Справа № 191/4707/19
Провадження № 1-кп/191/414/19
іменем України
31 жовтня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених- ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019040350001668 від 21.09.2019, стосовно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України,
та ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України,
Старший сержант поліції ОСОБА_4 , відповідно до наказу №352о/с від 09.12.2016 ГУНП в Дніпропетровській області прийнятий па посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, якому відповідно до наказу МВС України від 18.02.2016 №111 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень у Міністерстві внутрішніх справ України» 05.01 2017 було видано посвідчення працівника поліції ДНП М005624.
Відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області №129 о/с від 10.04.2017 старший сержант поліції ОСОБА_4 - поліцейський сектору реагування патрульної поліції №2 Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області звільнений з займаної посади за пунктом 6 частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), та відповідно до наказу МВС України від 18.02.2016 №111 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень у Міністерстві внутрішніх справ України» повернув службове посвідчення до підрозділу кадрового забезпечення Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Перебуваючи на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, маючи доступ до службового посвідчення працівника поліції ДНП №005624, ОСОБА_4 , в період часу з 05.01.2017 до 10.04.2017 (більш точної дати та часу встановити не надалося можливим), маючи прямий злочинний умисел, направлений на підроблення посвідчення, яке видається установою, яке надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем, у не встановлений слідством час та в не встановленому слідством місці, за допомогою кольорового копіювально-множинного апарату, зробив не менше однієї кольорової копії посвідчення працівника поліції ДНП №005624 на своє ім'я, таким чином підробив службове посвідчення працівника поліції, яке в подальшому зберігав при собі з метою подальшого використання.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається установою, яке надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем.
Крім того, ОСОБА_4 21.09.2019 близько 05.30 год., перебуваючи на автодорозі сполученням м.Харків-м.Сімферополь (М-18) поблизу с.Михайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, попередньо маючи спільний злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном, використовуючи формений одяг працівників Національної поліції України та маючи при собі підроблене посвідчення працівника поліції, яке не відповідає дійсності, діючи спільно у складі групи осіб з ОСОБА_5 , помітили автомобіль «ВАЗ 210994-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у напрямку м.Запоріжжя, та реалізуючи свій спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, самовільно, неправомірно (в порушення встановленого порядку за відсутності підстав) прийняв на себе такі повноважень працівника поліції, з метою введення в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу, під приводом порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху під час керуванням автомобіля, зупинили останнього.
Далі ОСОБА_4 , діючи умисно, у складі групи осіб спільно з ОСОБА_5 , з корисливою метою, переслідуючи на меті самовільне привласнення владних повноважень, з метою полегшення заволодіння чужим майном, представився працівником поліції, насправді таким не являючись.
Після чого, ввівши в оману ОСОБА_7 , під приводом того, що останній порушив правил дорожнього руху, витребували у потерпілого ведійське посвідчення та повідомили останньому про необхідність сплатити штраф у сумі 2700 грн., тим самим намагалися заволодіти грошима потерпілого в сумі 2700 грн.
ОСОБА_7 , запідозривши у незаконності дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повідомив останнім про свої підозри та намір зателефонувати до правоохоронних органів, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не бажаючи бути викритими у їх злочинній діяльності, віддали ОСОБА_7 його водійське посвідчення та залишили місце вчинення злочину.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язане з використанням форменого одягу.
Крім того, ОСОБА_4 21.09.2019 близько 05.30 год., перебуваючи на автодорозі сполученням м.Харків-м.Сімферополь (М-18) поблизу с.Михайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, попередньо маючи спільний злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи формений одяг працівників Національної поліції України та маючи при собі підроблене посвідчення працівника поліції, яке не відповідає дійсності, діючи спільно у складі групи осіб з ОСОБА_5 , помітили автомобіль «ВАЗ 210994-20» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у напрямку м.Запоріжжя, та реалізуючи свій спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, самовільно, неправомірно прийняв на себе повноваження працівника поліції з метою введення в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу, під приводом порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху під час керуванням автомобіля, зупинили останнього.
Далі ОСОБА_4 діючи умисно у складі групи осіб спільно з ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, з метою полегшення заволодіння чужим майном, представився працівником поліції, насправді таким не являючись.
Після чого, шляхом обману, ввівши в оману ОСОБА_7 , під приводом того, що останній порушив правил дорожнього руху, витребували у потерпілого водійське посвідчення та повідомили останньому про необхідність сплатити штраф у сумі 2700 грн., тим самим намагалися заволодіти грошима потерпілого в сумі 2700 грн.
ОСОБА_7 , запідозривши у незаконності дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повідомив останнім про свої підозри та намір зателефонувати до правоохоронних органів, в наслідок чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не змогли довести злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі та не вчинила усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, так як, не бажаючи бути викритими у їх злочинній діяльності, віддали ОСОБА_7 його водійське посвідчення та залишили місце вчинення злочину.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У своїй сукупності, дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.1 ст.358 КК України (підроблення посвідчення, яке видається установою, яке надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем), ч.2 ст.353 КК України (самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язане з використанням форменого одягу), ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України (закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб).
ОСОБА_5 , 21.09.2019 близько 05.30 год., перебуваючи на автодорозі сполученням м.Харків-м.Сімферополь(М-18) поблизу с.Михайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, попередньо маючи спільний злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном, використовуючи формений одяг працівників Національної поліції України та маючи при собі підроблене посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_4 , яке не відповідає дійсності, діючи спільно у складі групи осіб з ОСОБА_4 , помітили автомобіль «ВАЗ 210994-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у напрямку м.Запоріжжя, та реалізуючи свій спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, самовільно, неправомірно (в порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) прийняв на себе такі повноваження працівника поліції, з метою введення в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу, під приводом порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху під час керуванням автомобіля, зупинили останнього.
