Справа № 350/1416/24
Номер провадження 2/350/527/2024
01 листопада 2024 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Видойник І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Позивачка 19 серпня 2024 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, мотивуючи позов тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 6 березня 2008 року, який рішенням суду від 8 грудня 2011 року було розірвано. Перебуваючи у шлюбі, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року було збільшено розмір стягуваних у твердій грошовій сумі аліментів з 500 грн до 1 000 грн на утримання сина ОСОБА_4 , щомісячно, до досягнення ним повноліття. На теперішній час присуджений розмір аліментів є надто мізерною сумою для забезпечення необхідних фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини, її утримання та розвитку здібностей, оскільки син росте і відповідно потребує більше грошових витрат на його утримання, тому вона змушена звернутися до суду із цим позовом.
Вказала, що відповідач є фізично здоровою людиною, будь-яким іншим утриманцям аліменти не сплачує, його матеріальний стан на даний час є задовільний і матеріальне становище значно покращилося від моменту прийняття останнього рішення суду про збільшення розміру аліментів; його матеріальний стан дозволяє йому утримувати дитину, свідченням чого є величина його витрат на своє утримання, наявність у нього транспортних засобів, проведення дозвілля, він отримує щомісячний стабільний дохід, інших дітей не має.
Вважає, що розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Вказала, що присуджений з відповідача розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн на дитину щомісячно на даний час не надає можливості для рівної участі обох батьків у забезпеченні мінімально необхідних потреб дитини, що ставить її у нерівне становище з відповідачем у виконанні обов'язку з утримання неповнолітньої дитини. Необхідність нести зростаючі витрати на утримання дитини внаслідок зростання споживчих цін на товари та послуги, необхідні для утримання та розвитку дитини об'єктивно призводить до погіршення її матеріального становища та покладає на неї надмірний майновий тягар.
Вважає, що є всі підстави для зміни розміру аліментів у зв'язку зі зміною її майнового стану внаслідок збільшення прожиткового мінімуму на дітей.
Просила постановити судове рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, що стягується з відповідача на її користь з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та стягувати з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання даного позову і до досягнення дитиною повноліття.
20 серпня 2024 року у справі відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач спрямував до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у позові та прийняти рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі 1 300 грн та не стягувати з нього судовий збір, оскільки він сплачує аліменти, а позивачка цим самим спричиняє йому додаткові витрати в разі прийняття рішення судом або розділити такі витрати в рівних частинах. По суті предмету спору вказав, що з вересня 2011 року він стабільно сплачує аліменти та не ухилявся від свого обов'язку утримувати свою дитину. З 2022 року він платить аліменти на утримання сина по 1 300 грн щомісячно. Наразі він перебуває у офіційному шлюбі, у якому у нього народилося двоє дітей. Дружина знаходиться у декретній відпустці та він повинен забезпечувати і себе, і малолітніх дітей, і дружину. Для своїх непрацездатних батьків він є годувальником. Оскільки батьки особи пенсійного віку, мати є особою з інвалідністю другої групи, розмір пенсії у них мінімальний та він у свою чергу змушений половину своїх неофіційних доходів витрачати на забезпечення належних умов проживання своїх батьків. Офіційних доходів з 2014 року він не має та, враховуючи свій склад сім'ї та той факт, що не має можливості працювати повний день, так як частину свого часу змушений приділяти матері та дружині після важких пологів. Окрім того, враховуючи розмір свого доходу, має змогу сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 1 300 грн. Зазначив, що ані автомобіля, ані житла він не має. Ніяких придбань на суму, яка б перевищувала десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб він не здійснював. Позивачка безпідставно і без доказів стверджує про його матеріальні доходи і про наявність у нього будь-якого нерухомого майна. Вважає, що доводи позивачки в частині обґрунтованості позовних вимог ґрунтуються на припущеннях, позовні вимоги не доведені жодними належними та допустимими доказами та нею не доведено ніяких доказів того, що він може надавати більшу матеріальну допомогу. Тож, враховуючи його матеріальне становище, відсутність стабільної високооплачуваної роботи, сума аліментів до сплати не повинна погіршувати його становище в порівнянні зі становищем одержувача аліментів (сина). Просив врахувати даний відзив на позов при ухваленні рішення по справі та проводити розгляд справи за його відсутності.
