлодіодних панелей, заміна охоронної сигналізації, пожежної сигналізації, заміна системи вентиляції.
Як встановлено судом, вищевказаний висновок стосується не лише приміщення 1-2, площею 30,7 кв.м., і не містить розрахунку обсягів та вартості комплексу робіт, які необхідно виконати після пожежі для відновлення пошкоджень до стану, який був до пожежі. Висновок містить посилання, що обсяги відновлювальних робіт наведено у дефектному акті, що додається, при цьому такий дефектний акт позивач до поданого 14.09.2022 позову не подав, а ухвалою від 01.04.2014 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання доказів.
29.06.2022 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу претензію (а.с. 81-83, т.1), в якій позивач вимагав, зокрема, відшкодувати збитки на відновлення приміщення в розмірі 801998,00 грн.
Оскільки відповідач не задовольнив вищевказану претензію позивача, останній звернувся з позовом до суду, що розглядається в межах цієї справи. У цій справі позивач нарахував та заявив до стягнення до відповідача збитки у розмірі 801998,00 грн., 3% річних у розмірі 7580,53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 53131,45 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено за період з 11.05.2022 по 02.09.2022.
Додатково щодо технічного стану міні-ринку, за адресою: вул. Балківська, 30, м. Одеса, позивач до матеріалів справи долучив:
- акт готовності об'єкта до експлуатації від 14.01.2011 № 1669 (а.с. 26-28, т.1; а.с. 20-23, т.2);
- свідоцтво про відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і праці № 15001669 (а.с. 24, т.2), яким Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю в Одеській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта: реконструкція міні-ринку, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30, літ. «Б» - 113,30 кв.м., літ. «В» - 154,10 кв.м., літ «Г» - навіс, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації;
- акт робочої комісії по прийманню в експлуатацію завершеного будівництвом будівлі, спорудження, приміщення від 03.09.2010, затвердженого директором ТОВ «Голуба Нива» (а.с. 25-27, т.2);
- укладений 01.05.2020 між позивачем та ТОВ «Укртехбезпека ЛТД» договір про надання послуг зі спостереження за установкою пожежної сигналізації № ЛТД-88/20 з додатками та доказами оплати послуг (а.с. 34-42, т.2);
- висновок експертизи територіального органу Державного нагляду у сфері пожежної безпеки в Одеській області від 21.12.2010 № 22-3249 (а.с. 43, т.2), з якого вбачається, що проведеною експертизою правильності і повноти виконання протипожежних вимог діючих нормативних актів у робочому проекті автоматичної установки пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу у управління евакуацією 1 типу в приміщенні міні-ринку, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30, порушень вимог пожежної безпеки не виявлено.
Між цим, оскільки відповідач заперечив вірність висновку № 28/28/11.05.2022 з дослідження технічної причини виникнення пожежі, зазначив про його ймовірність та за поясненнями відповідач не мав доступу до приміщення, місцевий господарський суд, з метою сприяння відповідачу у реалізації процесуальних прав та з метою виконання завдань господарського судочинства, призначив у цій справі комплексну експертизу, на вирішення якої поставив, у тому числі, питання щодо обставин виникнення пожежі.
