Справа № 346/4687/24
Провадження № 2/346/1923/24
04 листопада 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Хмельницької І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.05.2018 року АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 200 000 грн. з процентною ставкою 26% річних з обов'язковим мінімальним платежем у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу, з яким він погодився, підписуючи угоду, на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, розмірах і порядках нарахування. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором банк виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Однак, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом 20.09.2021 року становила 55 928,86 грн.
20.09.2021 року між AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відступлено прав вимоги за кредитним договором від 05.05.2018 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 3 028 грн. сплаченого судового збору та 7 100 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Представник позивача ОСОБА_2 03.10.2024 року засобами системи «Електронний суд» надіслав до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити у відсутності представника та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.114).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 05.05.2018 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, шляхом підписання оферти та акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) на укладення зазначеного договору, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Оферта містить умови надання кредитної лінії: ліміт кредитної лінії - у розмірі 200 000 грн.; процентна ставка - 26 % річних; тип процентної ставки - фіксований; обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. ( а.с. 6 ).
Згідно п.2 оферти, ОСОБА_1 пропонує банку відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні.
При цьому ОСОБА_1 беззаперечно підтвердив, що перед укладенням угоди ознайомлений, в тому числі у письмовій формі із всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами ЗУ “ Про споживче кредитування ».
Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому викладені основні умови кредитування, зокрема: максимальна сума кредиту - 200 000 грн., строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом; процентна ставка - 26% річних; тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом, порядок повернення кредиту ( а.с. 6 зворот ).
Судом також встановлено, що 20.09.2021 року між ТОВ “ФК “ ЕЛІТ ФІНАНС » (фактор) та ТОВ «Альфа-Банк» (клієнт) укладено договір факторингу № 3, згідно з п.2.1, 2.2 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку №1-1 до договору. Право вимоги, що відступаються, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основним договором ( а.с. 9-13 ).
Відповідно до п. 2.3, 4.1 договору право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги. Права вимоги за цим договором сторони оцінюють у 250 414 585,15 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.20221 року до договору факторингу №3 від 20.09.2021 року ТОВ «Альфа-Банк» передало ТОВ “ФК “ ЕЛІТ ФІНАНС » право вимоги, кількість боржників 9 188 на загальну суму заборгованості за тілом кредиту - 236 676 037,24 грн., за штрафними санкціями - 13 738 547,91 грн. ( а.с. 17 ).
Копія платіжного доручення свідчить, що ТОВ “ФК “ Еліт фінанс » оплатило ТОВ «Альфа-Банк» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №3 від 20.09.2021 року (а.с. 18).
Згідно з даними додатку 1-1 до договору факторингу №3 від 20.09.2021 року позивач набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №CCNG-630918291 від 05.05.2028 року на загальну суму заборгованості 55 928,86 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 50 076,36 грн.; за пенею/штрафами/неустойкою -5 852,50 грн. (а.с. 14-16).
Із виписки по рахунку за договором № 630918291 з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 05.05.2018 року по 08.04.2024 року вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою з 06.05.2018 року, фактично отримав кредитні кошти внаслідок зняття готівки в банкоматі та покупок, а також частково вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом; станом на 20.09.2021 року відбулось згортання активу у зв'язку з продажем згідно договору факторингу № 3 «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» від 20.09.2021 року, сума операції 50 076, 36 грн. (а. с. 19-39).
Позивач вказує, що станом на 20.09.2021 року заборгованість відповідача за кредитним договором від 05.05.2018 року становить в загальному розмірі 55 928,86 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
При цьому строк спливу дії картки є кінцевим строком дії кредитного договору.
У разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.
Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 року в справі за № 569/13606/17-ц.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч. 2ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеними між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Водночас, відповідно до умов кредитування з використанням платіжної картки її строк дії становить 3 роки, проте, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» нараховано відповідачу заборгованість за період з 05.05.2018 року по 20.09.2021 року (а.с. 47).
Позивачем не надано доказів перевипуску картки відповідачу, а відтак, суд вважає, що кінцевий строк кредитування у справі становить до 05.05.2021 року, що відповідає строку дії картки, тому заборгованість нарахована поза межами строку дії договору суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16), згідно з яким виплату процентів у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача згідно з розрахунком заборгованості станом на 05.05.2021 року в сумі 48 096,02 грн. При цьому від даної суми слід відняти кошти, які були сплачені відповідачем після 05.05.2021 року та повинні бути зарахованими в погашення заборгованості, а саме в загальному розмірі 2 187,80 грн. (444,58 + 436,91 + 402,73 + 395,83 + 507,75). Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 45908,22 грн. (48 096,02 - 2 187,80), а в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано власного розрахунку на спростування суми заборгованості станом на 05.05.2021 року.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 45 908,22 грн., що становить 82,08 % від заявлених вимог в розмірі 55 928,86 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 485,38 грн.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 100 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Як встановлено судом, 05.10.2023 року між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Макєєвим Віталієм Миколайовичем укладено договір про надання правничої допомоги №05-10/23, згідно з п.1.1. якого виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи, у якій замовник є учасником ( а.с. 40-41 ).
Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 1 000 грн. без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться у акті (актах) наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених із клієнтом.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 07.03.2024 року адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги на загальну суму 7 100 грн. та складаються з: надання первинної консультації ( 1 год., загальна вартість - 1 000 грн.); правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного суду та Європейського суду з прав людини ( 3 год., загальна вартість - 3 000 грн.); підготовка та подання позовної заяви ( 3,1 год., загальна вартість - 3 100 грн. ( а.с. 42 )).
Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 100 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов'язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.
На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " ЕЛІТ ФІНАНС " (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2), заборгованість за кредитним договором від 05.05.2018 року в розмірі 45 908 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісім) гривень 22 копійки.
В решті позовних вимог відмовити в зв'язку з їхньою безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» 2 485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) гривень 38 копійок сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування сторін:
Позивач: ТОВ "Фінансова компанія " ЕЛІТ ФІНАНС ", код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 06 листопада 2024 року.
Суддя: Яремин М. П.