Справа № 761/34730/23
Провадження №1-кп/761/2352/2024
Іменем України
24 липня 2024 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Києва, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №42016000000002814, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2016 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Севастополь, громадянки України, з вищою освітою, колишньої судді Ленінського районного суду м. Севастополь, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції до 03.03.2022),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
В подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
В подальшому, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.
В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.
Так, відповідно до ч. 2 ст.13 «О судебной системе российской федерации» від 31.12.1996 № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів російської федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону російської федерації від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в российской федерации» - президент російської федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду російської федерації представляє для призначення раді федерації федеральних зборів російської федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові верховного суду російської федерації.
Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»:1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом. 2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством російської федерації. 3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з верховним судом російської федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства російської федерації і законодавства Республіки Крим. 4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Крім того, 20.03.2014 державною думою російської федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди російської федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства російської федерації про судову систему.
Пунктом 2 ст. 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в російську федерацію Республіки Крим і утворення в складі російської федерації нових суб'єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах російської федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства російської федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред'являються законодавством російської федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється вищою кваліфікаційною колегією суддів російської федерації.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20.02.2014.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Також, відповідно до статті 64 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму російська федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Водночас, федеральним законом рф №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Ленинский районный суд города Севастополя».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_3 , будучи суддею та відповідно до Указу Президента України № 209-2011 від 14.02.2011 займаючи посаду судді Ленінського районного суду м. Севастополя, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади російської федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополя системи незаконних судових органів російської федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією з 20.02.2014 території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим, Севастопольської міської ради та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації, усвідомлюючи, що так званий «Ленинский районный суд города Севастополя», відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим та м. Севастополя, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м. Севастополі упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади російської федерації на території АР Крим та м. Севастополя на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 була призначена на посаду заступника голови незаконно утвореного «Ленинского районного суда города Севастополя», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства російської федерації, перебуваючи в приміщенні так званого « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3, діючи в інтересах російської федерації, керуючись нормами законодавства російської федерації 28.04.2014, точний час не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-1/2014, 14.07.2014, точний час не встановлено, ухвалила рішення у справі № 4/17-176/2014, 05.08.2014, точний час не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-214/2014, 15.12.2015, точний час не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-2981/2015, 16.12.2015, точний час не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-2986/2015, 21.12.2015, точний час не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-3039/2015.
Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим та м. Севастополя на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014), як умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Прокурор у судовому засіданні обставини, викладені в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_3 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), ОСОБА_3 , яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Відповідно до ухвали суду від 22.04.2024, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просила виправдати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, у зв'язку з недоведеністю прокурором вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
- листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.02.2015, який був отриманий Генеральною прокуратурою України 17.02.2015, про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 111 КК України, щодо суддів, зазначених у додатку до листа, зокрема, ОСОБА_3 ;
- Указом Президента України № 209/2011 від 14.02.2021, відповідно до якого ОСОБА_3 призначено строком на п'ять років суддею Ленінського районного суду міста Севастополя;
- відповіддю Адміністрації Президента України №03-01/3021 від 28.09.2016, відповідно до якої окремі особи, зокрема ОСОБА_3 , з клопотанням про вихід з громадянства України не зверталась;
- листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №8вк-4067/15 від 06.10.2015 відповідно до якого вбачається, що стосовно судді Ленінського районного суду міста Севастополя ОСОБА_3 відкрито дисциплінарну справу;
- рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №3009/дп-15 від 10.11.2015 відповідно до якого комісія вирішила направити до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених Вищою кваліфікаційною комісією суддів України фактів, що свідчать про порушення суддями присяги, та рекомендувати Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади зазначених у рішенні суддів, зокрема, ОСОБА_3 ;