Під час перебування матеріалів справи на розгляді у експерта останнім було заявлено клопотання від 29.08.2023 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме (а.с. 2-5, т.4):
- акту про пожежу, що сталася 11.05.2022, в торгівельному павільйоні, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В, складений співробітниками ДСНС України;
- акту перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту щодо торгівельного павільйону, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В, складений до 11.05.2022, співробітниками ДСНС України;
- протоколу огляду місця події (за наявності) щодо пожежі яка сталася 11.05.2022, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В;
- кольорових таблиць ілюстрацій, з загальним та детальним відображенням павільйону, термічних пошкоджень в приміщеннях та електромережі (електричних щитових, електролічильників) щодо пожежі яка сталася 11.05.2022, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В. Таблицю ілюстрацій, разом з іншими фото - відео - матеріалами, які стосуються пожежі, надати на електронному носії інформації (CDR або DVD-R диску);
- проектної документації (пояснювальна записка, основні електротехнічні рішення, креслення, схеми електричні принципові, акти розмежування електричних мереж за балансовою належністю та експлуатаційною відповідальністю між споживачами і електропередавальною організацією) щодо торгівельного павільйону який розташований, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В;
- технічної та експлуатаційної документації: протоколи, акти вимірювання опору ізоляції електричної мережі, електроустаткування, заземлюючих пристроїв; акти проведення схованих робіт електромережі; акти прийняття, паспорти електротехнічного обладнання та електричних приймачів; проектної документації комунікаційних кабельних мереж (пожежної та охоронної сигналізації, Інтернет тощо) із зазначенням місць встановлення комунікаційних коробок та відгалужувачів, і за якими схемами здійснювалось електричне живлення даних мереж - щодо торгівельного павільйону, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В;
- пояснень потерпілого, свідків (очевидців пожежі), де зазначити: речову обстановку до пожежі в торгівельному павільйоні (перелік, місця розташування та кількість меблів, речей, побутового електрообладнання, з яких матеріалів було виготовлено конструктивні елементи павільйону тощо, з відображенням на схемі); яке електрообладнання застосовувалось та працювало в приміщеннях павільйону в день пожежі, з відображенням на схемі місця їх під'єднання до електромережі; які роботи проводилися в приміщеннях; час та місце появлення певних ознак пожежі; послідовність та поширення горіння; які засоби застосовувались для ліквідації пожежі; які елементи конструкції розкривались та розбирались під час ліквідації пожежі;
- пояснень щодо клопотання експерта, яке стосується забезпечення безпосереднього огляду об'єкта дослідження судовим експертом, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В за участі усіх зацікавлених осіб в огляді об'єкту дослідження, а також щодо забезпечення доставлення (приїзду), необхідних умов та доступу судового експерта до об'єкту дослідження, для проведення огляду. У разі зміни об'єкту дослідження або неможливості проведення огляду повідомити письмово про це з зазначенням причин неможливості проведення огляду. Точна дата і час проведення огляду повинні бути погоджені з судовим експертом завчасно;
- письмового дозволу на використання руйнівних методів дослідження, необхідних при проведені огляду об'єкта дослідження.
У зв'язку з надходженням клопотання експерта, Господарський суд ухвалою від 01.09.2023 призначив судове засідання для розгляду клопотання експерта у судовому засіданні, а також витребував у сторін вищевказані додаткові матеріали.
На виконання вимог ухвали суду та клопотання експерта відповідач надав суду копію акту про пожежу та повідомив про відсутність у його розпорядженні інших затребуваних документів. Позивач, у свою чергу не подав суду затребувані документи та не повідомив суду поважності причин їх неподання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не повідомляв суду про відсутність у його розпорядженні вищевказаних документів, навпаки, у клопотанні, яке надійшло до суду 29.09.2023 (а.с. 54-56, т.4), позивач наголосив на тому, що на час подання клопотання ним не всі документи зібрані, натомість вказані документи будуть надані на наступне засідання, яке буде призначене судом. Так, наступне засідання суд призначив на 09.10.2023, водночас, позивач у це засідання не з'явився, витребуваних документів не подав.
У зв'язку зі спливом визначеного в Інструкції строку, встановленого для розгляду клопотання експерта, враховуючи проведення судом трьох судових засідань з метою отримання від сторін додаткових матеріалів, затребуваних експертом, суд першої інстанції ухвалою від 09.10.2023 направив Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України подані сторонами під час розгляду клопотання експерта додаткові пояснення та докази і запропонував експерту провести експертизу за наявними матеріалами.
При цьому, після направлення судом матеріалів справи експерту для продовження проведення експертизи позивач не звертався до суду з клопотаннями/заявами щодо подання додаткових доказів, з метою їх скерування до експертної установи.
