Справа № 352/2677/24
Провадження № 2/352/906/24
06 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Івасів В.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Марущака В.І.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності майно,-
11.10.2024 року позивачі звернулися до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності майно, а саме: визнати за позивачами право власності на спірне майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 - 2/3 частини будинковолодіння за ОСОБА_2 - 1/3 з підстав належності їй частки у спільній сумісній власності як члена колгоспного двору, 1/3 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, а за ОСОБА_1 - 1/3 частини будинковолодіння, з підстав належності їй частки у спільній сумісній власності як члена колгоспного двору.
Ухвалою судді від 14.10.2024 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження.
В ході розгляду справи сторони подали до суду укладену і підписану мирову угоду між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 .
Зазначена мирова угода долучена до справи.
За умовами укладеної між сторонами мирової угоди, сторони дійшли згоди про те, що ОСОБА_1 , відмовляється в користь ОСОБА_2 від належного їй права власності на 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 та відмовляюся від усіх своїх прав на вказане будинковолодіння. ОСОБА_3 , відмовляється від усіх своїх прав на будинковолодіння в АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав укладену, підписану і подану до суду мирову угоду, просив затвердити її та закрити провадження у даній справі.
Позивачі та відповідач в судове засідання не з'явилися, в поданій до суду заяві просили проводити розгляд справи без їх участі.
Вивчивши зміст підписаної сторонами мирової угоди, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією є ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди. В той же час, суд звертає особливу увагу, що спір - це відносини, які виникають виключно між позивачем та відповідачем.
Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов'язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов'язків для сторін.
Разом з тим, вирішуючи дане питання, суд має з'ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону.
Згідно поданої до суду позовної заяви, сторонами в даному спорі є позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 .
Як зазначено вище, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін, тобто вона може бути укладена між позивачем (позивачами) і відповідачем (відповідачами), шляхом взаємних поступок між стороною позивача та відповідача.
Натомість, як вбачається із укладеної мирової угоди по даній справі, зокрема із п.4: « ОСОБА_1 , відмовляється в користь ОСОБА_2 від належного їй права власності на 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 та відмовляється від усіх своїх прав на вказане будинковолодіння».
Таким чином, аналізуючи зазначений пункт мирової угоди, суд приходить до висновку, що взаємна поступка має місце між позивачем ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_2 , а не між позивачем та відповідачем, що на переконання суду, не відповідає вимогам ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки згідно позовних вимог позивач ОСОБА_1 претендувала на 1/3 частку будинковолодіння в АДРЕСА_1 .
Суд констатує, що у відповідності до п.1 ч.5 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
Враховуючи наведене, суд констатує, що вищевикладені умови мирової угоди суперечать закону, оскільки сторони фактично просять визначити перехід права власності на майно від позивача ОСОБА_1 до позивача ОСОБА_2 .
Таким чином в затвердженні поданої до суду мирової угоди слід відмовити та продовжити судовий розгляд цивільної справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.49, 207, 208, 255, 256, 258, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-
В затвердженні мирової угоди, укладеної між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 про визнання права власності майно- відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.