Справа № 639/6264/24
Провадження 1-в/639/580/24
05 листопада 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_4 про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»
вироку Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2022відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» ОСОБА_6 про приведення вироку Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2022 відносно засудженого ОСОБА_5 до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року.
Клопотання мотивоване тим, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2022 ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 185, ч.2 ст.304, із застосування ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ст. ст. 71,72 КК України за сукупністю вироків призначити покарання шляхом часткового приєднання до новопризначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2021 року (з врахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05.01.2022 року покарання у вигляді 50 годин громадських робіт), виходячи із співвідношення 8 годин громадських робіт 1 дню позбавлення волі, та остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді 4 років 3 днів позбавлення волі.
Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_5 28.10.2021 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 310 грн.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вищевикладеного, начальник ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» ОСОБА_7 просить привести вирок Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2022 у відповідність до Закону №3886-ІХ.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Від адміністрації ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» та засудженого надійшли заяви, в яких вони просили клопотання розглядати без їх участі, що відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 2021 рік становило 2379 грн.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2021 ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., в подальшому штраф замінено на 50 годин громадських робіт.
Також, вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2022 ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 185, ч.2 ст.304, із застосування ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ст. ст. 71,72 КК України за сукупністю вироків призначити покарання шляхом часткового приєднання до новопризначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2021 року (з врахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05.01.2022 року покарання у вигляді 50 годин громадських робіт), виходячи із співвідношення 8 годин громадських робіт 1 дню позбавлення волі, та остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді 4 років 3 днів позбавлення волі.
Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_5 28.10.2021 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 310 грн.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 за вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України завдав матеріальну шкоду потерпілим за кожним з зазначених епізодів на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинені ним діяння в цій частині відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність привести вищевказані вироки у відповідність до вимог вказаного Закону.
Також при призначенні покарання за зазначеним вироком суду враховується звільнення ОСОБА_5 від покарання за минулим вироком та призначається йому покарання без застосування правил ст. 70 КК України.
За таких обставин, клопотання начальника ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» є таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд, -
Клопотання начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_6 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2022 КК України за ч. 3 ст. 185 КК України.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2022 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , привести у відповідність до вимог Кримінального кодексу України.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2022 за ч. 2 ст. 304 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. ст. 71,72 КК України за сукупністю вироків призначити покарання шляхом часткового приєднання до новопризначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2021 року (з врахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05.01.2022 року покарання у вигляді 50 годин громадських робіт), виходячи із співвідношення 8 годин громадських робіт 1 дню позбавлення волі, та остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді 4 років 3 днів позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного виконання вироку.ю
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - у той же термін після отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1