Справа № 216/5045/21
провадження №2/216/825/24
06 листопада 2024 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Бутенко М. В.
за участю секретаря судового засідання Кравець А.С.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
10.08.2021 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (Позивач) звернулися до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (Відповідач) про стягнення заборгованості.
Просять суд винести рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь AT «А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.09.2016 у розмірі 61346,01 грн. станом на 16.03.2021, яка складається з наступного: 23996,89 грн. - заборгованість за кредитом; 35052,94 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2296,18 грн. - штраф, та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовують наступним, 14.09.2016 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а АТ «А-БАНК» відповідачу надав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/ternis, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві.
Банк на боргові зобов'язання за Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Умовами та правилами надання банківських послуг.
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п. 4.9 цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.
АТ «А-БАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Згідно п. 2.1.1.4.2 Умов та правил надання банківських послуг, У разі порушення Власником або Довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов цього Договору та/або у разі виникнення Овердрафта Банк має право призупинити здійснення розрахунків по Картці (заблокувати Картку) та/або визнати Картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання Власником та/або Довіреною особою Власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим Договором.
Згідно з 2.1.1.2.24 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні Клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більше ніж на 30 днів Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Штраф враховується на окремому рахунку і підлягає сплаті в першу чергу.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., включаючи зобов'язання, обумовлені пп. 2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1. Умов та правил, Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
У зв'язку з вище наведеним, просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути заборгованість, яка в цілому станом на 16.03.2021 становить 61346,01 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представника адвокат Кривенко І.Я., які були присутні у судовому засіданні, заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити у повному обсязі у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та долучених до нього доказів у справі.
Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві відповідачка ОСОБА_1 та її представника адвокат Кривенко І.Я. посилалися на наступне.
В грудні 2022 року на мій мобільний номер ОСОБА_1 почали періодично надходити смс повідомлення з проханням повернути кредитні кошти. Після чого, 04.01.2023 вона звернулась з заявою до АТ «А-БАНК» в якій просила надати інформацію щодо того, якого числа на її картку були нараховані кредитні кошти, оскільки кредитний договір нею не укладався та не підписувався. Просила заблокувати картку та не нараховувати відсотки за користування кредитом до винесення рішення суду. Надати відомості на який картковий рахунок були перераховані грошові кошти з належної їй картки, де саме знімались кошти, фотографія та голосовий зв'язок.
У відповідь на вище наведене звернення, АТ «А-БАНК» листом вих. №20.1.0.0.0/7-20230104/72 від 13.01.2023 повідомив, що по договору №SAMABWFC00000609762 встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000 грн. в день оформлення картки. 07.02.2017 банком було ухвалено рішення про збільшення кредитного ліміту до 21 000 грн, 21.09.2017 встановлено новий кредитний ліміт - 24000 грн. 06.10.2018 картка «Універсальна» ( НОМЕР_1 ) за її зверненням заблокована. Крім того, у листі повідомлено ОСОБА_1 , що кошти були переказані на картку іншого клієнта, виведення коштів на картку ПриватБанк ( НОМЕР_2 ), до вказаного листа було долучено виписку по рахунку.
З наданої Банком виписки по рахунку НОМЕР_3 за період з 14.09.2016 по 21.01.2023 стало відомо, що 01.12.2017 року з карти було здійснено наступні трансакції: деталі операції - переведення коштів на карту А-Банк, сума у валюті операції: - 11 500 грн., залишок після операції: -11 958, 97 грн.; деталі операції - переведення коштів на карту А-Банк, сума у валюті операції: -11 500 грн., залишок після операції: - 23 918,97 грн.
Вказані трансакції ОСОБА_1 не здійснювалися, на її фінансовий номер не звертались з проханням підтвердження проведення валютних операцій на такі значні для неї суми, вона не переходила по будь-яким електронним посилання, телефон та ПІН не втрачала, третім особами не передавала. За таких обставин, вважає, що це є неправомірні дії та бездіяльність банку, оскільки фактично електрона система АТ «А-БАНК» не є захищеною належним чином, що кіборг шахраям вдалося її пошкодити та вчинити незаконні операції щодо списання коштів з рахунку.
У зв'язку з чим, 11.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення злочину, в якій повідомила органи поліції, що АТ «А-БАНК» нарахувало їй відсотки за користування кредитом, який нею не отримувався. За інформацією АТ «А-БАНК» у зв'язку з шахрайськими діями невідомої їй особою з її карткового рахунку були переведені грошові кошти на картку НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_3 . Просила внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вказаного факту та розпочати досудове розслідування.