Далі ОСОБА_5 , діючи умисно, у складі групи осіб спільно з ОСОБА_4 , з корисливою метою, переслідуючи на меті самовільне привласнення владних повноважень, з метою полегшення заволодіння чужим майном, представився працівником поліції, насправді таким не являючись.
Після чого, ввівши в оману ОСОБА_7 під приводом того, що останній порушив правил дорожнього руху, витребували у потерпілого водійське посвідчення та повідомили останньому про необхідність сплатити штраф у сумі 2700 грн., тим самим намагалися заволодіти грошима потерпілого в сумі 2700 грн.
ОСОБА_7 запідозривши у незаконності дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , повідомив останнім про свої підозри та намір зателефонувати до правоохоронних органів, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не бажаючи бути викритими у їх злочинній діяльності, віддали ОСОБА_7 його водійське посвідчення та залишили місце вчинення злочину.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язане з використанням форменого одягу.
Крім того, ОСОБА_5 21.09.2019 близько 05.30год., перебуваючи на автодорозі сполученням м.Харків-м.Сімферополь(М-18) поблизу с.Михайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, попередньо маючи спільний злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи формений одяг працівників Національної поліції України та маючи при собі підроблене посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_4 , яке не відповідає дійсності, діючи спільно у складі групи осіб з ОСОБА_4 , помітили автомобіль «ВАЗ 210994-20» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у напрямку м.Запоріжжя, та реалізуючи свій спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, самовільно, неправомірно прийняв на себе повноважень працівника поліції, з метою введення в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу, під приводом порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху під час керуванням автомобіля, зупинили останнього.
Далі ОСОБА_5 , діючи умисно, у складі групи осіб, спільно з ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, з метою полегшення заволодіння чужим майном, представився працівником поліції, насправді таким не являючись.
Після чого, шляхом обману, ввівши в оману ОСОБА_7 , під приводом того, що останній порушив правил дорожнього руху, витребували у потерпілого водійське посвідчення та повідомили останньому про необхідність сплатити штраф у сумі 2700 грн., тим самим намагалися заволодіти грошима потерпілого в сумі 2700 грн.
ОСОБА_7 , запідозривши у незаконності дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , повідомив останнім про свої підозри та наміри зателефонувати до правоохоронних органів, в наслідок чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не змогли довести злочин до кінця, з причин, що не залежали від їх волі та не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, так як, не бажаючи бути викритими у їх злочинній діяльності, віддали ОСОБА_7 його водійське посвідчення та залишили місце вчинення злочину.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
В своїй сукупності дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України - самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язане з використанням форменого одягу, та закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 клопотання обвинуваченого підтримав.
Прокурор проти задоволення клопотання обвинувачених не заперечував.
Потерпілий ОСОБА_7 надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши обвинувачених, захисника, з урахуванням думки прокурора, вважає, що клопотання обвинувачених підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, минули певні строки, зокрема, п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відносяться до категорії нетяжких злочинів.
.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Пункт 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 , особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року по справі № 350/1218/16-к зазначив, що відповідно до положень ст. 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Відповідно до обвинувального акту, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , вчинено 21.09.2019. Від явки до органів слідства, прокуратури та суду останні не ухилялися та не переховувалися, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.358, ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, не зупинялися та не переривалися, а також обвинувачені не притягувалися до кримінальної відповідальності.
Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358, ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК Українита ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України закінчився.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 462/7282/14-к зазначено, що визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Аналогічний висновок викладений і у Постановах ВС від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к, від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к.
Крім того, у Постанові ВС від 11.11.2020 року по справі № 455/229/17 зазначено, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою для суду підставою щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть у разі невизнання вини останньою.
Після заявленого обвинуваченими та підтриманого захисником клопотання, проти якого прокурор не заперечував, суд, роз'яснивши обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 суть пред'явленого їм обвинувачення, наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об'єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності їх позицій щодо поданих клопотання, а також щодо надання ними згоди на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , після роз'яснення їм наслідків такого закриття при відсутності реабілітуючих обставин, наполягали на задоволенні клопотань, у зв'язку з чим суд вважає, що на підставі вищенаведених обставин клопотання підлягають задоволенню.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не обирався.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.49 КК України, ст. 285, 286, 314, 373, 374 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358, ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019040350001668 від 21.09.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст.358, ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, та ОСОБА_5 за ч.2 ст.353, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України , - закрити.
Речові докази - автомобіль ДЕУ Ланос р.н. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , ключі від автомобіля ДЕУ Ланос, відеореєстратор «Prology» з зарядним пристроєм , -повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;
-ксерокопію посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_4 ДНП НОМЕР_4 , футболку чорного кольору з шевронами і нагрудним знаком, номерний знак на синьому фоні НОМЕР_5 , номерні знаки НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , планшет чорного кольору формату А-4 з блокнотом, папку шкіряну формату А-4, протоколи, наказ МВС №111, два саморобні предмети з дротами, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанціями №110982, 110922- знищити.
- відеозапис реєстратора службового автомобіля від 25.10.2019 - зберігати при матеріалах кримінального провадження
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 на вилучене в ході огляду місця події 25.10.2019 майно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1