справа № 399/230/24
провадження № 1-кп/399/48/2024
06 листопада 2024 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024121060000252 від 15.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодськ, Кіровоградської області, громадянина України, українця, освіта базова середня-спеціальна, газоелектрозварник, неодруженого, офіційно непрацюючого, не маючий на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.04.2024 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України до 5 р. п/в, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 р., на підставі ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2024 ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.04.2024 у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України введено воєнний стан строком на 30 діб з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого в подальшому було продовжено.
14.02.2024 року у вечірній час, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_3 знаходився на території двору домоволодіння розташованого в АДРЕСА_3 , де у нього виник умисел на таємне викрадення велосипеду належного ОСОБА_5 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у дворі домоволодіння, умисно, протиправно, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_5 велосипед марки «Фермер» вартістю з урахуванням зносу 4082,63 грн., який знаходився поблизу господарського приміщення кухні, із яким зник з місця вчинення злочину та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст.185 КК України, а саме таємно викрав чуже майно, вчинено в умовах воєнного стану.
Прокурором в судовому засіданні уточнено рік вчинення кримінального правопорушення 2024, замість помилково зазначеного в обвинувальному акті 2023.
Обвинувачений не заперечував надані прокурором уточнення.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та не оспорював фактичних обставин вчинення злочину, який викладено в обвинувальному акті, інші учасники судового процесу також не оспорювали фактичних обставин справи та не заперечували щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, а також судом їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в судовому засіданні на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. З огляду на зазначене, судом ухвалено наступний обсяг та порядок дослідження доказів - допит обвинуваченого, дослідження характеризуючих даних щодо обвинуваченої, дослідження документів щодо речових доказів та судових витрат, висновку експерта.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що йому обвинувачення зрозуміле, фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення не оспорював, вину визнав повністю, щиро розкаявся, суду надав показання, що 14.02.2024 у вечірній час прийшов до ОСОБА_5 та попросив у нього велосипед, але останній не дозволив взяти велосипед. Обвинувачений вийшов з будинку, взяв без дозволу велосипед та поїхав на ньому з двору. На наступний ранок потерпілий із працівниками поліції приїхали до нього додому та забрали велосипед, який в подальшому потерпілому був повернутий. Щиро розкаявся у вчиненому, зазначив, що соромно за такі дії, усвідомлює протиправність своїх дій, запевнив, що в подальшому подібні дії не повторяться.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, його вина також доведена і підтверджується зібраними по справі доказами, які у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений визнав та з якими погодився в повному об'ємі.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, оскільки останній таємно викрав чуже майно, вчинено в умовах воєнного стану, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Нормами ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.
Обставиною що пом'якшує відповідальність обвинуваченого, згідно вимог ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину та повернення викраденого майна потерпілому.
Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого, згідно вимог ст. 67 КК України не встановлено.
Обвинувачений відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, неодружений, не маючий на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває. За місцем проживання характеризується посередньо, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, повернув викрадене та щиро розкаявся у вчиненому.
Згідно з висновками викладеними в досудовій доповіді Олександрійського районного сектору №1 філії державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_3 за місцем його проживання, умови його життєдіяльності, відносини у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства, орган пробації вважає можливим виправлення ОСОБА_3 , без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, вважали за доцільне, крім обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , додаткові обов'язки, передбачені ч.3 ст. 76 КК України, зокрема: - виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна про кримінального мислення»; - не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
Тому, враховуючи вищезазначені обставини в сукупності, за глибоким переконанням суду, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, яке є необхідним та достатнім.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, який є тяжким злочином та особу винного, визнання обвинуваченим вини повністю, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання та приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Таке покарання на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та профілактики вчинення нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлявся. Судові витрати у справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 371, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п.4 ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок виконати заходи передбачені пробаційною програмою - «Зміна прокримінального мислення».
Цивільний позов по справі не заявлявся. Судові витрати у справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази:
- DVD-R диск із відеозаписом огляду місця події по АДРЕСА_2 - зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- велосипед зеленого кольору марки «Фермер » - переданий на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_5 до вирішення питання про долю речових докзів - залишити власнику;
- DVD-R диск із відеозаписом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_3 - зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- DVD-R диск із відеозаписом слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_5 - зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.3 ст.349, ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя Онуфріївського районного
суду Кіровоградської області ОСОБА_1