Дізнавачем сектору дізнання Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Салогуб І.М. 11.03.2023 були внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 , за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України, кримінальне провадження №12023046230000117. Станом на даний час, досудове розслідування у кримінальному провадження №12023046230000117 від 11.03.2023, триває.
ОСОБА_1 посилалася на те, позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу та не підтверджується, що вона у період спірного списання грошових коштів мала реєстрацію у електронному кабінеті у системі «АБанк24» та використовувала її з метою доступу до відкритих на її ім'я в АТ «А-БАНК» карткових рахунків, відсутні обставин, які безспірно доводять, що діями ОСОБА_1 чи бездіяльністю була спричинена втрата, незаконне використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При цьому, також ОСОБА_1 посилалася на висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19.
Як у відзиві на позовну та і у судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, що з боку АТ «А- БАНК» було істотне порушення вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умов укладеного між сторонами договору, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком особи, які ОСОБА_1 не замовлялися та не оформлялися, що завдало їй істотної шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, яку вона повинна погашати, тому вважає, що суд має відмовити у задоволенні позову Банку про стягнення заборгованості, яка утворилась з часу незаконного зняття невстановленими особами грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 .
Представник позивача АТ «А-БАНК» надав суду письмові пояснення та заперечення у яких, зокрема, щодо використання кредитних коштів невідомими особами, зазначив наступне.
При отриманні банківської картки, ОСОБА_4 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в A-Банку. В даній Анкеті зазначала про свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг в A-Банку. Згідно до п. 2.1.4.5., якого Держатель зобов'язується: не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, - не передавати Картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання Карти; нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів; операціями по зміні ПІН-у; нести відповідальність за розголошення та розповсюдження будь-яких персональних та інших даних, які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта; не здійснювати операції з використанням реквізитів Картки після її здачі до Банку або після закінчення терміну її дії, а також Картки, заявленої як втрачена. Власник Картки зобов'язаний уживати усіх можливих заходів для запобігання втрати Картки/ПІН-коду/постійного пароля та одноразових паролів, запобігати переданню будь-яких персональних та інших даних, які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта.
Відповідно п. 2.1.4.7 у разі втрати Картки / ПІН-а / постійного пароля / одноразових паролів або виникнення в Власника підозр, що Картка / ПІН / постійний пароль / одноразові паролі могли бути загублені, або виникнення ризику несанкціонованого використання Картки ПІНа / постійного пароля / одноразових паролів Власник повинен негайно виконати одну з наступних дій: звернутися до Банку за телефонами 7776 (цілодобово, безкоштовно); звернутися до Банку і заявити про втрату картки (у випадку втрати картки); якщо картка підключена до послуги MobileBanking - виконати дії, необхідні для припинення дії картки відповідно до Керівництва з використання системи MobileBanking; якщо Клієнт підключений до Internet Banking ABank24 - виконати дії, необхідні для припинення дії картки відповідно до Керівництва з використання сервісу.
Щодо можливості використання сервісу «А24», для доступу до послуги «А24» окрім телефону потрібно також і пароль. А у разі використання послуги «забув пароль» та зміни паролю - потрібно знати ПІН-код від однієї із банківських карток AT «А-БАНК». Просив задовольнити суд позовні вимоги у повному обсязі.
Суд вислухавши думку відповідачки та її представника, вивчивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, заперечення, долучені до справи докази, встановив такі юридичні факти і відповідні їм правовідносини, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 була клієнтом АТ «А-Банк». Відповідно листа АТ «А-БАНК» від 25.06.2024 №20.1.0.0.0./7-20240528/0839, який надано у відповідь на запит ОСОБА_1 слідує, що станом на 30.11.2017 будь-яка заборгованість перед АТ «А-БАНК» за кредитними договорами відсутня. Баланс на картковому рахунку № НОМЕР_5 - 1,03 грн. Інші кредитні рахунки станом на 30.11.2017 закриті. Окрім того, кредитний договір «Розстрочка» ANW0RO13940032443 від 18.05.2017, закритий 09.09.2017, погашено успішно. Заборгованості по ньому не має.
Відповідно виписки по картці/рахунку (5169157303183705) за № LRHB-GNLH-OIMO-3E31 виданої АТ «А-БАНК» слідує, що 01.12.2017 було здійснено дві операції «переказ коштів на картку А-БАНК», деталі операції - переказ коштів на карту А-Банк у сумі у валюті операції: - 11 500 грн., залишок після операції: -11 958, 97 грн.; деталі операції - переказ коштів на карту А-Банк, сума валютної операції: -11 500 грн., залишок після операції: - 23 918,97 грн., що в цілому становить 23996,89 грн.
