справа № 462/8381/24
06 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024142390000455 від 20.10.2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_2 19.10.2024 року близько 22 год. 20 хв., перебуваючи у АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , маючи умисел на заподіяння шкоди здоров'ю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано, незаконно, з метою завдання тілесних ушкоджень, правою рукою умисно наніс потерпілій один удар в обличчя, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження, а саме травми носа у вигляді перелому кісток його, із наявністю синця в ділянці носа і внутрішніх кутів та нижніх країв орбіт, що відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості з короткочасний розладом здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_2 , обвинувачується в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
До обвинувального акта, який надійшов у Залізничний районний суд м. Львова 01.11.2024 року (вх. № 24618), прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області - ОСОБА_6 долучено письмове клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, таке обґрунтоване, зокрема тим, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і погодився на розгляд обвинувального акта за його відсутності, тому просить суд розглянути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_2 надав письмову заяву від 30.10.2024 року, у якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку беззаперечно визнає, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а також згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні. Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що в разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок у апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Окрім цього, у заяві захисником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_7 , засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості підозрюваного, підтверджено згоду із встановленими у результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Застосоване судом законодавство, мотиви та висновки суду.
Згідно вимог ст. 302, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд розглядає обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи наведені норми та дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 381, ч. 2, 3 ст. 382 КПК України суд не досліджує докази на підтвердження встановлених обставин.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом, та не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Вина обвинуваченого у вчиненому доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.
Так, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_2 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Призначення покарання.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра не числиться (а.с. матеріалів кримінального провадження 46), не перебуває на обліку у лікаря-нарколога (а.с. матеріалів кримінального провадження 48), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке є кримінальним проступком), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді обмеження волі та звільнити її від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для досягнення мети покарання за вчинений злочини та із застосуванням п. п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, що відповідатиме поняттю та меті покарання.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку суду не обраний, підстав для його обрання суд не вбачає.
Речові докази відсутні.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення, виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду складений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 06.11.2024 року
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: