Іменем України
05 листопада 2024 року
м. Харків
справа № 638/3779/22
провадження № 22-ц/818/1580/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року, постановлене під головуванням судді Подус Г.С., -
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено порядок у вихованні та спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: -перша і третя неділя кожного місяця з 15-00 год. до 8-00 год. наступного дня, забирати сина з ночівлями до свого місця проживання без присутності матері з правом відведення до місць, помешкань та закладів приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з урахуванням стану здоров'я дитини, погодних умов і режиму дня дитини; -у період хвороб дитини безперешкодне відвідування батьком за місцем фактичного знаходження дитини; -необмежене спілкування особисто з дитиною за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших видів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, зі згоди дитини. Усі зустрічі проводити за згодою дитини. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимог у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 16.07.2011 року, який було розірвано Дзержинським районним судом м. Харкова 11.06.2018 року. Від шлюбу сторони маються спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час син мешкає разом із матір'ю. Між позивачем та відповідачем не встановлено розмір аліментів, однак позивач щомісяця сплачує на користь відповідача аліменти в розмірі, достатньому для забезпечення потреб дитини. Останнім часом між сторонами почалися непорозуміння щодо участі у вихованні сина батьком, а всі намагання позивача врегулювати виниклі непорозуміння мирним шляхом не призвели до бажаного результату. Створення перешкод з боку відповідача у його спілкуванні із сином порушує не тільки його права як батька, а й також порушує права та суперечить інтересам дитини. Оскільки мирним способом досягти згоди з відповідачем щодо порядку та способу його участі у спілкуванні з дитиною не вдалось, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. На підставі викладеного, вважав оптимальним встановити для сторін порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, який зазначено у позовній заяві.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для визначення способів у вихованні та спілкуванні з дитиною, подані докази в їх сукупності, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, її духовний та фізичний розвиток, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважав за доцільне визначити саме такий порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 : перша і третя неділя кожного місяця з 15-00 год. до 8-00 год. наступного дня, забирати сина з ночівлями до свого місця проживання без присутності матері з правом відведення до місць, помешкань та закладів приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з урахуванням стану здоров'я дитини, погодних умов і режиму дня дитини; у період хвороб дитини безперешкодне відвідування батьком за місцем фактичного знаходження дитини; необмежене спілкування особисто з дитиною за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших видів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, зі згоди дитини. Усі зустрічі проводити за згодою дитини.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 16.07.2011 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради висновок щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано не було
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 16.07.2011 року, який було розірвано Дзержинським районним судом м. Харкова 11.06.2018 року. Від шлюбу сторони маються спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час син мешкає разом із матір'ю. Між позивачем та відповідачем не встановлено розмір аліментів, однак позивач щомісяця сплачує на користь відповідача аліменти в розмірі, достатньому для забезпечення потреб дитини. Останнім часом між сторонами почалися непорозуміння щодо участі у вихованні сина батьком, а всі намагання позивача врегулювати виниклі непорозуміння мирним шляхом не призвели до бажаного результату. Створення перешкод з боку відповідача у його спілкуванні із сином порушує не тільки його права як батька, а й також порушує права та суперечить інтересам дитини. Оскільки мирним способом досягти згоди з відповідачем щодо порядку та способу його участі у спілкуванні з дитиною не вдалось, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. На підставі викладеного, вважав оптимальним встановити для сторін порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, який визначено у прохальній частині позовної заяви.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, наданого суду апеляційної інстанції вбачається, що оскільки на співбесіди для з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради за запрошенням департаменту сторони у справі( батьки дитини) не з'явились, причини неявки не повідомили та враховуючи заперечення матері дитини зазначені у відзиві на позовну заяву, відсутності в матеріалах справи документів для складання всебічного та ґрунтовного висновку щодо встановлення батьку дитини порядку участі у вихованні дитини, після розгляду даного питання на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі наявних в матеріалах справи документів вважає за недоцільне встановлення батьку ОСОБА_1 порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із відсутністю доведеності зазначених у позові обставин та інформації щодо наявних умов для проживання/ перебування із батьком.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналогічний висновок висловлено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року, справа № 758/5545/18 (провадження № 61-466св20).
Частиною 2 ст.157 СК України законодавець додатково підкреслює обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов'язку прямо випливає зі ст.141 СК України.
За приписами ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
У справі, яка переглядається, спір стосується прав батька на участь у вихованні дитини та спілкуванні з сином.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково і зобов'язав ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначив порядок у вихованні та спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: перша і третя неділя кожного місяця з 15-00 год. до 8-00 год. наступного дня, забирати сина з ночівлями до свого місця проживання без присутності матері з правом відведення до місць, помешкань та закладів приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з урахуванням стану здоров'я дитини, погодних умов і режиму дня дитини; у період хвороби дитини безперешкодне відвідування батьком за місцем фактичного знаходження дитини; необмежене спілкування особисто з дитиною за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших видів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, зі згоди дитини. Усі зустрічі проводити за згодою дитини.
При цьому судове рішення мотивоване необхідністю забезпечення насамперед інтересів дитини.
Аналізуючи наявні у справі докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який правильно встановивши фактичні обставини спору, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, вірно застосував положення Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, СК України, й ухвалив обґрунтоване рішення по суті вирішення спору, яке відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що батько має право спілкуватися зі своїм сином та брати учась у його вихованні у силу положень статті 159 СК України.
Вирішуючи питання про графік спілкування позивача з сином, судом враховано наявний конфлікт між колишнім подружжям - батьками дитини, що створює перешкоди у вільному спілкуванні між сином та батьком. Разом із цим, врахувавши інтереси малолітньої дитини та конкретні обставини саме цієї справи, суд першої інстанції, правильно визначив порядок участі батька у вихованні дитини та спілкування батька з сином. Визначений судом спосіб забезпечує якнайкращі інтереси його сина та відповідає вимогам закону.
Судова колегія доходить висновку, що доводи позивача не спростовують правильності зроблених судом першої інстанції висновків, які стосуються питання про встановлення порядку участі батька у вихованні сина. У даному випадку необхідно керуватися виключно якнайкращими інтересами дитини, яка має права на побачення та спілкування з батьком, що відповідає вимогам чинного законодавства, та узгоджується з інтересами малолітньої дитини.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Рішення суду ухвалено з додерженням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 06.11.2024 року.