- рішенням Вищої ради юстиції від 24.12.2015 №1206/о/15-15 відповідно до якого Вища рада юстиції вирішила внести Президенту України подання про звільнення за порушення присяги суддів, зокрема, суддю Ленінського районного суду м. Севастополя ОСОБА_3 ;
- Указом Президента України від 30.01.2016 №28/2016 відповідно до якого ОСОБА_3 звільнена з посади судді Ленінського районного суду міста Севастополя у зв'язку з порушенням присяги судді;
- протоколом огляду речей та документів від 29.03.2021 з додатками, в ході якого оглянуто інтернет ресурсу, а саме офіційний сайт представництва президента рф на якому зафіксовано наявність «Федеральний конституционный закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым і образованиии в составе Российской Федерации новых субьектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» від 21.03.2014 №6-ФКЗ, з якого вбачається створення системи судів рф на території Республіки Крим і міста Севастополя;
- протоколом огляду речей та документів від 29.03.2021, відповідно до якого проведено огляд сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 на якому виявлено « Федеральный закон от 23.06.2024 №154-ФЗ «О создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации», відповідно до якого було прийнято рішення про утворення «Ленінського районного суду міста Севастополя».;
- протоколом огляду інтернет-видань від 07.04.2015 відповідно до якого проведено огляд сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 на якому виявлено Указ Президента російської федерації №786 від 19.12.2014 «О назначении судей федеральных судов». Згідно з даним наказом ОСОБА_3 призначена на посаду судді «Ленинского районного суда города Севастополя»;
- протоколом огляду речей та документів від 29.03.2021, відповідно до якого проведено огляд сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 на якому за прізвищем судді ОСОБА_3 знайдено судові рішення, прийняті нею як суддею «Ленінського районного суду міста Севастополя», зокрема, у справі №5-2981/2015, у справі №5-2986/2015, у справі №5-3039/2015;
- протоколом огляду речей та документів від 29.03.2021 з додатками, в ході якого оглянуто інтернет ресурсу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 », на якому виявлено Указ Президента України від 14.02.2021 №209/2011 «Про призначення суддів», яким ОСОБА_3 призначено суддею Ленінського районного суду міста Севастополя, крім того вказаним протоколом також оглянуто інтернет ресурсу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 », на якому виявлено Указ Президента України від 30.01.2016 №28/2016 «Про звільнення суддів», зокрема, ОСОБА_3 ;
- протоколом огляду речей та документів від 29.03.2021 з додатками, в ході якого оглянуто інтернет ресурсу, а саме офіційний сайт представництва президента рф щодо призначення суддів судів АР Крим та міста Севастополя та зафіксовано наявність указу президента рф від 19.12.2014 №786 яким, зокрема, ОСОБА_3 призначений на посаду заступника голови так званого « Ленінського районного суду міста Севастополя»;
- протоколом огляду інтернет-видань від 11-18.06.2015 встановлено, що за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 за прізвищем судді ОСОБА_3 знайдено судові рішення по справі №5-1/2014 від 28.04.2014 та у справі №5-214/2014 від 05.08.2014.
Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК в редакції Законів України №1183-VII від 08.04.2014 та №1689-VII від 07.10.2014 державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Відтак, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
Так, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України та суддею Ленінського районного суду міста Севастополя, умисно, починаючи з березня 2014 року забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
При цьому, ОСОБА_3 брала участь у формуванні та діяльності судових органів окупаційної влади, а наслідком її злочинних дій - фактична шкода суверенітетові та територіальній цілісності України, яка полягала у створенні таких органів на території України.
Відтак, ОСОБА_3 , маючи громадянські права, може не підтримувати політичний режим країни, в якій проживає, працевлаштуватися на території іншої країни тощо, але вона при цьому не отримує права шкодити суверенітетові та територіальній цілісності України чи надавати іноземній державі будь-яку допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду таким цінностям, тим більше суддею.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 111 КК України, тобто як умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Відповідно до вимог статей 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обираючи обвинуваченій ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_3 , маючи правовий зв'язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов'язках, будучи особою, яка склала присягу судді, відповідно до якої зобов'язана здійснювати правосуддя від імені України, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, в порушення зазначених зобов'язань, здійснив державну зраду.
Також враховано особу обвинуваченої, яка раніше не судима, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції встановленої ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції закону від 08.04.2014).
Таке покарання відносно ОСОБА_3 , на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 необхідно обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Водночас, у межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від. 13.08.2015 було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме, на: автомобіль SUZUKI SX-4, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з вищезазначеної ухвали, арешт на вказане майно накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. В той же час, санкція статті в редакції закону від 08.04.2014 не передбачала додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, крім того цивільний позов у межах даного кримінального провадження до ОСОБА_3 не заявлено.
Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність скасування арешту майна обвинуваченої ОСОБА_3 застосованого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2015 у справі №757/28332/15-к.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції закону від 08.04.2014) та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк - 13 (тринадцять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва 13.08.2015 у справі №757/28332/15-к, а саме, на:
-автомобіль SUZUKI SX-4, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ;
-квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 2975 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1