Як стверджувала у судовому засіданні ОСОБА_1 , зазначені операції нею не проводились та жодної причетності до них не мала. До того, про перерахування коштів з її рахунку, дізналася лише у січні 2023 після того, як АТ «А-БАНК» у кінці грудня 2022 став надіслати смс повідомлення з вимогою про погашення кредитної заборгованості.
Відповідно заяви ОСОБА_1 від 04.01.2023 слідує, що остання зверталася до керівника відділення АТ «А-БАНК» ОСОБА_5 , в якій просила надати інформацію щодо того, якого числа на її картку були нараховані кредитні кошти, оскільки кредитний договір нею не укладався та не підписувався. Просила заблокувати картку та не нараховувати відсотки за користування кредитом до винесення рішення суду. Надати відомості на який картковий рахунок були перераховані грошові кошти з належної їй картки, де саме знімались кошти, фотографія та голосовий зв'язок.
З листа АТ «А-БАНК» вих. №20.1.0.0.0/7-20230104/72 від 13.01.2023 у відповідь на заяву ОСОБА_1 слідує, що по договору №SAMABWFC00000609762 в день оформлення картки встановлено кредитний ліміт в розмірі лише 2000 грн. Про те, 07.02.2017 року Банком самовільно на власний розсуд, було ухвалено рішення про збільшення кредитного ліміту до 21000 грн. та 21.09.2017 встановлено новий кредитний ліміт 24000 грн.
При цьому, суд бере до уваги, що АТ «А-БАНК» кредитний ліміт було збільшено з 2000 грн. до 24000 грн., самовільно, без згоди ОСОБА_1 та докази про те, що останню Банк повідомив про збільшення такого кредитного ліміту, позивачем до суду не надано.
11.01.2023 ОСОБА_1 було подано заяву до Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про вчинення злочину, в якій повідомила органи поліції, що АТ «А-БАНК» нарахувало їй відсотки за користування кредитом, який нею не отримувався. За інформацією АТ «А-БАНК» у зв'язку з шахрайськими діями невідомих осіб з карткового рахунку були переведені грошові кошти на картку НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_3 . Просила внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вказаного факту та розпочати досудове розслідування.
З листа Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за вих. №45/6-162ЄО від 16.02.2023 слідує, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві ОСОБА_1 внесені не були, оскільки ознак кримінального та адміністративного правопорушення не встановлено, тому згідно статті 214 КПК України підстави, для внесення викладених у зверненні відомостей та початку досудового розслідування, відсутні.
За скаргою ОСОБА_1 , ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2023 року зобов'язано уповноважену особу (слідчого) Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви про вчинення злочину від 11.01.2023, зареєстровану 11.01.2023 у Журналі Єдиного Обліку №599 .
11.03.2023 дізнавачем сектору дізнання Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Салогуб І.М. були внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 , за попередньою правовою кваліфікацією частини першої статті 190 КК України, кримінальне провадження №12023046230000117. Досудове розслідування у кримінальному провадження №12023046230000117 від 11.03.2023, триває.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Саме такого висновку прийшов Верховний Суд за результатами розгляду справи № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) у постанові від 06.09.2023.
Відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України слідує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд, акцентує увагу на те, що представник позивача АТ «А-БАНК» не спростував жодним належним доказом той факт, що все ж таки списання коштів з рахунку ОСОБА_1 сталося з її винних або не правомірних дій.
Представником позивача АТ «А-БАНК» не долучено до матеріалів справи жодного доказу підтвердження того, що ОСОБА_1 у період спірного списання/перерахування грошових коштів здійснювалась реєстрація у системі «АБанк24» та використання її з метою доступу до відкритих на її ім'я в АТ «А-БАНК» карткових рахунків, відсутні докази, які безспірно доводять, що саме діями ОСОБА_1 чи бездіяльністю була спричинена втрата, незаконне використання ПІН-у або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Матеріали справи не містять доказів про те, чи проводилася перевірка Банком та який її результат, які події були встановлені.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд враховує висновки Верховний Суд у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 06.09.2023 (справа № 176/1445/22, провадження № 61-8249св23) де встановлено, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, зокрема, зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
При цьому, обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Відповідно до пункту 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.
Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому, на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені вище Правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19.
Посилання АТ «А-Банк» на ту обставину, що ОСОБА_1 порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Представник позивача не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, заявлені вимоги АТ «А-БАНК», а також те, що в даному випадку позивач не довів обставин та підстав, за яких суд може стягнути грошові кошти, слід дійти висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України понесені витрати у вигляді судового збору, залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 55 Конституції України, статтями 1048, 1050, 1054, 1071, 1073 Цивільного кодексу України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст.1-13, 18, 43, 49, 64, 76, 77-81, 89, 95, 178, 228, 229, 235, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства « АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: Акціонерне товариства «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ: 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: М.В. БУТЕНКО