Справа № 444/4125/24
Провадження № 1-кп/444/386/2024
06 листопада 2024 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141310000299, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Боянець Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який адвокатом, нотаріусом, депутатом не являється,
обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 342 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілого ОСОБА_7
22 серпня 2024 року на території господарства АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , розмістив у салон автомобіля марки «Volkswagen Т4» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , рештки тваринного походження (копита, голови, шкіри), які утворилися в результаті проведеного ним розбирання тварин, після чого, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, в порушення ст. 33 Закону України «Про відходи», якою заборонено несанкціоноване скидання і розміщення відходів, ст.25 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» щодо відповідальність за порушення законодавства про побічні продукти тваринного походження, ст.46 Закону України «Про охорону земель», яка зобов'язує громадян забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення, ст.16 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка покладає обов'язок дотримання вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм під час виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», яка зобов'язує громадян здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, забрудненню навколишнього середовища, використовуючи зазначений вище транспортний засіб, вивіз вказані рештки тваринного походження в лісовий масив між населеними пунктами Боянець - Великі Мости, а саме хутір «Станислівка» та які скинув у яму, тим самим забруднив земельну ділянку відходами, шкідливими для довкілля, що проявилось у накопиченні в ґрунті токсичних хімічних сполук, хвороботворних бактерій та паразитів, які можуть викликати спільні для людей і тварин захворювання.
Окрім цього встановлено, що 22 серпня 2024 року приблизно о 12 годині 50 хвилини поліцейським офіцерам громади СВГ ВП Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області - капітану поліції ОСОБА_6 та капітану поліції ОСОБА_8 надійшло усне повідомлення про те, що в лісовий масив між населеними пунктами Боянець Великі Мости Червоноградського району Львівської області заїхав автомобіль «Volkswagen Т4» чорного кольору, який ймовірно буде скидати рештки тваринного походження (копита, голови, шкіри).
Під час виконання вищевказаними працівниками поліції службових обов'язків, в ході реагування на вищезазначене повідомлення, вони прибули в лісовий масив між населеними пунктами Боянець - Великі Мости, а саме хутір «Станислівка» де ними було виявлено автомобіль марки «Volkswagen Т4» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підійшовши до вказаного автомобіля працівником поліції ОСОБА_6 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» було висунуто вимогу ОСОБА_4 пред'явити посвідчення водія та технічний паспорт.
В подальшому, ОСОБА_4 маючи умисел на вчинення протиправних дій, не виконавши законної вимоги працівника поліції, почав рух вищевказаним автомобілем, чим вчинив опір працівнику поліції ОСОБА_6 .
В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та надав показання, якими підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Зазначив, що в 2024 році він вивіз та викинув тваринні рештки вагою 20-30 кг на територію колишнього колгоспу. Орієнтовно за 400 метрів його зупинили працівники поліції. Він злякався, подумав, що це ТЦК і почав тікати транспортним засобом. Поліцейські поїхали за ним і догнали в нього вдома. Підтвердив, що він відшкодував завдану потерпілому шкоду.
Потерпілий (цивільний позивач) в судовому засіданні зазначив, що шкода обвинуваченим йому відшкодована в повному обсязі та підтримав письмове клопотання про залишення цивільного позову без розгляду.
При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, на підставі та в порядку, встановленому ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, що підлягають доказуванню, оскільки проти цього не заперечили учасники судового провадження і такі обставини ніким не оспорюються. Зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною. При цьому їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім цього в судовому засіданні судом було досліджено:
- характеристика № 48/16-15 від 23.08.2024 року, видана Великомостівською міською радою, згідно якої ОСОБА_4 характеризується позитивно;
- вимога про судимість, згідно якої ОСОБА_4 не судимий;
- відомості від 23.08.2024 року з Жовківської лікарні про неперебування ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вирішив наступне.
Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце. Це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, - тобто забруднення земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля. Обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченого за вчинення даного кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із ст.12 КК України є нетяжким злочином, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності), особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, характеристику за місцем проживання, за наявності обставин, які пом'якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, тому приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому основного покарання у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії. Така міра примусу на переконання суду є достатньою для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових злочинів.
Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце. Це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України - тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків. Обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченого за вчинення даного кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із ст.12 КК України є нетяжким злочином, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності), особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, характеристику за місцем проживання, за наявності обставин, які пом'якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, тому приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому основного покарання у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії. Така міра примусу на переконання суду є достатньою для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових злочинів.
Обвинувачений не вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 потрібно остаточно визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань.
Цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_6 було подано до обвинуваченого цивільний позов, однак в подальшому представник цивільного позивача клопотав про залишення цивільного позову без розгляду у зв'язку із відшкодуванням збитків обвинуваченим у повному обсязі.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
За таких обставин, цивільний позов потрібно залишити без розгляду.
Питання щодо майна, на яке накладено арешт, слід вирішити у відповідності до ст. 174 КПК України.
Питання про документи та речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Питання про процесуальні витрати слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.
Питання заходу забезпечення кримінального провадження слід вирішити в порядку Глави 18 КПК України.
З огляду на вищевказане, керуючись ст.ст. 91, 94, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 1100 (однієї тисячі ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп., в дохід держави.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 23.08.2024 року.
Речові докази:
- автомобіль марки Фольксваген Т4, д.н.з. НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_4 ;
- відеозаписи з нагрудної камери - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - залишити без розгляду.
Документи залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Жовківський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо судове рішення не скасовано після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий ОСОБА_1