20.10.2023 судовим експертом Ігорем Юрковим було складено повідомлення про неможливість проведення судової експертизи № КСЕ-19/116-23/14585-ПТ/ЕТ (а.с. 102-110, т.4), а саме з питань, що стосуються пожежно-технічної та електротехнічної експертизи.
У вказаному повідомленні експерт, зокрема, зазначив, що:
- надані в розпорядження експерта матеріали малоінформативні, вони частково відображають обстановку на місці пожежі. Наявні в матеріалах справи фотозображення в проведених дослідженнях, роздруковані в монохромному режимі, поганої якості та відображають тільки частково приміщення, обладнання, меблі з термічними пошкодженнями і частину електричної мережі торгівельного павільйону;
- за наданими в розпорядження експерта матеріалами не можливо провести всебічне та повне дослідження стану після пожежі всіх конструкційних елементів та предметів інтер'єру об'єкту дослідження, визначити характер їх пошкодження вогнем та шляхи розповсюдження вогню, здійснити порівняння ступенів термічних пошкоджень горючих матеріалів, та як наслідок встановити осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) не представляється можливим. Враховуючи те, що встановити осередок пожежі не представляється можливим, надані в розпорядження експерта матеріали малоінформативні, то встановити шляхи розповсюдження вогню від осередку пожежі, механізм і причину виникнення пожежі та вирішити питання щодо вимог дотримання Правил пожежної безпеки в районі виникнення пожежі не представляється можливим. Також, в наданих матеріалах відсутня проектна документація на електричну мережу та електрообладнання об'єкту дослідження та документація в якій відображено, зафіксовано стан до та після пожежі електричної мережі, що необхідні для їх порівняння, та як наслідок унеможливлює вирішення питання про втручання, внесення змін та переробки електричної мережі в районі розташування комутаційної коробки, електричних щитових та електролічильників об'єкту дослідження;
- враховуючи, що не надана можливість безпосередньо оглянути і дослідити об'єкт дослідження судовим експертом та малоінформативність наданих в розпорядження експерта матеріалів, в яких частково відображається обстановка після ліквідації пожежі та відсутня проектна, експлуатаційна документація, експерту недостатньо наданих матеріалів, необхідних для проведення дорученої судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи, що унеможливлює її проведення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла наступних висновків.
Предметом позову позивача у цій справі є вимоги до відповідача про стягнення з останнього суми збитків, а також нарахованих позивачем на цю суму інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 759 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Статтею 779 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
За змістом ст. 780 Цивільного кодексу України шкода, завдана третім особам у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Шкода, завдана у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.
Як передбачено ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
За позицією позивача, збитки виникли у зв'язку з пожежею, яка мала місце 11.05.2022 на об'єкті, переданому позивачем в користування відповідачу на підставі договору суборенди нерухомого майна від 01.03.2020, а сама пожежа, за твердженням позивача, виникла з вини ФОП Маринеско С.М., у зв'язку з порушенням останньою при здійсненні господарської діяльності на міні-ринку правил пожежної безпеки.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності конклюдентних дій відповідача, які полягають у проведенні орендних платежів та посилання відповідачем у відзиві на обставину укладення договору з позивачем, з огляду на що відповідач не спростував обставину укладення договору суборенди від 01.03.2020 з позивачем.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.05.2022 орієнтовно о 15:30 виникла пожежа, за адресою: вул. Балківська, 30-В, м. Одеса, яка призвела до часткового знищення та пошкодження майна, переданого позивачем в оренду відповідачу. За твердженням позивача, у діях відповідача наявний склад господарського правопорушення, а отже понесені позивачем збитки внаслідок цієї пожежі мають бути відшкодовані саме ФОП Маринеско С.М.
