Справа № 344/20729/23
Провадження № 2/344/888/24
08 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
з участю секретаря Бурянна Н.,
позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
в позові вказано, що «… 01.10.2020 я - ОСОБА_1 зареєстрували шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_3 . В даному шлюбі у нас народилася неповнолітня дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки ОСОБА_3 жодним чином не бажав приймати участь у матеріальному забезпеченні дитини, то я після народження дочки звернулася до Жовтневого районного суду міста Маріуполя, котрим 12.10.2021 року у справі № 263/10930/21 було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_3 аліментів в мою користь на утримання дочки ОСОБА_4 . На підставі даного судового наказу було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, за результатами котрого у відповідача просто збільшувався розмір заборгованості. З початком війни ми переїхали в Івано-Франківську області де проживали в гуртожитку кім. АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки №2615-5000707276 від 04.04.2022 я, ОСОБА_1 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстрована місце проживання: АДРЕСА_2 . Проте за місцем реєстрації ми з дочкою не проживаємо, оскільки проживаємо в АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки №2615-5000987406 від 12.04.2022 ОСОБА_3 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання відповідача на даний час не відомо. На протязі тривалого часу моє спільне життя з відповідачем не склалося, між ними постійно виникали непорозуміння та конфліктні ситуації на ґрунті розподілу сімейних обов'язків та у особистих відносинах. З часу переїзду у Івано-Франківську область відповідач покинув нашу сім'ю і поїхав у невідомому напрямку і теперішнє місце проживання мені не відоме. Я самостійно без допомоги батька утримую та виховую дочку ОСОБА_4 . 17 червня 2022 року Івано-Франківський міський суд прийняв заочне рішення, котрим шлюб між мною та відповідачем розірвав. Оскільки, ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , то я змушена звернутися до суду з даним позовом…».
В судовому засіданні позивач та представник підтримали позов з підстав, що в ньому зазначені та надали перед судом пояснення про те, що відповідач залишив дитину з позивачкою та виїхав закордон, не підтримує з дитиною зв'язок, не здійснює виховання дитини, не здійснює утримання дитини.
Відповідач подав суду заяву: «Прошу подані мною додаткові письмові пояснення від 09.08.2024 року через систему "Електронний суд" у справі за позовом ОСОБА_1 до мене про позбавлення батьківських прав залишити без розгляду. Щодо задоволення позову не заперечую тому, що на даний час така моя позиція найкраще відповідатиме інтересам моєї дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 …».
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30/03/2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вказано, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Орган опіки та піклування подав суду письмовий висновок про підтримання позову.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов'язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов'язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
Позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.