У відповіді на відзив позивачка зазначила, що заперечення відповідача проти позову є невмотивованими, надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи та не можуть бути враховані судом при прийнятті рішення. Просила позов задовольнити, розгляд справи здійснювати без її участі.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи зі слідуючого.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони з 6 березня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2011 року (справа №2/0913/641/11) було розірвано
У період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року (справа № 350/518/18 провадження 2/350/354/2018) збільшено розмір аліментів, які стягувалися з ОСОБА_2 (відповідача) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2011 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум з 1 січня 2024 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196 грн. Рішенням органу опіки та піклування Рожнятівської районної адміністрації Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року визначено спосіб участі батька - ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач пребуває у зареєстровано шлюбі, у якому у нього народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_7 . Згідно положень статті 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції). Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно із частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184,192 Сімейного кодексу України. Так, відповідно до статей 183, 184 Сімейного кодексу України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже зміна способу стягнення аліментів (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (частина перша статті 192 Сімейного кодексу України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статями 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 181, 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року в справі №6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження. Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 березня 2020 у справі №759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру. Разом з тим, змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими статтею 182 Сімейного кодексу України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення. Варто зауважити, що відповідач заперечує щодо зміни способу стягнення аліментів на утримання дитини, натомість погоджується сплачувати щомісячно у твердій грошовій сумі по 1 300 грн щомісячно. Частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 Цивільного процесуального кодексу України). Відповідно до частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У даній справі з'ясуванню підлягає питання погіршення матеріального становища одержувача аліментів та зміна (поліпшення) матеріального становища платника аліментів з часу ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів. Верховний Суд в постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 зазначив, що, враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Позивач зазначає, що її матеріальний стан погіршився, однак суд не може надати оцінку даним обставинам, оскільки позивачка жодних доказів щодо цього не надала, її доводи ґрунтуються лише на твердженнях щодо зміни цін на товари. В той же час позивачка вказує, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати дитину, свідченням чого є величина його витрат на своє утримання, наявність у нього транспортних засобів, проведення дозвілля тощо.
На думку суду ці обставини є підставою для зміни розміру аліментів та відповідатиме положенням статті 192 Сімейного кодексу України.
Крім того, позивачка у позовній заяві зазначила, що відповідач інших дітей не має. Натомість відповідачем надано докази перебування його у зареєстрованому шлюбі та народження у цьому шлюбі двох дітей. Визначаючись щодо зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дитину, рівність їхніх прав, дохід відповідача, який офіційно не працює, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей народжених у другому шлюбі, а тому суд, з огляду на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, встановленні обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає можливим визначити аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), змінивши спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року в цивільній справі №350/518/27 провадження 2/350/354/2018. Суд також зауважує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Суд вважає за необхідне роз'яснити, що в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 Сімейного кодексу України). Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). В разі невиконання цього обов'язку в добровільному порядку особа має на право звернення із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину (дітей) у разі наявності обставин, передбачених статтею 185 Сімейного кодексу України. Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважаєза необхідне стягнути з відповідача на користь держави 1 211 грн 20 коп. судового збору (пропорційно задоволеним вимогам). На підставі викладеного, керуючись статтею 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», частиною другою статті 51 Конституції України, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 180-183 Сімейного кодексу України, статтями 13, 81, 141, 263-265, 273, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково. Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року в справі № 350/518/28 провадження 2/350/354/2018. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець селища Брошнів Рожнятівського району Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка села Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття. У решті вимог відмовити. Стягнення за виконавчим листом виданим Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі № 350/518/18 провадження 2/350/354/2018 за позовною заявою ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів припинити з дня набрання законної сили цим рішенням. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 грн 20 коп. судового збору. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст рішення виготовлено 1 листопада 2024 року.
Суддя: Сокирко Л.М.