Справа № 326/2264/21
Провадження № 1-в/191/533/24
іменем України
05 листопада 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку стосовно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року,-
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного судом покарання за ч. 2 ст.185, ст. 395, ч.1 ст. 70 КК України, згідно вироку Приморського районного суду Запорізької області від 17.02.2022 року.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
До початку проведення судового засідання прокурор надав суду заяву про відсутність заперечень проти задоволення клопотання.
Суд, з урахування думки прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що вироком Приморського районного суду Запорізької області від 17.02.2022 року, ОСОБА_3 засуджено:
за ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі (епізод щодо викрадення майна 22.11.2021 року на суму 878 грн. 53 коп. та 14.12.2021 року - на суму 1108 грн.);
за ст. 395 КК України до п'яти місяців арешту,
та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Початок строку покарання засудженого ОСОБА_3 визначено з 06.05.2023 року, а кінець строку покарання - 06.05.2026 року.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. №3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 2270 грн. 00 коп. станом на 22.11.2021 року та 14.12.2021 року) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, у зв'язку із декриміналізацією вчиненого ОСОБА_3 діяння, відповідно до положень ЗУ №3886-ІХ від 18.07.2024 року, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для звільнення засудженого від призначеного покарання в частині двох епізодів за ч. 2 ст. 185 КК України від 22.11.2021 року у сумі 878 грн. 53 коп. та від 14.12.2021 року у сумі 1108 грн., тобто кожна з них не перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян (менше 2270 грн. 00 коп. станом на 22.11.2021 року та на 14.12.2021 року), за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за Законом України від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р.
У зв'язку із зазначеним, заявлене клопотання підлягає задоволенню, зі звільненням засудженого в частині ч. 2 ст. 185 КК України за вироком Приморського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2022 року, який містить два епізоди кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , на які поширюється дія ЗУ №3886-ІХ від 18.07.2024 року.
При цьому, засуджений ОСОБА_3 , який вчинив діяння, караність якого усунена Законом № 3886-ІХ, відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного йому судом остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Крім того, відповідно до положень пп. а п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно яких одному дню позбавлення волі відповідають один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту, та з урахуванням початку строку відбуття ОСОБА_3 призначеного йому остаточного покарання з 06.05.2023 (яке включає в себе призначене покарання за ст. 395 КК України у виді арешту), останній вважається таким, що відбув повністю призначене йому за вироком Приморського районного суду Запорізької області від 17.02.2022 року за ст. 395 КК України покарання у виді арешту строком на 5 місяців.
На підставі вищевикладеного підлягає негайному звільненню.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд
Клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку Приморського районного суду Запорізької області від 17.02.2022 року відносно ОСОБА_3 , засудженого за ст. 185 ч.2, ст. 395, ст. 70 КК України до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, негайно звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного вироком Приморського районного суду Запорізької області від 17.02.2023 року, покарання за ч.2 ст.185 ст. 395, ст. 70 КК України, у зв'язку із усуненням караності діяння та відбуттям покарання.
Засудженого ОСОБА_3 , вважати таким, що повністю відбув призначене йому за вироком Приморського районного суду Запорізької області покарання від 17.02.2022 за ст. 395 КК України у виді арешту строком 5 місяців.
Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1