Свої доводи щодо протиправної поведінки відповідача у спричиненні збитків позивач обґрунтовує висновком від 20.05.2022 № 28/28/11.05.2022 (а.с. 38-49, т.1), а розмір шкоди позивачем визначений з урахуванням технічного висновку про технічний стан будівельних конструкцій приміщень міні-ринку (нежитлової будівлі літ «Б»), за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В та пошкоджень після пожежі, складеним ПП «Інженер Сервис» (а.с. 50-80, т.1).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання на висновок №28/28/11.05.2022 з дослідження технічної причини виникнення пожежі, яка сталася 11.05.2022 в торговельному павільйоні ФОП Марінеско С.М., за адресою: АДРЕСА_1 , який було складено старшим інженером ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області капітаном служби цивільного захисту Артемом Шаповаловим та погодженого начальником ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області підполковником служби цивільного захисту Олексієм Панкратовим, оскільки зі змісту висновку неможливо встановити склад правопорушення саме в діях відповідача.
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач заперечив обставину наявності його вини у спірних відносинах, заперечив вірність поданого позивачем висновку та зазначив про ймовірність цього висновку, а для доведення обставини відсутності своєї вини відповідач заявив Господарському суду Одеської області клопотання про проведення у справі відповідної експертизи. З метою сприяння відповідачу у реалізації процесуальних прав та з метою виконання завдань господарського судочинства було призначено у цій справі комплексну експертизу, на вирішення якої поставвлено, у тому числі, питання щодо обставин виникнення пожежі.
Як зазначалося раніше, під час перебування матеріалів справи на експертизі експертом було заявлено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. У зв'язку з тим, що сторонами не було подано в повному обсязі витребуваних експертом додаткових матеріалів, судовим експертом було складено повідомлення про неможливість проведення експертизи, адже, як пояснив експерт, наявних у матеріалах справи доказів виявилось недостатньо для встановлення осередку пожежі, обставин дотримання Правил пожежної безпеки, а також для здійснення порівняння документації, в якій зафіксовано стан до та після пожежі електричної мережі.
При цьому, відповідач на виконання вимог подано лише копію акту про пожежу та пояснено про відсутність у його розпорядження інших документів. В подальшому позивач не звертався до суду з клопотаннями/заявами щодо подання додаткових доказів.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об'єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об'єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
Згідно з п. 7 Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України від 17.07.2017 № 591, у разі невиконання заявленого експертом клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних з проведенням експертизи, протягом 45 днів з дня направлення клопотання експерт повертає матеріали без виконання або не вирішує окреме(і) запитання, стосовно якого(их) не задоволено заявлене ним клопотання.
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів категоричного висновку щодо причини виникнення пожежі, з огляду на те, що при проведенні у справі експертизи позивач не подав на вимогу суду першої інстанції необхідних для проведення експертизи матеріалів без надання пояснень та доказів неможливості їх подання, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем в межах цієї справи обставини протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, а доводи апеляційної скарги в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.
Крім цього, розмір збитків позивачем визначений з урахуванням технічного висновку про технічний стан будівельних конструкцій приміщень міні-ринку (нежитлової будівлі літ «Б»), за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 30-В та пошкоджень після пожежі, складеним ПП «Інженер Сервис» (а.с. 50-80, т.1). Разом з цим, як встановлено судом, цей висновок стосується не лише приміщення 1-2, площею 30,7 кв.м., і не містить розрахунку обсягів та вартості комплексу робіт, які необхідно виконати після пожежі для відновлення пошкоджень до стану, який був до пожежі.
За таких обставин позивачем не доведено суду розміру збитку, понесеного у спірних правовідносинах внаслідок пожежі.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Застосовуючи наведений вище стандарт доказування, колегія суддів зазначає про те, що, враховуючи обставини даної справи та наявні в матеріалах справи докази, неможливо встановити вину та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та спричиненої пожежою, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу скаргу Фізичної особи-підприємця Лисенко Ольги Василівни на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 по справі №916/2317/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2024 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош