Справа № 195/1657/24
Провадження №2/195/451/24
01.11.2024 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Колодіної Л.В.,
при секретарі судового засідання - Левкович Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області клопотання відповідача про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», в інтересах якого діє представник - Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
до Томаківського районного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», в інтересах якого діє представник - Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 01.10.2024 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
В резолютивній частині позовної заяви позивач просить суд у випадку відсутності відзиву, розглядати справу у їх відсутність.
Від відповідачки до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по цивільній справі. Свої вимоги відповідачка обгрунтовує тим, що на цей час перебуває на військовій службі за контрактом, виконує бойові завдання із всебічного забезпечення ведення бойових дій у складі діючого угрупування військ Сил оборони держави, згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, а також виконує бойові завдання із всебічного забезпечення Сил оборони держави безпосередньої в районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 з 03.03.2023 року по теперішній час.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно з'ясувавши обставини клопотання, надані докази, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 2 ч. ст. 251 ЦПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі ц разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до п. 12 даного Положення вбачається, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Отже, результат аналізу п. 12 такого Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 березня 2023 року по справі № 756/3462/20.
Однак до матеріалів справи не було відповідачем долучено копію наказу по особовому складу про зарахування громадянки ОСОБА_1 до складу військової частини № НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з п.2 частини першої ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.2 частини першої ст.251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року в справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 висловлено позицію, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 виснувано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі №461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_2 від 08 серпня 2022 року №2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої ст.251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №456/2541/19.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 зазначено: «Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 частини першої ст.251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі його дію не припинено.
Згідно з ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
До матеріалів справи було долучено довідку №1732 від 19 жовтня 2024 року, виданої командиром Війскової частини НОМЕР_3 , про те, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом, виконуючи бойові завдання із всебічного забезпечення веденя бойових дій у складі діючого угрупування військ Сил оборони держави, згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, а також виконує бойові завдання із всебічного забезпечення Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 з 03.03.2023 року по теперішній час.
Натомість, вказана довідка не містить відомостей про те, що військова частина у складі ЗСУ, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України (у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником).
Отже, довідка військової частини № НОМЕР_4 від 19.10.2024 року не є доказом, який підтверджує наявність підстав для зупинення провадження у справі, що передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Подібний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суд від 09 листопада2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218св22.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 645/331/17, провадження № 61-3429зпв18).
За таких обставин суд приходить обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведена обставина в чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи на період знаходження відповідача на військовій службі, виходячи із заявлених підстав зупинення провадження, а також враховуючи те, що відповідач не позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав, зокрема, приймання участі у розгляді справи через представника, шляхом листування ( що й було ним реалізовано під час звернення до суду із клопотанням про зупинення), тощо.
Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження - є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлені обставини, які унеможливлюють продовження розгляду даної справи.
Крім того, суд вважає необхідним роз'яснити відповідачу, що він не позбавлений права заявляти повторно таке клопотання, при цьому надаючи суду відповідні докази.
Керуючись ст.ст.222, 251 ЦПК України, суд
в задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», в інтересах якого діє представник - Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Наступне судове засідання призначити на 27 листопада 2024 року о 08 годині 30 хвилин.
Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2024 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://tm.dp.court.gov.ua/sud0442/
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В. Колодіна
01.11.2024